Митний доброволець
У Митного Союзу з'явився ще один симпатик на пострадянському просторі, причому непроханий, такий, що, здавалось, вже навіки пішов у простори нескінченних євроінтеграційних степів. Комуністична партія Молдавії, найбільша і найбільш впливова політсила цієї країни, до того ж ще і опозиційна, в особі свого лідера Володимира Вороніна виступила за приєднання невеликої бессарабской республіки до лав новоявленої організації.
За словами останнього молдавського президента, вигод в євразійській інтеграції навалом: відсутність яких би то не було серйозних бар'єрів, дешевий газ, захист молдавських трудових мігрантів у Росії, солідні інвестиції і навіть рішення придністровського питання, яке наболіло і майже остаточно зайшло у безвихідь. Відсутність спільних кордонів з євразійською конфедерацією не проблема: через Дунай у Молдавії є вихід до моря, а значить - і до «митних» партнерів. При цьому за старою і не дуже доброю традицією пострадянський союз не протиставляється Європі: одне іншому, за запевненнями лідера комуністів, абсолютно не заважає.
Втім, експерти передбачають в подібних заявах не реальний сенс, а початок передвиборної кампанії, яка не в останню чергу з вини ПКРМ, судячи з усього, не за горами. Шанси у комуністів похитнути прорумунський Альянс за європейську інтеграцію, здавалося б, невисокі: в опозиції прибічники Вороніна пішли в тінь, відмовляються від переговорів з діючою владою, бойкотують засідання парламенту. Соціально-економічні гасла дивідендів не принесуть, евроінтеграційне поле повністю зайняте Альянсом, а ось Митний Союз, кооперація з Росією, ідея яких за популярністю анітрохи не поступається європейській або румунській ідеям, дозволить не лише зберегти, але й значно примножити порядком розчарований електорат.
Звичайно, частково з такими припущеннями можна погодитися. Свого часу ПКРМ якраз і прийшла до влади в 2001 році на гаслах про вступ до Союзної державу Росії і Білорусі, але впродовж усіх восьми керівних років пострадянських інтеграційних амбіцій не висловлювала, віддаючи перевагу входженню до ЄС. Але тоді Вороніна все ж можна було зрозуміти: по Східній Європі гуляли кольорові революції, а Росія на міжнародній (і передусім пострадянській) арені тільки-тільки піднімала голову. Сьогодні ж Москва більш-менш твердо стоїть на ногах, а в умінні зібрати навколо себе товаришів по пострадянській території переконала навіть найвідчайдушніших скептиків.
Тому «митне» посилання точно знайде підтримку у великої кількості виборців, і у разі успіху Вороніну вже не вдасться обмежитися передвиборними обіцянками. У Республіці Молдова все чіткіше і чіткіше починає вимальовуватися націонал-патріотичний електорат - для нього непорушними цінностями є національна мова, національна ідентичність, національна історія, про яких можна говорити тільки в союзі з Росією, Білорусією і іншими державами екс-СРСР. Європейська ж інтеграція для них, навпаки, означає румунську експансію і відмову від державної незалежності.
І прекрасно усвідомлюючи цю тенденцію, комуністи запускають в суспільство подібні месиджі. Промолдавськи налаштованому виборцеві залишається лише підтримати близькі серцю ідеї на ділянках для голосування, а потім зажадати від Вороніна остаточно і безповоротно повернути країну в правильному геополітичному напрямі.
Артем Бузіла
Джерело - http://politcom.ru/12700.html