Провальна «євросереда» у Верховній Раді

3 липня Верховна Рада повинна була голосувати за «євроінтеграційні закони», прийняття яких є необхідною умовою виконання вимог ЄС з підготовки до підписання угоди про асоціацію на Вільнюській зустрічі у верхах в листопаді. Серед них - прийняття змін у виборче законодавство, новий закон про прокуратуру, законопроект про права секс-меньшин («спрямований на протидію дискримінації»), декілька законів по лібералізації візового режиму і протидії корупції.

У Києва залишається все менше часу на їх прийняття, оскільки формально цей тиждень є останнім пленарним, значить, доведеться або скликати позачергову сесію, або чекати осені, що є вкрай невдалим варіантом. Втім, В. Янукович після завершення засідання «Вишеградської четвірки» і України в м. Вісла висловив упевненість, що переважна більшість євроінтеграційних законів будуть прийняті вже на цьому пленарному тижні.

Напередодні дня «євроінтеграційних законів» стало зрозуміло, що 3 липня навряд чи стане результативним, оскільки за станом на вечір 2 липня парламентарі так і не визначилися, коли і які саме законопроекти, необхідні для підписання угоди про асоціацію, вони прийматимуть.

На складну ситуацію з ухваленням цих законів звернула свою увагу і Ю.Тимошенко, яка спеціально з цієї нагоди написала черговий «лист на волю». Зокрема, вона відмітила, що всього лише залишилося 67 робочих днів.

Слід сказати, що ще наприкінці травня голова Верховної Ради В. Рибак на зустрічі з віце-президентом Європейського парламенту Яцеком Протасевичем підкреслив, що парламент налаштований ухвалити необхідні закони лише у вересні, але ніяк не раніше.

Але, схоже, саме за ініціативою ЄС це питання почало форсуватися. 3 липня голова представництва ЄС в Україні Ян Томбінський несподівано різко став прискорювати процес. Під час спеціально скликаної прес-конференції він висловив свою стурбованість темпами виконання Україною плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС: «Наші домовленості були такими, що вся ця робота має бути виконана до Вільнюського саміту. Зараз, я боюся, що це не буде зроблено». При цьому підкреслив: «Дуже важливо, щоб була довіра між Україною і ЄС. Цієї довіри певний час не було. І якщо в останні хвилини прийматимуться якісь рішення, то я сумніваюся, що це сприятиме посиленню довіри між країнами».

Проте і це не все. Балансуючи на межі своєрідного «фолу» (у сенсі втручання у внутрішні справи іншої держави), Ян Томбінський прямо визнав, що «сесія не закінчилася, і я планую зустрітися з лідерами фракцій, щоб попросити їх зробити все необхідне в цьому напрямі».

Втім, на думку опозиції, необхідні закони ухвалити неможливо з однієї простої причини - їх не існує фізично. Як помітив А. Яценюк, «уряд не підготував жодного закону про євроінтеграцію. Точніше [підготував] півтора закони - про персональні дані і громадське телебачення». Саме ці закони в результаті і були ухвалені 3 липня.

Правда, є певні сумніви, що ухвалені закони в повному об'ємі задовольнять Євросоюз (адже вони будуть визнані «придатними» лише після їх оцінки експертами ЄС). Той же багатостраждальний закон про персональні дані лише частково відповідає основній вимозі ЄС - забезпечити незалежність (у тому числі - фінансову) того органу, який займатиметься цим питанням. І тут Україна знову винайшла свій велосипед: примудрилася розподілити компетенцію з цього питання відразу між декількома структурами, серед яких Уповноважений з прав людини, Мінюст і Державна реєстраційна служба, хоча в самому ЄС цим займаються або спеціально уповноважені, або Служби захисту персональних даних.

Не менше питань буде відносно громадського телебачення і радіо. Ідея, якій в Україні років 15, нарешті була оформлена юридично, але як вона буде реалізована на практиці - велике питання. Ризикнемо припустити, що у результаті створення цієї компанії супроводжуватиметься феноменальною кількістю сварок і конфліктів через, по-перше, принципи формування управлінських структур громадського телебачення, по-друге - джерел фінансування.

Незважаючи на ухвалення цих законопроектів, майбутнє інших євроінтеграційних законів все ще дуже туманно. 3-го ж липня В. Рибалка зустрівся з лідерами фракцій. За визнанням В. Кличка, вона так нічим продуктивним і не закінчилася. Порядок ухвалення законів не був затверджений, що робитимуть українські парламентарі далі - незрозуміло.

Схоже, що і сама опозиція розуміє, що раніше осені до цих питань повернутися не вдасться. А. Яценюк заявив, що опозиція збирається вирішувати це питання через формат «національних круглих столів», який став популярним на Україні останнім часом, насправді заходів, що нікого і ні до чого не зобов'язують, мета яких одна - довести до громадськості заздалегідь прийняті рішення. Про необхідність проведення такого «столу» в згаданому вище листі призвала Ю.Тимошенко.

А. Яценюк явно не став відкладати справу в довгий ящик. Тим більше що його, схоже, основний конкурент на місце кандидата в президенти від опозиції Ю. Луценко вже набирає серйозний хід. Втім, шансів на те, що захід пройде успішно не так багато : літній сезон в самому розпалі, учасниками таких «столів» можуть бути тільки нечисленні «правильні» експерти. Швидше за все, на цьому і будується основний розрахунок.

Незважаючи на бурхливу діяльність опозиції (самопіару) в частині євроінтеграційної тематики, слід визнати, що м'яч знаходиться не на їхньому полі, а на полі більшості, а в ширшому сенсі - В. Януковича. Маловірогідно, що в нинішніх політичних умовах Верховна Рада могла б усупереч волі президента штучно гальмувати його ініціативи і намагатися не виконувати його обіцянки, дані іноземним лідерам. Отже, неухвалені досі «євроінтеграційні2 закони - це не випадкова «неготовність» або «нерозторопність» парламенту чи уряду, а частина тієї гри, яку Банкова веде з керівництвом ЄС.

Про це говорить і ремарка, кинута Б. Коморовським у Віслі 3 липня: «Я із задоволенням можу сказати, що Янукович веде пошук шляху, який розв'яже проблему Тимошенко згідно з українським правом і шляхом внесення змін до українського права через парламент». Тобто тривалий інтенсивний діалог між ЄС і Україною по «справі Тимошенко», а зовсім не міфічна «неготовність» є єдиною реальною перешкодою, яка стримує ухвалення необхідних законів у парламенті.

Можна не сумніватися, що якщо переговори по «справі Тимошенко» пройдуть успішно, то необхідні закони будуть нестримно ухвалені. Навіть у форматі позачергової сесії парламенту.

Про свою готовність взяти участь в такому заході заявила і опозиція. «У тому випадку, якщо не будуть готові євроінтеграційні законопроекти, ми пропонуємо провести позачергову сесію», - заявив А. Яценюк. Проте в цій ситуації опозиції доводиться грати за правилами, запропонованими президентською командою, хоча опозиція і намагається максимально дистанціюватися від цього, показуючи свою заслугу в євроінтеграційному процесі.

Втім, абсолютно очевидно, що реально увесь цей процес знаходиться під контролем В. Януковича, і лише від нього залежатиме те, як швидко Україна прийме усі необхідні рішення для виконання вимог Євросоюзу, наближаючись до Вільнюського саміту «Східного партнерства». Більше того, можна стверджувати, що ухвалення «євроінтеграційних» законів українським парламентом означатиме завершення в інтересах ЄС переговорного процесу відносно подальшої долі Ю. Тимошенко.

Андрій Новацький

Джерело - http://odnarodyna.com.ua/content/provalnaya-evrosreda-v-verhovnoy-rade