Відомий латвійський композитор розкритикував «чорні списки» російських співаків

Голова МЗС Латвії Едгар Ринкевичс написав на своїй сторіночці в «Твiттерi», що артист Михайло Пореченков оголошений в країні персоною нон грата : «Латвія послідовно продовжуватиме свою політику відносно тих, хто своїми вчинками підриває принципи міжнародного права. Пореченкова не чекають в Латвії», - «прощебетав» (twitter з англійського - «цвірінькати») Ринкевичс. Так і хочеться запитати: «Хто наступний»? Слава богу, в Латвії далеко не всi ще з'їхали з глузду. У числі самих тверезомислячих як і раніше залишається Раймонд Паулс. Він тiльки повернувся з Росії. Там його постійно хапали за руки перехожі і просили сфотографуватися на пам'ять. А ще весною Маестро побував в Москві, де брав участь у запису концерта, присвяченого «радянському» жіночому дню 8 Березня. Паулс явно не підтримує заклик деяких представників латиської інтелігенції бойкотувати Росію. - Я проти внесення артистів в якісь чорні списки. Не треба було взагалі це навіть починати. Як ви розумієте, я маю на увазі Валерію, Йосипа Кобзона і Олега Газманова, яких не пустили на «Нову хвилю - 2014». Мені усе це нагадує ті часи, коли у нас одні були виїзні, а інші - невиїзні. Невже ми знову повернулися в таку сумну епоху? Я не думаю, що Латвія від усієї цієї конфронтації щось виграє. Такі радикальні заходи ні до чого хорошого не приведуть. У результаті все може закінчитися елементарними заходами у відповідь з іншого боку. Вже зараз введені продуктові санкції проти Євросоюзу. І скільки б ми не приндилися, ясно, що в руках Росії найпотужніші господарські й економічні важелі. Я вже не говорю про газ та інші енергоресурси. Відрадно, що потихесеньку загальна ситуація начебто починає заспокоюватися. Але тут знову хто-небудь піднімає шум. Питання: «Кому це вигідно»? - Я не можу зрозуміти, чому латвійський міністр закордонних справ «загорнув» Валерію, Йосипа Кобзона і Олега Газманова, а ось Ігоря Крутого, хазяїна «Нової хвилі», який загалом і запросив в Юрмалу неугодну трійцю, Ринкевичс «не помітив», - зазначив спiврозмовник композитора. - Я теж не розумію. Знаєте, нещодавно я слухав інтерв'ю Андрія Макаревича. Як відомо, він в Росії - великий опозиціонер. Проте ніхто йому виступати не забороняє. Хоча вже на місцях за своєю ініціативою починають відміняти його концерти. Це теж негарно. Виходить, у всьому винен наш брат артист. Хоча усі ми живемо у своєму окремому світі - світі культури. І між нами ніколи не було розбіжностей або, не дай бог, конфліктів. Я радий, що в Латвію як і раніше приїжджають усі кращі театри Росії. Сам я завжди виступав, виступаю і виступатиму за дружні стосунки з Росією. - Раймонд Волдемарович, ви - дуже впливова персона. Можливо, вам слід декому подзвонити, щоб «врегулювати» ситуацію з артистами? Адже шкода, що днями «загорнули» Івана Охлобистiна. А якщо так піде і далі, то незабаром в Латвію російські артисти взагалі перестануть їздити. Просто на знак солідарності з тими, хто вже потрапив або ще потрапить в чорний список Ринкевичса і йому подібних. - Ніякий я не впливовий. Сьогодні я вже ніхто. Тому що відійшов від всього, у тому числі від політики. Зараз я на пенсії. І більше ні в які ігри не граю. Мені вже по горло вистачило усіх цих інтриг. Як ви знаєте, свого часу я був і міністром культури Латвії, і депутатом. І в якийсь момент сказав собі: «Стоп»! - Виходить, ви сьогодні живете за принципом «Моя хата з краю»? - Ні, я ж з вами розмовляю. І відверто відповідаю на будь-які питання. Я взагалі завжди намагаюся говорити те, що думаю. Хоча часто за це отримував по шапці. Ви знаєте, усі ці політичні ігри відволікають наше суспільство від головного. Я маю на увазі Латвію в цілому. Мене дуже хвилює, що ми опинилися в Європейському Союзі на останньому місці. Коли ми нарешті хоч трохи підведемося? Ось про що треба думати! Інакше нічого у нас тут не буде. Подивіться, скільки людей вже поїхало. Йдеться про справжню масову втечу. - Як ви оцінюєте новий парламент? - В принципі нічого не змінилося. І, чесно кажучи, з таким сеймом ніяких райдужних перспектив я як і раніше не бачу. Тому, що залишилися усі ті ж самі політики. Навряд чи вони зроблять щось принципово нове, якщо і раніше від них не було особливого толку. Склад дуже слабенький. Фігури ніякі. Я маю на увазі і тих, кого призначили на міністерські посади. Багато хто говорить, що потрібні реформи. Але ніхто не хоче узяти на себе відповідальність. Сьогодні це найголовніше!