Український автопром, схоже, приїхав
Підтримуючи на Майдані державний переворот, люди були сп'янілі «єврохалявою», яку їм так довго обіцяв Янукович, а потім раптом ні з того ні з сього обдурив, сказав, що поки підписувати договір з ЄС не з руки. Інфантильний натовп, що втратив ідеали та орієнтири після ганебної капітуляції КПРС та розвалу Радянського Союзу, натовп, якому вселили (а він й радіє), що єдиним сенсом життя є споживання, з піснями й танцями здійснив практично ритуальне самогубство. Як розкольники в кінці XVII - початку XVIIIст. спалювали себе, жінок, малих дітей, віруючи в спасіння через очисний вогонь (при цьому можна було грішити й не каятися: полум'я все очистить), так і сьогодні натовп ходячих шлунків в карнавальному стилі знищує країну, своє майбутнє та майбутнє своїх дітей, віруючи в золотого «євробога».
Однак гегелівська підступність історії в даному випадку (та й в XVIII столітті теж) полягає в тому, що сувора реальність, яка відбирає останній шматок хліба в дитини, навіть самого фанатично ревного «євроінтегратора», змушує або витверезити, або вмирати. Розкольники вмирали, незважаючи на навколишню реальність, але вони були аскетичні, й Царство Боже, в яке вони прагнули, лежало аж ніяк не на землі, але в іншому світі. Царство Боже «єврохалявщиків» Міфічність, але лежить проте цілком в цьому світі та й навіть дуже недалеко. Тому вмирати їм за свою віру якось недоречно. Помирати ні, а от вбивати - цілком. Однак необхідність хоча б подоби виконання Мінських угод не дозволяє продовжувати приносити криваві жертви на вівтар «євробога». А тому ... ласкаво просимо до реальності!
Реальність полягає в тому, що через розрив зв'язків з Російською Федерацією (москаляку на гілляку) економіка України семимильними кроками йде на дно. Дуже наочно цю ситуацію ілюструє нинішній стан українського автопрому.
«Укравтопром» повідомив, що обсяг березневого виробництва зменшився на 92% в порівнянні з результатами року 2014. Виробництво легкових автомобілів скоротилося на 96%, комерційних - на 23%, автобусів - на 43%. Адже повинні були нескінченним потоком потекти інвестиції. Ну, дійсно, повинні ж були. Ми так вірили, а вони ... ех.
Втім, Запорізький автомобілебудівний завод, наприклад, повністю зупинив випуск своєї продукції ще в грудні 2014. А як інакше? Адже головним ринком збуту у нього була, не повірите, Російська Федерація. Уже в 2014 році завод примудрився втратити 55% продажів. І за рахунок чого тоді українці їздитимуть до Європи (це ж їхня блакитна мрія, чи не так?)?
Вірні Майдану підприємці у вірі своїй міцні. Так, гендиректор Всеукраїнської асоціації авто імпортерів й дилерів Олег Назаренко останні надії покладає на скасування мит з боку ЄС, інакше ... інакше «український автопром ризикує перетворитися на майданчик для заводів ринків СНД». Он як. Ані більш, ані менше. Як насправді треба читати подібні заяви в умовах того, що ніякі мита Європа як не збиралася знімати, так і не збирається? Тільки одним чином - як загрозу та невеликий шахрайський шантаж. Пустіть Дуньку в Європу, або все захоплять дикі азіатські орди фінно-угро-москалів. Жодних економічних та й вже тим більше ринкових механізмів (в рамках Євроасоціації, звичайно) для реанімації українського виробництва просто не існує.
Пісні про те, що Україні «потрібно створювати виробничу базу автомобільної сталі, а вітчизняним автозаводам потрібна підтримка та захист держави, плюс доступні кредити, інакше Україна може перетворитися на країну споживання», більш ніж забавні. Адже перетворення на «країну споживання» і є реальна практика євроасоціацією країн східної Європи. Враховуючи, що українська (залишки радянської, природно) металургія, керована «ефективними менеджерами» в особі олігархів (яких Майдан звичайно ж переміг), стала збитковою навіть при продажу продукції першого переділу (автомобільна сталь, ха-ха), фантазії бізнесменів віддають дитячим садом. Ну, або випускниками MBA, що практично одне й те ж.
Говорити ж про підтримку та захист автопрому з боку держави просто непристойно. А як же ринок та вільна конкуренція? Європейські цінності все-таки. З тоталітарною плановою економікою в Європу Дуньку не пустять. Втім, її туди не пустять ніяк. Будь-який професіонал це розуміє.
Почесний президент «Укравто» Таріел Васадзе переконаний, що «вітчизняні заводи не зможуть конкурувати на ринку ЄС з такими великими концернами, як: «Volkswagen», «Renault», «Fiat», - у яких є мільярдні ресурси та новітні технології».
Все ясно? І до чого тут автомобільна сталь або державна підтримка. Хоч підтримуй, хоч не підтримуй, немає ринку - немає продажів. А «Volkswagen», вибачте, на свій ринок нікого не пустить. Дурнів немає. Втрачати роботу німцям заради українців - так вони в страшному сні собі такого уявити не можуть.
Щоправда, директор Авто-Консалтингу Олег Омельницький вважає, що дещо на європейський ринок все ж прорватися теоретично може (вантажівки КрАЗ та автобуси), але тільки за умови вдосконалення продукції. Прекрасно, а на які кошти її вдосконалювати? Інвестицій іноземних немає й не буде. Принаймні, не в промисловість. Хіба що «Monsanto» землі собі прикупить, як тільки дозволять, в чому сумнівів уже немає. Держава ж на межі дефолту, тому чекати інвестицій від неї - це теж фантазії за межею розуму.
Для української автомобільної промисловості існує тільки один потенційний ринок - це ринок Митного Союзу. Але поки «москаляку на гілляку», шанси потрапити туди дорівнюють нулю. От і думайте, панове автопідприємці, що робити далі.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: