Азаров: переворот на Україні - справа рук Обами
Колишній український прем'єр Азаров: «США хотіли від нас агресивної політики по відношенню до Москви. Радник Білого дому вимагала створити уряд національної єдності».
Минув рік з того моменту, як в результаті масових протестів впав український уряд, що призвело до початку громадянської війни, в результаті якої світ опинився на межі більш глобального конфлікту. Микола Азаров, на той момент лідер Партії регіонів та голова уряду України, опинився в ті дні в центрі конфлікту між проросійськими силами та прихильниками європейського вибору. У лютому, за кілька днів до падіння уряду й президента Янкуковича, Азаров подав у відставку.
Повстанці почали на нього справжнє полювання, але йому вдалося врятуватися, і сьогодні він мешкає в Москві.
- Пане Азаров, в Європі як і раніше немає ясності й єдності думок. Що ж це було? Народна революція чи державний переворот?
- Знаєте, я очолював уряд протягом трьох років, і весь цей час ми намагалися підтримувати добросусідські відносини як з Росією, так і з Європейським Союзом. Але така рівновіддаленість не подобалась Сполученим Штатам, які хотіли, щоб ми повернулися до політики колишнього уряду, відверто ворожою по відношенню до Росії. І це роздратування, як і тиск, яким воно супроводжувалося, ми відчували з першого дня роботи нашого уряду.
- Особисто на Вас чинився тиск?
- Коли ми відмовилися підписувати угоду з Євросоюзом в тому вигляді, в якому вона була нам представлена, сталися одночасно дві речі.
- А саме?
- З одного боку, демонстранти, що з'явилися нізвідки, стали захоплювати державні установи, з іншого, почалося нахабне, просто неймовірне втручання Сполучених Штатів у внутрішні справи суверенної держави. До мене прийшла Вікторія Нуланд, дипломатичний радник президента Обами, і поставила мені ультиматум: або я погоджуюся сформувати новий уряд національної єдності, який влаштує антиросійські сили, або Америка не залишиться осторонь від подій.
- Що Ви їй відповіли?
- Що мій уряд є демократично обраним і два рази отримував вотум довіри. Я їй прямо сказав, що політику України визначає український народ, і вона не може розмовляти в такому тоні з його законним представником.
- І все ж, судячи з кадрів, які обійшли весь світ, протест проти Вашого уряду продовжував поширюватися.
- Зібрати велику масу людей навколо будівлі уряду або на головній площі, яка є символом столиці, це стандартна техніка кольорових революцій. Результати опитувань, які мені надходили, ясно показували, що більшість українських громадян твердо підтримувало лінію уряду. Досить було трохи відійти від площі, щоб побачити, що Київ жив абсолютно нормальним життям, і що по всій країні стихійно виникали мітинги, де люди вимагали зовсім іншого.
- Хто, на Вашу думку, нагнітав обстановку на площі?
- У ті дні ми повністю контролювали ситуацію. Серед демонстрантів були агенти наших спецслужб, і у нас були докази того, що протестуючі отримують накази від американців, що головний штаб демонстрантів перебував у посольстві США в Києві, яке значною мірою й фінансувало заколот.
- І Ви нічого не зробили?
- Коли демонстранти перейшли до насильницьких дій, коли вони стали закидати міліцію коктейлями Молотова і застосовувати вогнепальну зброю, ми викликали посла США і послів європейських держав, щоб надати їм докази, якими ми мали.
- І що в результаті?
- Ми були збентежені. Єдине, що вони нам сказали, це те, що ми не маємо право застосовувати силу, незважаючи на зростаюче насильство з боку протестувальників. Загалом, нам зв'язували руки.
- Ви хочете сказати, що Європа зробила вигляд, що все в порядку речей?
- У ці важкі, вирішальні дні Європа свідомо самоусунулася. Італія, зокрема, не зробила жодних дій. У нас був запис розмови прем'єр-міністра Польщі з головою зовнішньої політики Євросоюзу, де йшлося про те, що всупереч офіційній версії, снайпери, що стріляли по площі, не були проросійськими, а були найняті іншою стороною.
- А як реагувала пані міністр?
- Без емоцій: ця правда незручна, краще забути. Бажання поховати правду, щоб не заважати планам американців, було абсолютно очевидним.
- Ви хочете сказати, що інша сторона відкрила вогонь по своїх, щоб викликати обурення міжнародної громадськості?
- Я хочу сказати, що потрібна була сакральна жертва, щоб виправдати насильство натовпу і захоплення державних установ. Міліціонерів вбивали, багато хто був поранений, але президент Янукович так і не віддав наказ озброїти спецпідрозділи, сподіваючись на мирне вирішення ситуації.
- Ми підходимо до 27 січня 2014, коли Ви подали у відставку.
- Відчуваючи свою величезну відповідальність, я повідомив президенту, що готовий піти у відставку, щоб сприяти проведенню переговорів. Я запропонував йому оголосити про мою відставку в обмін на відхід демонстрантів з площі і роззброєння неонацистів та незаконних формувань, а це близько п'яти тисяч осіб, які отримували накази з-за кордону.
- Так і сталося?
- Я подав у відставку, але в іншому нічого не змінилося. Більше того, ситуація продовжувала погіршуватися з кожним днем.
- Ви продовжували зустрічатися з Януковичем?
- Так, саме в ці години ми багато зустрічалися та розмоляли по телефону.
- Про що ви говорили?
- Я намагався переконати його, що він втрачає час, що безглуздо вести переговори з опозицією, вони - всього лише маріонетки. Він сказав, що у нього йдуть переговори, причому на досить принизливих умовах, з міністрами закордонних справ Польщі, Франції та Німеччини. Було, однак, очевидно, і я сказав йому про це, що вести переговори має сенс тільки безпосередньо зі Сполученими Штатами, хоча вони не бажали якимось чином підставлятися, їх єдиною метою було повалення уряду.
- Де Ви були 22 лютого, на наступний день після перевороту?
- Напередодні ввечері я зустрівся з президентом, він сказав мені, що має намір прийняти пропозицію Польщі, Франції та Німеччини, і що на наступний день, після значних поступок, протестувальники залишать площу, як передбачено угодою. На наступний день я вийшов з дому, щоб зустрітися з Януковичем, але мене зупинив керівник моєї охорони, оскільки резиденція президента була захоплена повстанцями, а його дружина дивом уникнула замаху. Він сказав мені, що і президенту загрожує небезпека, що бунтівники наказали перекрити кордон, щоб запобігти виїзд членів уряду. Януковичу світила доля Каддафі.
- У якому сенсі?
- Каддафі був убитий бунтівниками, але наказ був відданий державами, які почали війну в Лівії. Я впевнений, що без політичної та моральної підтримки з боку США та Європи ніхто на Україні не був в змозі фізично усунути президента й нас, членів його уряду. Усвідомлення цієї істини стало найбільшим розчаруванням у моєму житті.
- Президент Путін днями заявив про те, що він врятував життя Януковичу і Вам. Як все відбувалося?
- Президент Путін підкреслив, що з його боку це була допомога людям, дружньо налаштованим по відношенню до Росії, які нікому нічого поганого не зробили. Зверніть увагу, як з часом змінювалася позиція Росії. Спочатку Путін заявив, що готовий співпрацювати з новим урядом України, але потім сталося те, що змусило його змінити позицію. Я маю на увазі ворожу реакцію Києва і його дії щодо Криму і східних регіонів, де більшість населення - росіяни. На жаль, Європа не знає цієї гіркої правди. Ніхто не писав про напади на військових, які взяли під охорону російськомовні регіони, про вбивство беззбройних людей, які протестували проти нової влади. В Одесі українські націоналісти заживо спалили понад сто осіб. Київ хоче правити в російськомовних регіонах за допомогою терору.
- Пане Азаров, спробуємо зазирнути в майбутнє. Перемир'я буде дотримуватися?
- Коли ми говоримо, що до влади в Києві прийшли нацисти, Європа вважає, що ми брешемо, але це чиста правда. Як ще можна назвати тих, хто наказує стріляти по житлових кварталах з установок залпового вогню? Десятки тисяч мирних мешканців убито, зруйновані п'ять тисяч будівель, знищено водопроводи. Люди страждають від холоду, живуть у підвалах. Це злочинці, і скоро ці факти стануть надбанням міжнародної громадськості. Я підтримую Мінські угоди, завдяки яким припинилися масові вбивства. Росія готова до компромісів, але Україна - це і росіяни теж. «Україна для українців» - це гасло нацистів. США і Європа повинні це усвідомити і діяти відповідним чином.
- Ви повернетеся на Україну?
- Мене без жодних підстав внесли до чорного списку. Минув рік, але у них немає жодного факту проти мене. Але все-таки я - не оптиміст. Сьогодні на Україні ніхто із суддів не в змозі противитися волі уряду. Сподіваюся, що колись я зможу повернутися. Все це не може тривати довго. Гроші МВФ до громадян, на жаль, не дійдуть, економіка вже в кризі, але я зроблю все можливе, щоб моя країна не перетворилася на нове Сомалі посеред Європи.
Джерело: «Il Giornale»