Чому я пішов на мітинг проти гомосексуалізму в Одесі?

В політиці я зневірився давно. Не маючи мети займатися цією діяльністю професійно, на постійній основі, я займався нею для душі. 2008 року вступив в Партію регіонів, був активістом, потім скоординував власну первинну організацію. Пройшов з партією опозицію, часи політичних переслідувань, переможні кампанії 2010-ого року, коли «біло-голубі» спочатку взяли президентство, а потім – й місцеву владу.

Ніяких грошей і посад я за свою роботу не просив. Заробляв собі підприємництвом та просто хотів, щоб ситуація в країни змінилася на краще. Про результат я мовчу.

З тих пір дав собі обіцянку не ходити на мітинги, не приймати участі в акціях та заходах рухів та партій.

А потом з’явився «Український вибір». Перша думка – невже не все так погано? Невже є надія? Більше року придивлявся, думав, читав.

І от – вирішив. 9 липня пішов на мітинг в своїй рідній Одесі проти нав’язування Європейським Союзом нашій державі своїхпсевдоціннностей – гомосексуалізму, збочень, ювенальної юстиції, глобалізації тощо.

Не тому що я молюся на цю організацію. А тому що по-людські набридло.

Набридло, що нам кажуть, що ми європейці. Тому що не вважаю себе європейцем.

Набридло, що брешуть, що європейський вибір – це вибір кожного українця.

Набридло, що топчуть наші цінності.

Набридло, що влада, яку ми обирали для захисту цих ідеалів, насправді видалася опортуністською.

На мітингу я побачив світлі обличчя людей, які заряджені ідеєю та міркують так само, як і я.

Я, мабуть, не збираюсь «драти горло» за «Український вибір». Не кажу, що буду вірним «партійцем». Але це точно той рух, ті люди, біля яких мені комфортно и зручно.

Нас було біля десяти чоловік. Ми проводили акцію під гаслами: «Україні – православно-слов'янські цінності». Розповідали одеситам, що в Євросоюзі їх чекають не високі заробітні плати та соціальні гарантії, а гей-паради. Що не фінансова допомога на них чекає, а боргова яма, чергове ярмо – німецьке чи французьке. З консульства до нас так ніхто і не вийшов, мабуть, відповідей на наші питання у представників німецької держави не було.

Я православний. Я слов’янин. Я українець. І в тій ситуації, що складається, я, мабуть, не можу мовчати. Тому я прийшов на мітинг. І закликаю усіх – давайте ходити на подібні акції, приєднуватися. Не тому щоби виславити черговий рух або організацію. А щоб захистити себе, свою державу, своє місто. 

Сергій Живець, Одеса