Європа за крок від голодних бунтів
Впродовж останнього часу основна увага економістів прикута до посилення охолодження світової економіки, яке під пресом накопичених структурних проблем і дисбалансів загрожує вже найближчим часом обрушити глобальні фінансові ринки і спровокувати настання другої хвилі кризи.
Власне кажучи, публіковані впродовж останнього року макроекономічні дані з усією очевидністю підтверджують тезу про те, що все так зване пост-кризове зростання світової економіки і відновлення фінансових ринків носили тимчасовий характер і були обумовлені виключно колосальним ростом емісії з боку найбільших центральних банків.
Це ставить під великі сумніви широко розрекламовану тезу про стійкість сучасної валютно-фінансової системи і життєздатність нинішньої форми фінансового капіталізму, заснованого на необмеженій емісії основних «резервних» «паперових» валют.
У вічі впадає останній опублікований звіт Євростата, що продемонстрував безпрецедентне за останні 2,5 роки погіршення економічної ситуації в Єврозоні. Передусім, йдеться про зниження оцінних темпів зростання економіки Валютного Союзу з 2,5% у 1-му кв. 2011г. до 1,4% за підсумками 3-го кв. Це стало найгіршим показником темпів зростання економіки Валютного Союзу за період з 1-го кв. 2010г, коли Старий Світ тільки-тільки почав виходити з кризи 2008-2009гг. за рахунок стрімкого розширення емісійного накачування фінансової системи. Найбільші побоювання викликає той факт, що таких низьких темпів зростання ВВП (1,4%), роздрібних продажів (- 1,5%), промислового виробництва (2,2%) і індексу споживчої довіри (- 19,9) в Зоні Євро не спостерігалося більше півтора років. При цьому індекси ділової активності в промисловості (47,1 пунктів) і сфері послуг (46,4 пунктів), а також індикатори довіри інвесторів (- 21,2 пунктів) і ділового клімату (- 0,18 пунктів) обвалилися до своїх мінімальних значень за період з середини кризового 2009г.
На межі дефолту опинилися не лише Греція, Португалія, Ірландія, а також низка країн Східної Європи і Прибалтики, які в принципі не грають скільки-небудь значущої ролі в процесі Європейської Інтеграції і, за великим рахунком, розглядаються виключно як ринки збуту для найбільших західноєвропейських ТНК і постачальники дешевої робочої сили.
Можна з упевненістю говорити про те, що на порозі фінансової прірви і боргової кризи опинилися ключові ланки усієї Європейської Інтеграції, в інтересах великого фінансового і промислового капіталу яких і затівалася побудова єдиного валютно-економічного простору наприкінці 1950-х рр.
За період з початку поточного року темпи росту економіки Німеччини знизилися з 5,2% до 2,5%, приріст промислового виробництва скоротився з 9,8% до 5,2%, індекс ділової активності PMI стиснувся з 61,5 до 51,2 пункт, підприємницька активність в промисловому секторі обвалилася з 62,7 до рекордних з вересня 2009г. 49,1 пунктів, оцінка поточних економічних умов інституту ZEW також різко знизилася з 85,2 до 34,2 пунктів.
Аналогічне за масштабами охолодження економічної активності спостерігається в другій за величиною економіці Європи - Франції. За період з початку року приріст ВВП скоротився з 2,2% до 1,57%, зростання промислового виробництва стиснулося з 6,8% до 3,4%, агрегований індекс ділової активності в економіці впав з 59,5 до 45,6 пунктів (що нижче психологічно важливої відмітки в 50 пунктів), індекс ділового клімату обвалився з 110 до 97 пунктів.
У Великобританії з початку поточного року темпи росту економіки стиснулися з 1,8% до 0,5%, приріст промислового виробництва в 4,4% змінився спадом в 0,7%, роздрібні продажі стиснулися з 5,3% до 0,9%, безробіття підскочило з 7,7% до 8,3%, індекс споживчої упевненості GfK знизився з - 21 до - 32 пунктів.
Таке масштабне падіння темпів росту найбільших економік Старого Світу, таке різке стискування ділової і споживчої активності в Німеччині, Франції і Великобританії наочно свідчить про поступове падіння економіки ЄС в нову фазу кризи. Те, що з почуття політкоректності у вищих ешелонах влади ЄС іменується «тимчасовим охолодженням економіки», насправді у все більшій міри нагадує початок повноцінної економічної рецесії, яка загрожує ввергнути не лише Європу, але й усю світову економіку в нову хвилю кризи.
Зважаючи на колосальні масштаби накопичених структурних протиріч і хронічних дисбалансів у світовій економіці, які правляча політична і фінансова еліти не лише не вирішують, але всіляко замовчують, новий виток глобальної кризи ризикує опинитися набагато більш масштабним і руйнівним за попередній.
В умовах, коли потенціал нарощування емісійного накачування економіки вичерпаний практично в усіх країнах світу, коли знову емітовані гроші йдуть виключно на спекулятивне роздмухування пухирів на фінансових ринках, що призводять до ще більшого падіння рівня життя населення і дестабілізації економічних відносин, коли стимулювання бюджетних витрат неможливе в силу позамежно високого боргового навантаження, стає очевидним, що за рахунок включення горезвісного «друкарського верстата» вийти з кризи не вдасться.
На цьому фоні темпи росту економіки США опустилися з 2,8% в 4-му кв. 2010г. до 2% за підсумками 3-го кв., приріст промислового виробництва знизився з 6,5% до 3,9%, індекс споживчої упевненості обвалився з 74 пунктів до рекордних з середини 2009г. 39,8 пунктів, безробіття підскочило з 8,9% до 9%, падіння цін на нерухомість прискорилося з 2,4% до 3,8%.
Дещо краще йде ситуація в Китаї, з яким більшість економістів зв'язують світлі перспективи світової економіки і фінансового капіталізму. Проте основною проблемою Піднебесної є той факт, що її економіка, незважаючи на численні заяви західних банків, як і раніше не є самодостатньою.
За період з початку 2011г. темпи росту економіки КНР скоротилися з 9,8% до 9,1%, приріст промислового виробництва стиснувся з 14,8% до 13,2%, надходження прямих іноземних інвестицій сповільнилося з 29,4% до 15,9%, а індекс ділової активності в промисловості й зовсім обвалився з 54,5 пунктів до мінімального за останні 2,5 роки значення в 48 пунктів.
Зараз ми маємо справу з найсильнішим за останні 2,5 роки охолодженням світової економіки, яке в силу накопичених структурних дисбалансів ризикує привести до масштабної економічної рецесії і руйнування існуючої міжнародної валютно-фінансової системи.
Не менше побоювань викликає ситуація в США, які мало того, що зіткнулися з наймасштабнішим і найглибшим спадом економічної активності за останні 2,5 роки, так ще й ніяк не можуть впоратися з безмірно роздутими бюджетними витратами, що перевищили 10% ВВП, і позамежно високим державним боргом у 100% ВВП. З урахуванням непокритих зобов'язань за соціальним, пенсійним і медичним забезпеченням перед населенням, боргові зобов'язання США перевищують відмітку в 350% ВВП, що свідчить про остаточну втрату кредитоспроможності з боку найбільшого боржника у світі.
Єдина відмінність США від тієї ж Греції, Португалії і навіть Іспанії полягає в тому, що саме на території США знаходиться ключовий емісійний центр в особі Федерального Резерву, здатний перекладати борговий тягар Вашингтону на інші країни і регіони за допомогою найзвичайнішої емісії долара.
Все зростаюча кількість експертів починає розуміти, що США, по суті, так само як Греція і інша периферія Європи знаходяться на межі дефолту і єдине, що їх утримує від банкрутства, так це наявність «друкарського верстата», лідерство в сегменті сучасних виробничих і управлінських технологій, розвинені засоби масової інформації і пропаганди (що забезпечують формування бажаного порядку денного) і, безумовно, наявність колосального військового потенціалу.
По суті, США - такий же банкрот, як Греція і більша частина периферійної Європи, який забезпечує резервний статус долара за рахунок своєї військової сили, технологічної переваги, пропаганди і грошової емісії.
Судячи з усього, жодних значущих змін на краще ані в США, ані в Європі, ані де-небудь іще найближчим часом чекати не варто. Це обумовлено цілим рядом об'єктивних чинників, починаючи від позамежно високого і неухильно зростаючого боргового навантаження в найбільших економіках світу, з яким у принципі не можливо боротися в рамках існуючої моделі емісії грошей. І закінчуючи загниванням глобальних монополій, які в силу своїх об'єктивних комерційних інтересів усіма силами гальмують розвиток реального науково-технічного прогресу, здатного кардинальним чином підвищити продуктивність праці у рамках світової технології і позбавити їх монополістичної ренти.
У цій ситуації найбільш вірогідним сценарієм розвитку подій бачиться поглиблення боргової кризи в США і ЄС при одночасному падінні світової економіки в нову фазу глобальної рецесії. На цьому фоні практично неминучим стає різкий ріст турбулентності на валютно-фінансовому ринку, який може спровокувати масштабну втечу з групи ризикових активів і обвальне падіння цін на товарно-сировинних і фондових біржах.
Логіка розвитку подій свідчить про те, що іншого шляху, окрім як запустити друкарський верстат і приступити до прямого викупу облігацій євро-банкротів з ринку, у ЄЦБ просто не залишається. Зважаючи на розмір державного боргу Італії (1,92 трлн. євро) і Іспанії (890 млрд. євро), а також той факт, що ставки запозичень для обох країн переступили за психологічно важливу відмітку в 6,5%, ніхто, окрім самого ЄЦБ, не зможе створити адекватний за масштабами попит на боргові папери євро-банкротів і запобігти краху Єврозони. Це зробить його одним з найбільших кредиторів Єврозони і остаточно скасує механізм ринкового ціноутворення на фінансові активи.
Складається враження, що європейський грошовий регулятор буде вимушений піти на поводі у глобальних спекулянтів і приступити до відкритої монетизації боргів країн Єврозони, що дозволить найбільшим міжнародним банкам з прибутком для себе розпродати борги євро-банкротів. Закономірним підсумком запуску нового раунду неконтрольованої емісії стане тимчасове зняття напруги на фінансових ринках, надування пухирів на товарно-сировинних і фондових біржах і створення тимчасової ілюзії подолання чергової фази кризи. Проте практично ніякого позитивного ефекту для реального сектора економіки накачування грошима мати не буде.
Більше того, практично неминучим результатом запуску «друкарського верстата» стане стрімке зростання цін на сировинні товари і продовольство, зростання витрат виробництва, стрибок глобальної інфляції і падіння рівня життя більшої частини населення планети. Вже зараз продовольство і паливо є позамежно дорогими не лише для жителів Африканського континенту і бідних країн Південно-східної Азії, але й для середнього класу, який всюди скорочується і люмпенізується, стаючи попросту не потрібним у рамках постіндустріальної глобалізованої економіки і повсюдної автоматизації виробництва.
І в цій ситуації цілком вірогідним стане повторення лівійського, єгипетського і туніського сценаріїв «голодних бунтів» не лише в країнах третього світу, але й в цілком благополучній Європі та США.
Згідно з Бюро перепису населення США, за останні 35 років розгулу ліберальної ідеології і глобалізації питома вага домашніх господарств, що умовно відносяться до середнього класу, скоротилася з 65% до 44%. Одночасно з цим доля незаможних і бідних верств населення підскочила з 7% до 17% при зростанні кількості багатих громадян з 7% до 14%. Таким чином, вже зараз ми маємо справу із стрімким падінням рівня життя і наростаючою люмпенізацією населення в найбільшій економіці світу. Абсолютно очевидно, що, якщо навіть в США, чиї корпорації і транснаціональні банки були основними бенефіціарами глобалізації і повсюдної лібералізації, відбувається вимирання середнього класу, то масштаби лиха в менш розвинених країнах будуть ще більш катастрофічними.
Запуск «друкарського верстата» з боку Федерального Резерву, ЄЦБ і Банка Китаю лише спровокує роздмухування фінансових пухирів, черговий виток глобальної інфляції і призведе до ще більшого зростання рівня бідності у світі. І далеко не факт, що у разі різкого стрибка цін на товари першої необхідності і початку голодних бунтів владі вдасться утримати ситуацію під контролем навіть в економічно розвинених країнах рівня США, ЄС і Японії. Вже зараз більше 45 мільйонів незаможних і знедолених американців отримують талони на харчування. І, на превеликий жаль, їх число неухильно зростатиме.
Максим Логвінов, Владислав Жуковський,
економічні оглядачі
Джерело - http://politcom.ru/12951.html