Чи восторжествує знову «молдавська» Молдавія?

28 червня 1940 року радянські війська увійшли до Бесарабії і Північної Буковини. Землі, що 23 роки знаходилися під владою королівської Румунії, повернули назад. Правда, вже не до складу Російської імперії, а в радянські республіки - Українську і новостворену Молдавську.

Навколо цієї дати в молдавському істеблішменті не припиняються спори. Одні вважають радянський похід окупацією: мовляв, бессарабці щасливо жили під румунським батогом, а Радянський Союз прийшов і розділив єдиний народ. Інші упевнені, що Червона армія звільнила Молдавію і відтворила багатовікову молдавську державність, про яку у складі Румунії не могло бути і мови.

Дві Молдавії

Якщо говорити про сучасну молдавську націю, то вона майже порівну розділена на два протилежні табори.

Старт процесу розділення, в принципі, дав 1940-й рік: з тієї миті і до кінця 80-х торжествувала ідея «молдавської» Молдавії. Потім, аж до 2001 року, країною неподільно правили «румуни».

Потім м'яч переходив від «молдаван» до «румунів» і назад. Зараз у Молдавії відбувається черговий виток «румунізації».

Проте поєдинок за Молдавію зовсім не завершений: жодна із сторін не затвердила своєї версії остаточно і безповоротно.

Ситуація, до речі, багато в чому схожа з українською. Проведемо паралелі і просто замінимо українські найменування молдавськими. «Румуни» говорять румунською, «молдавани» - молдавською (кирилічна версія румунської, яка багатьма визнається як окрема мова) або російською. «Румуни» ходять у Бессарабську митрополію Румунської церкви, «молдавани» - в Православну церкву Молдови Московського патріархату. Є навіть своя кримська автономія - Гагаузія, яка ні до «румунів», ні до «молдаван» себе не відносить (хоча останні їй близькі значно більше), а є державою в державі. Нарешті, «румуни» сплять і бачать себе частиною Європи, а «молдавани» - Євразії.

Головна відмінність - відсутність географічного чинника. Так, «молдавська» партія, припустимо, комуністична, може отримати в якому-небудь Бричанському районі, межуючому з Румунією, на 10% більше, чим по країні в цілому, а в суміжних з Україною Штефан Водах - на 10% менше.

Це, у свою чергу, говорить про те, що ідеологічній стороні, яка перемогла, легше буде  перевиховувати незгодне населення : для цього не треба буде розділятися на дві держави або проводити асиміляційну політику відносно окремих регіонів.

Більшість в парламенті сьогодні за «румунами», зате «молдавани» (і це важлива відмінність від України) активніші на вулицях. Апологети Митного Союзу, традиційних православних цінностей і молдавської мови регулярно пікетують державні органи, вигадують креативні акції, не дають дрімати прорумунській владі.

Основна опозиційна «молдавська» сила - Партія комуністів. Вона представлена найбільшою фракцією в парламенті і досі, незважаючи на несприятливі обставини, залишається найпотужнішою і структурованою політсилою в країні. Важко сказати, чи варто вірити комуністам: під час знаходження у влади сьогоднішні затяті євроазійці виступали за інтеграцію з Європейським союзом і попустительски відносилися до розширення ідей уніонізму.

Тому сьогодні все активніше голос подають інші «молдавські» партії - наприклад, Партія соціалістів, у якої є свої представники в парламенті. Є ще Соціал-демократична партія, яка ініціювала масовий збір підписів за референдум з питання приєднання до Митного союзу.

Вуличними протистояннями з представниками румунських організацій займаються «Патріоти Молдови». До списку «молдавських» партій можна віднести і Християнсько-демократичну народну партію Юрія Рошки, який раніше стояв на уніоністських позиціях, а зараз він прибічник Євразійського союзу.

Правда, окрім комуністичної, усі ці партії в нинішньому їх вигляді сформувалися лише в останні декілька років. Досвіду серйозних політичних кампаній у них немає(за винятком Рошки), тому на виборах вони можуть набрати як нуль з хвостиком, так і переступити через прохідний бар'єр.

«Румуни» більше пасивні: на вулицях вони представлені радикальними неонацистськими угрупуваннями, що проводять нечисленні заходи, - на зразок спалювання портрета спецпредставника президента Росії в Придністров'ї Дмитра Рогозіна.

Великі політичні сили, орієнтовані на «румунську» версію, на вулицях з'являються досить рідко. Можливо, справа тут у тому, що «румуни» вирішили зосередитися на парламенті, в якому існують аж чотири фракції подібної спрямованості.

До «молдовенізму» через «Альянс за євразійську інтеграцію»

Перед молдовеністським рухом сьогодні стоїть ряд викликів, без рішення яких як мінімум не вдасться здолати «румун» на наступних парламентських виборах, не кажучи вже про подальше облаштування «молдавської» Молдавії.

Передусім, це рішення проблеми відокремленості. Проєвразійські, промолдавські партії сьогодні займаються у більшості своїй не критикою режиму і боротьбою з ним, а сварками між собою. Комуністи лають усіх підряд як негідну уваги такої великої партії «дрібницю». Дрібні партії лаються, звинувачуючи один одного у байдикуванні і пособництві «румунам», а комуністи для них - зрадники, опортуністи і нерукопотисні.

У результаті страждає спільна справа. Необхідність координації дій можна усвідомити навіть на прикладі «румун», які, незважаючи на багато розбіжностей, вже втретє змогли сформувати в парламенті свій «Альянс за європейську інтеграцію».

«Молдаванам» потрібний свій альянс – «За євразійську інтеграцію». Склоки і з'ясування стосунків, політичні розбіжності слід залишити на потім. Головне домовитися про співпрацю у базових речах: зовнішня політика, захист молдавської і російської мов, протистояння імперській політиці Румунії, відстоювання національної історії. Партії повинні пообіцяти один одному і своїм виборцям, що подібний набір пунктів стане визначальним для договору, решта обговорюватиметься і з'ясовуватиметься вже окремим чином.

***

28 червня для «молдовеністів» має стати аналогом національного свята Дня незалежності, національною гордістю. Ідеї, закладені в утворення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки, - базисом для подальших дій.

Справа не у відношенні до комунізму, Радянського Союзу або червоних прапорів. У 1940 році молдаванам повернули їхню країну, їхню Молдавію. Сьогоднішньому поколінню молдовеністів належить повторити цей подвиг.

Або навіть надподвиг: Румунія сьогодні нахабніша і потужніша, Євразійський союз на відміну від Радянського поки що знаходиться у зародку і до Молдавії має посередній інтерес, а румунська ідея сприймається позитивно чи не половиною населення.

Один лише плюс - аналогія Молдавської Автономної РСР (існувала у складі Української РСР з 1924 по 1940 рік) під назвою Придністров'я успішно функціонує. Можливо, патріотам Молдавії слід брати з нього приклад. Але це вже тема іншої статті.

Артем Бузіла

Джерело - http://www.odnako.org/blogs/show_26685/