Чорний ворон став білою вороною
Всесвітньо відомий режисер Єжи Гофман, відвідуючи кінофестиваль «Молодість», що проходив у Києві, відмовився від пропозиції екс-президента Віктора Ющенка зняти фільм за мотивами «Чорного ворона» - книги Василя Шкляра, яка наробила шуму на початку року. Спочатку їй присудили Шевченківську премію з літератури, проте автор відмовився приймати нагороду до тих пір, поки на посту міністра освіти знаходиться «українофоб» Табачник. Але Табачника так і не прибрали з посади, а вручення почесної премії з літератури в 2011 й зовсім відмінили.
Варто відзначити, що й книга сама по собі викликала бурю суперечливих відгуків. «Чорний Ворон» присвячений визвольній боротьбі повстанців Холодного Яру проти більшовиків і, здавалося б, що вже тут суперечливого: антикомуністичний опір в Центральній Україні дійсно існував, тут нема чого заперечувати. Питання тільки в тому, що книга пістрявила русофобськими і антисемітськими виразами, росіян і євреїв на кожному кроці називали не інакше як «москалями» і «жидами», та й з історичної точки зору роман виглядав так, немов він вийшов з під верстата якогось тоталітарного агітпропу: виключно українські повстанці, з ідеальними і непогрішними характерами, сміливі й горді, б'ються з виключно російськими більшовиками, п'яницями, бидлом і ідіотами, немов за радянську владу не воювали мільйони етнічних українців і просто порядних людей.
Саме це й викликало небажання польського режисера братися за зйомки картини по «Чорному ворону». «Для мене "Чорний ворон" - книга націоналістична, саме не антирадянська, а антиросійська! Це книга ксенофобська, а це шлях в нікуди. Якщо хочеш, щоб поважали тебе, твою націю, історію і традиції, ти повинен поважати і інші нації з їхньою історією! Не можна, щоб тебе поважав світ, якщо ти всіх навколо вважаєш ворогами! Ось чому "Чорний ворон" мені абсолютно нецікавий» - прокоментував своє рішення Гофман. І, напевно, висловлювання саме такої людини, визнаного світового генія, який неодноразово присвячував свої роботи Україні (чого варта тільки просвітницька епопея «Україна - становлення нації»), який симпатизує цій країні і любить її усією душею, стало найкращою оцінкою шовіністичного твору Шкляра.
Ось тільки, на жаль, сподіватися, що найближчим часом на прибічників книги раптом зглянеться прозріння, не доводиться. Вузьколобій свідомості українського націоналіста (втім, чому тільки українського, і російського, латиського, болгарського теж - будь-якого) не зрозуміти, що література потрібна для того, щоб розповідати правду, ділитися історією, культурою, побутом, проносити крізь століття якусь громадську думку, а не бути прислугою якій-небудь ідеології, як у випадку з «Чорним вороном». Тому Шолохов з його «Тихим Доном» увійде до світової літератури як видатний геній, який передав трагедію російського народу без вигадок і приписок - розглянув її з двох сторін, з «білої», і з «червоної», відкривши читачам гіркі сторінки громадянської війни. Тому займає почесне місце в українській літературі Пантелеймон Куліш, який показав у своїй «Чорній Раді» розірваність козацького народу, одна частина якого симпатизувала Москві, друга - Європі. Шкляр же увійде до української літератури не інакше, як скандаліст, вигадник і ксенофоб. Ну а до світової літератури подібних писак, як бачимо, взагалі на поріг не пускають.
Артем Бузіла,
головний редактор naspravdi.com.ua
Джерело - http://politcom.ru/12815.html