До річниці революції: рубіж 30 взятий
Ось уже котрий тиждень українці спостерігають за курсом долара. І якщо наприкінці минулого року курс $ 1/30грн ще здавався панікерством, то тепер це - реальність. До того ж символічно, що вперше цю «височінь» гривня взяла в річницю революції - 20-ого лютого. НБУ звично хитає головою на спекулянтів, проте спекулянти лише вершок айсбергу. До того ж, самі собою вони не можуть валити курс так завзято: просто не володіють достатніми фінансовими ресурсами. Українців свідомо ведуть осторонь від реальних причин зниження курсу національної валюти. Раніше ми вже зупинялися на деяких з них (війна, падіння промислового виробництва і частки наукомісткої продукції в експорті). Сьогодні хотілося б зупинитися на вимогах організації, яку прийнято вважати мало не манною небесною і єдиним рятівником, - МВФ.
Відомо, що МВФ напоготові кредитувати Україну тільки з гарантіями жорстких реформ (як вони їх воліють називати). Для України ці реформи звично обертаються скороченням бюджетних пільг, заморожуванням мінімальних зарплат та пенсій (а мінімальна зарплата дуже часто створює базу для розрахунку зарплат у державному та приватному секторі), зростанням комунальних тарифів і т.п. Навіщо це робиться? Так, вантаж економічної кризи перекладається на платників податків. Зростають прибутки компаній => зростають їхні податкові відрахування до бюджету => підвищується ймовірність повернення боргів. Чим більше скорочуються видаткові статті => тим більше держава поверне фонду і т.д. Все це супроводжується падінням курсу нацвалюти, тобто, скорочує частку витрат на ФОП в одиниці продукції, стимулюючи перенесення в таку країну виробництв.
Однак наша ситуація в класичні рамки трохи не вкладається. По-перше, довгі роки Україна послідовно знищувала в країні переробну промисловість (не кажучи вже про іншу). По-друге, примудрилася вщент розсваритися з постачальником енергоносіїв (газ, нафта, теплові збірки для АЕС) - РФ. Тому українські експортери дуже чутливі до курсу долара і максимально підстраховують себе від валютних ризиків. А оскільки за законом вони зобов'язані продавати ¾ валютного прибутку всередині країни, то зробити це вони намагаються, піднявши курс якомога вище.
В результаті виходить замкнене коло. МВФ становить Україні умови кредитування, після оголошення яких курс гривні летить донизу. Експортери дивляться на це і валять його ще нижче, підстраховуючи себе: їм потрібно отримати максимум гривні і встигнути витратити її всередині України, поки вона не знецінилася. Після чого МВФ теж починає коригувати свої умови, оскільки ситуація погіршилася. Дивлячись на це, експортери ... Далі можна не продовжувати: казку про білого бичка всі знають.
Вийти з цього кола навряд чи можливо, оскільки мотивація МВФ - «повернути кредити», а не «припинити бардак». Одне, на жаль, не завжди передбачає інше.
Варто відзначити, що довго так тривати не може. Я не даремно згадав про нашу імпортозалежність. Вона виявляється у багатьох галузях, але нас, насамперед, цікавить харчова та ЖКГ. З такою динамікою падіння курсу гривні дуже скоро багатьом українцям просто-напросто стане нічого жерти і нічим сплачувати рахунки. Тому що навіть вітчизняна курятина залежить від вартості антибіотиків, а вони вже купуються за валюту. Не кажучи вже про газ і нафтопродукти, що впливають на ціну 100% українського хліба.
Потенційно це загрожує спаданням внутрішнього ринку: на Україні немає зарплат, щоб купувати постійно зростаючий в ціні імпорт. Потім ринок, звичайно, відновиться, проте на це підуть роки.
Революція відкинула Україну назад у 1994 рік - ось її головний підсумок.
Поділитися: