Ганна Філімонова: Захід віднімає в Сербії території і ресурси

Південь Сербії (громади Прешево, Буяновац, Ведмежа) - наступна після Косова територія, призначена Заходом до вилучення із складу Сербської держави за допомогою безвідмовного інструменту – «албанського чинника». На перше місце серед численних внутрішніх проблем Сербії виходить питання - вдасться або не вдасться Сербії зберегти у своєму складі чергову «проблемну зону». Слабкі спроби сербської влади прозондувати грунт щодо можливого розділу Косова (заява Тадича про реальність проекту створення «Великої Албанії» і пропозиція І.Дачича про розділ Косова і Метохії) так і залишилися ініціативою, повислою в самій Сербії в повітрі, але такою, що викликала бурхливу реакцію в албанському таборі.

Колишній комуністичний функціонер, а нині впливовий косовський політик Азем Власі (1) 29 травня 2011 р. попередив Бєлград, що в Косово ніхто не буде й розмови вести про розділ своєї території, зате курс на приєднання півночі Косова до Сербії поставить питання про розділ самої Сербії, тобто приєднання до Косова «Прешевської долини» (громади Прешево, Буяновац, Ведмежа на півдні Сербії) (2).

Вирішальне слово тут, за балканською традицією, що склалася за 20 років, належить Сполученим Штатам. Заступник держсекретаря США по Європі і Євроазії Філіп Гордон, зовсім не бентежачись з приводу очевидної невідповідності його слів політиці США в регіоні, заявив, що «розділ Косова приведе до негативних наслідків для усього регіону, ми це не підтримуємо» (3). Вимога Вашингтону ультимативна: Сербія не може вступити до ЄС, не розв'язавши проблему Косова і не погодивши кордони з сусідньою державою. Для особливо ідеалістично налаштованих євроентузіастів Ф. Гордон пояснив, що «ЄС сам вирішить, чи буде формальне дипломатичне визнання Косова умовою для вступу» (4). І ЄС вирішив - в напрямі, вказаному Вашингтоном. 22 червня 2011 р. депутати бундестагу у ФРН ухвалили резолюцію про те, що до кінця переговорного процесу про вступ Сербії до ЄС Сербія повинна буде фактично визнати Косово (підтримати його вступ до ООН і інші міжнародні організації або в іншій формі), «визнання має лягти на стіл, і якщо його не буде, то германський парламент не підтримає вступ Сербії до ЄС». За оцінками німецьких парламентарів, Сербії буде потрібно мінімум 8 років власне для вступу до ЄС. При цьому затягування вступу не буде при виконанні Сербією усіх умов (5). Таким чином, запущений механізм закріплення геополітичного перекроювання Балкан - легітимації розчленовування Сербії і недоторканості територіальної цілісності Косова.

І це не все. Подібно до бульдога, що вчепився в горло ворогові, албанці неухильно просуваються до освоєння ще однієї частини сербської території. І, схоже, перешкод на цьому шляху вони не зустрінуть. Сербська влада не реагує на агресивні заклики і дії албанської сторони і ніяк не вирішує проблему, що загрожує підірвати Сербію.

14 травня 2011 р. член Президії Албанської демократичної партії, представник прем'єра Албанії Салі Бериши Азган Хаклай в ході свого візиту до м. Прешева офіційно зажадав об'єднати усі албанські території в одну державу. Прибув він на захід албанців до с. Ораовіца (тепер населене виключно албанцями), де пройшли «урочистості», присвячені 10-річному ювілею «боротьби Визвольної армії Прешево, Буяновца і Ведмежі"(ВАПБМ). Там же був відкритий пам'ятник полеглим бійцям ВАПБМ (7).

Двома тижнями раніше в м. Гнилані (Косово) відбулася нарада політичних кругів півдня Сербії і косовських албанців (були присутніми голова общини Прешево і лідер найвпливовішої албанської партії в Сербії Демократичної партії албанців Рагмі Мустафа і його заступник Орхан Реджепі, голова общини Буяновац Йонуз Муслію і інші політичні лідери косовських албанців). За підсумками засідання було прийнято рішення: «проблему Прешево» слід вирішувати у рамках переговорів Приштини і Белграда; усім установам Тірани і Приштини сприяти «поверненню» громад Прешево, Буяновац і Ведмежа «незалежній Республіці Косово»; на адресу міжнародного співтовариства висунена вимога зробити тиск на уряд Сербії, щоб він «не перешкоджав вільному волевиявленню населення Прешевської долини» (так албанці називають підень Сербії) (8).

У чому полягає суть питання: в трьох громадах на півдні Сербії - Прешево, Буяновац і Ведмежа - проживають близько 90 тис. чоловік. Згідно перепису населення 2002 р. населення Прешево, Буяновца і Ведмежі складає 35 118, 43 302 і 10 760 чоловік відповідно, з яких албанців 31 100 (89%), 23 681 (54,7%) і 2 816 (26,1%); сербів - 3 000 (8,5%), 14 782 (34,1%) і 7 163 (9). Тобто, з 61,6 тис. албанців, що проживають в Сербії, на частку півдня країни припадає 57,5 тис. чоловік. Абсолютну більшість населення албанці складають в громадах Прешево і Буяновац. (На півдні Сербії проживають і представники інших національностей - чорногорці, цигани, бошняки, горанці.)

Найбільше албанське співтовариство в Сербії знаходиться в громаді Прешево (Пчиньський округ). Положення громади Прешево має особливо важливе стратегічне значення. Вона розташована на кордоні з Македонією, по її території проходить міжнародний Коридор-10 по лінії Бєлград - Скопьє - Солоники - Афіни, траса М-25.2, поруч знаходяться три міжнародні аеродроми - Ніш, Скопьє, Приштина. Громада Буяновац (також Пчиньський округ) розташована в центрі комунікаційних шляхів авто- і залізничних магістралей, що проходять по Коридору-10, недалеко від вказаних трьох міжнародних аеродромів і пограничного переходу з Македонією. Община Ведмежа знаходиться в Яблоницькому окрузі, через її територію проходить автомагістраль М9 Лесковац - Приштина, ця община особливо багата природними ресурсами (цинк, олово, золото, срібло).

В економічному аспекті Прешево, Буяновац і Ведмежа відносяться до бідних регіонів Сербії. Так, в Прешево рівень безробіття зараз досягає 70% працездатного населення. Але сербська влада, так сильно орієнтована на європейську інтеграцію, практично нічого не робить для розвитку потенціалу регіону, що єднає південь і північ країни.

Ведмежу називають «забутою громадою», повсюдним явищем в її житті є згасання сільського господарства (основної галузі економіки), безробіття (не має роботи третина працездатного населення общини), зубожіння і відтік населення (сербів - до Лесковаца, Ніша і Белграда, албанців - до Косово і Метохії, де легше знайти роботу), закриття сільських шкіл, масовий продаж будинків і навіть відключення телебачення за несплату. У громаді є райони, в яких роками не чутний дитячий сміх, немає молодих людей, не укладаються браки, єдиними подіями стають похорони небагатьох людей похилого віку, що залишилися (10).

У політичному плані албанські лідери Прешево і Буяновца тяжіють до Косова і Албанії. У Ведмежій більшість складається з сербів, які зв'язують своє майбутнє з Белградом. Албанські партії півдня Сербії, за винятком Партії демократичної дії Р. Халімі, майже не беруть участь в політичному житті на республіканському рівні, проте їх увага сфокусована на місцевому рівні, особливо на боротьбі за місцеву владу, за державні інститути - поліцію, правосуддя, митницю і так далі. І їхні зусилля не безрезультатні: в громадах Прешево і Буяновац на локальних виборах регулярно перемагають албанські партії.

* * *

Після військової агресії НАТО проти Югославії і окупації Косова силами альянсу боротьба албанських політичних груп за консолідацію албанських територій і зміцнення «албанського чинника» на Балканах не припинилася. Більше того, вона набула наступального, системного характеру. Тепер це - наступ на сербську владу, від якої албанці вимагають визнати незалежність Косова і приєднати до нього південь Сербії. Так, в 2006 р. була прийнята декларація, в якій місцеві етнічні албанці зажадали від Белграда визнання за ними прав офіційно використовувати албанські національні символи і відзначати албанські державні свята. Тоді декларація була відразу ж спрямована до західних посольств і неурядових організацій, діючих на території Сербії. У відповідь Белград через законодавство, що стосується формування Національних рад, надав національним меншинам право легального використання національної символіки.

У 2007 р. знову як про діючий політичний чинник заявила про себе Визвольна армія Прешева, Буяновца, Ведмежої. Нагадаємо, що ВАПБМ діяла з 1999 по 2001 рр., будучи підрозділом терористичної Армії звільнення Косова. Вона складалася з півтори тисячі бойовиків, метою ставилося відділення від СРЮ «Східного Косова» (Прешево, Буяновац, Ведмежа) з перспективою приєднання їх до «незалежного Косова». Після завершення бомбардувань НАТО між Косово і півднем Сербії, згідно з Військово-технічною угодою (Кумановська угода, підписана 9 червня 1999 р.), була створена сухопутна зона безпеки, завдовжки 402 км і шириною 5 км. Тут було заборонено присутність Армії Югославії, а сербським поліцейським підрозділам дозволялося використовувати лише легку стрілецьку зброю. Що і дало «зелене світло» для албанських екстремістів з Косова для здійснення диверсійно-терористичних вилазок проти поліції і громадян Сербії. У 2001 р. стався озброєний бунт албанців півдня Сербії на чолі з ВАПБМ і проведена серія терористичних атак проти представників влади і поліції Сербії.

Міжнародне співтовариство несе левову частку відповідальності за ескалацію конфлікту на півдні Сербії, оскільки саме американський контингент КФОР контролював зону «Схід», з якої озброєні бойовики ВАПБМ перебазувалися в сухопутну зону безпеки і здійснювали напади на представників армії і поліції СРЮ. Сили КФОР не лише не роззброїли Армію звільнення Косова, але і не перешкоджали їй рекрутувати албанців-добровольців до ВАПБМ (11). Бійці ВАПБМ під час диверсійно-терористичних вилазок почували себе цілком захищеними, враховуючи, що командування НАТО ввело заборону на застосування важкої артилерії в сухопутній зоні безпеки, тобто для них демілітаризація означала лише полегшення умов для наступів.

З моменту пригнічення бунту встановилася зовні стабільна, хоча і дуже крихка ситуація. Проте періодично повторювалися випадки нападів на представників влади. У 2007 р. так, по суті, і не розпущена ВОПБМ в день албанського прапора провела ралі, учасники якого виступили з гаслами «Референдум 1992 (12) плюс Армія звільнення Прешево, Буяновца, Ведмежої», «Прешевська долина без жандармерії» (13).

Одночасно з албанської сторони почастішали випадки осквернення албанцями православних святинь, причому на православні релігійні свята (храм Св. пророка Ілії біля Вранья, храм Св. Костянтина і Олени у Великому Трновці, храм Св. Параскеви в Лучанах, храм Св. Георгія в селі Ораовіца в громаді Прешево). У селі Ораовіца, наприклад, де сербське населення колись складало більшість, з 1996 р. не проживає жодного серба. Їхне виселення проходило під тиском, а коли воно завершилося, то албанці осквернили і зруйнували сербське кладовище, не залишивши жодного пам'ятника (14). Терористичні вилазки албанців тривали й далі. Міністр внутрішніх справ Сербії І. Дачич, посилаючись на джерела в західних розвідслужбах, вказував, що в Косово існують певні структури, що закуповують зброю і провокують нестабільність (15).

За даними Європолу, Управління по боротьбі з наркотиками США (Drug Enforcement Administration) і Інтерполу, південний Схід Європи підконтрольний організованим кримінальним групам, сформованим за етно-территорільною ознакою. Рада Європи в доповіді про організовану злочинність в Південно-східній Європі (березень 2010 р.) позначила Албанію як транзитний коридор, а албанські злочинні групи - як основні сили в торгівлі героїном. Відзначалося, що саме для албанських груп характерна практично військова організація і режим конспірації, що особливо дотримується. Наводилися дані і про те, що албанська поліція контролює близько 20 груп-постачальників наркотиків (16).

Як відомо, на Афганістан доводиться приблизно 80 % світового виробництва героїну. З Афганістану він поступає до Туреччини і Болгарії, далі розділяючись на три напрями - бічна гілка йде через Румунію, центральна - через Сербію, Угорщину (а також Хорватію і Словенію) до Австрії, Німеччини і Голландії. Третє відгалуження йде через Болгарію, Македонію, Косово і Чорногорію до Італію і далі до країн ЄС (17).

Головним дистриб'ютором наркотиків на Балканах є село Великі Трновац (община Буяновац, на межі з Косовом, населення - близько 10 тис. чоловік, виключно албанці). Звідси рукою подати до кордонів з Болгарією, Албанією і Македонією, це місце - справжнє «перехрестя наркомагістралей». Через Великі Трновац йде героїновий потік з Афганістану, Пакистану, Ірану і Туреччини. Тут знаходяться склади і йде упаковка «товару». За деякими оцінками, щорічний оборот наркотичних речовин, що проходять через Трновац, складає близько 50-60 тонн героїну; через Албанію і Чорногорію «товар» поступає до Італії, частково осідає в Сербії і далі йде до інших західноєвропейських країн.

Великі Трновац недаремно називають «героїновими воротами Заходу». У процес розподілу героїну залучено усе населення (албанське) регіону - близько 6 тис. чоловік. Інтерпол відзначав, що там постійно готові до продажу щонайменше три тонни героїну. Італійський Центр по боротьбі з мафією вказував, що 70 % наркотиків, призначених для західноєвропейського ринку, йде через Прешево і Великий Трновац, а увесь процес контрабанди контролюють сімейні клани Османі, Халіфі і Буньаку. Італійці відзначали, що регіон украй криміналізований, а сербська влада адекватно на ситуацію не реагує. Самі сербські поліцейські відзначають особливі труднощі, пов'язані з припиненням злочинного наркобізнесу. У ньому діють виключно сімейно-кланові зв'язки, тому впровадження або інсайдерская інформація практично неможливі. Організація поставлена настільки «добре», що для поліції навіть наблизитися до Великі Трновцу - велика проблема (18).

Зараз серби намагаються зайвий раз у Буяновац не приїжджати, атмосфера там панує ворожа. Але, на відміну від влади, сербське населення саме робить заходи, щоб відстояти свої інтереси. На початку 2011 р. була підписана петиція, в якій від влади вимагалося припинити штучну албанізацію регіону; створити Незалежну комісію з метою встановлення істинного числа населення на півдні Сербії і його національного складу (з'ясувалося, що під час останнього перепису населення в 2002 р. у багато населених пунктів з чистим албанським населенням переписувачі навіть не наважувалися увійти). За підсумками перепису послідувало завищення числа албанців, хоча, як стверджує сербська сторона, багато хто з них проживає в Косово, а зареєстровані у Буяновці фіктивно. Завищене число албанців своїм практичним наслідком мало майже повне виключення сербів з органів місцевого самоврядування (що формується пропорційно національному складу). А якщо влада відмовиться вживати належні заходи, то сербські лідери пропонують розділити громади на дві частини - Буяновачку Баню (більшість - серби) і Великі Трновац (більшість – албанці) (19). Таким чином, нинішній сербський режим фактично сам сприяє албанізації південних регіонів Сербії.

В серпні 2009 р. албанські політичні угрупування півдня Сербії на основі положень декларації 2006 р. висунули нову ініціативу - про виділення особливого регіону «Прешевська долина». Різа Халімі особливо акцентував увагу на створенні єдиних, виключно етнічно албанських, структур управління регіоном (20).

Конгрес в Тірані 30 жовтня 2010 р. став відправною точкою рішучого наступу з метою реалізації вікових албанських спрямувань. Голови громад Прешево і Буяновац сформували рух «За природну Албанію». Ідея «природної Албанії» існує з 1877 р., її прибічники шукали підтримки свого проекту у Туреччини, Габсбургської монархії і Італії, після Другої світової війни - у СРСР, Китаю і США. «Природна Албанія» повинна охопити території Албанії, Греції, Македонії, Сербії і Чорногорії, населених албанцями. Про це говорить, зокрема, директор Інституту по регіональному прогнозуванню (Тірана) Коча Данай. Практичні дії для реалізації поставленого завдання, за його словами, будуть такі: албанське населення в цих державах проведе власні референдуми про формування єдиної албанської держави. Мета одна - вирішення «албанського питання» шляхом створення єдиної албанської держави (21). Коча Данай - не лише директор науково-дослідної установи, він - колишній радник трьох останніх албанських прем'єрів і «реставратор» ідеї «Великої Албанії». І він також стверджує, що ця ідея користується підтримкою усього міжнародного співтовариства.

Окрім тиску на сербську владу албанські лідери вимагають здійснення конкретних заходів: демілітаризації регіону, припинення акцій спецпідрозділів сербської поліції, пропорційного представництва албанців в державних інститутах, визнання дипломів, виданих в Приштинському університеті після лютого 2008 р. і підручників з Косова, а також звільнення албанців, заарештованих сербськими поліцейськими в грудні 2008 р. за підозрою в приналежності до Гниланського нелегального військового угрупування.

Сербська влада вже зробила для албанців немало: після підписання Кумановської угоди змінила закон про локальні вибори, ввела пропорційну систему і відкрила шлях до формування албанської більшості в системі місцевої влади. На виборах в липні 2002 р. до місцевих парламентів Прешево, Буяновця і Ведмеже представники албанських партій перемогли, вони і сформували органи місцевої влади. Далі в червні 2001 р. за посередництва місії ОБСЄ в цих трьох громадах була створена мультиетнічна поліція. Примітна особлива участь місії ОБСЄ. Для збільшення присутності албанців в системі правосуддя місія почала навчання албанських юристів, щоб полегшити їм складання іспитів для вступу на держслужбу. І не менш відмітно, що створення албанського університету «Stuhl University» в м. Тетово (Македонія, на межі з Косовом) також сталося під тиском і контролем ОБСЄ, на засоби ЄС.

Далі у Ведмеже були відкриті економічний і юридичний факультети Нішського університету, викладання на яких ведеться сербською і албанською мовами (хоча албанська молодь в основному здобуває освіту в албанських університетах Приштини, Тетово і Тірани). Проте албанські вимоги йдуть далі: навчання медицині, машинобудуванню, електротехніці, будівництву, архітектурі, інформатиці, акторській майстерності. Албанським лідерам не зрозуміло, «в чому проблема, якщо албанець в Сербії на своїй рідній мові матиме паспорт, водійське посвідчення, свідоцтво про народження», «і чому дитина, народжена в Гнилані (Косово), не може бути жителем Буяновца». (22) Наступний крок цілком логічний - повний переклад документообігу на півдні Сербії на албанську мову. У Прешево, наприклад, документи засідань Скупщини громади на сербську мову вже не перекладається зовсім. Привід - переважна більшість депутатів - албанці, а декілька сербів в їх складі і так знають албанську мову.

Колишній командир ВАПБМ, а нині заступник голови скупщини громади Прешево О. Реджепі говорить про 30-річну боротьбу албанців за «природну Албанію», що еволюціонувала від демонстрацій до озброєної боротьби з автоматами в руках. Саме Реджепі проголосив, що Прешево до 2013 р. стане частиною «Великої Албанії» і призвав більше не тримати ілюзій щодо подальшої долі Прешево.

За тим, щоб і у сербської влади не виникало жодних ілюзій, уважно стежать на заході. Так, наприклад, навіть на таких робочих заходах, як засідання, присвячене дворіччю реконструкції Координаційної ради (березень 2011 р.), були присутніми посол США Мері Ворлік і представники інших західних посольств і організацій (23).

Таким чином, влада Сербії, не охоча виконувати свій конституційний обов'язок по захисту конституційного ладу і територіальної цілісності країни, опинилася в системі подвійного підпорядкування - у міжнародного співтовариства і албанських політичних сил, що диктують Сербії свою волю. За об'єднання албанців на єдиній території озброєним шляхом вже боролися Визвольна армія Косова, Албанська національна армія в Македонії, Визвольна армія Прешево, Буяновца і Ведмежої. Тепер, після Косова, питання про долю півдня Сербії перекладають на міжнародний рівень, зв'язуючи його з переговорами Белграда і Приштини.

Тим часом Албанія вводить єдині програми освіти для албанців сусідніх держав. У довгостроковій перспективі планується здолати горезвісну роз'єднаність і міжкланову ворожнечу албанців (Тачи і Харадіная в Кім, Джафері і Ахметі в Македонії і так далі). Про міру роз'єднаності свідчить такий факт: на півдні Сербії (громада Буяновац) 20 червня 2011 р. з'явилася ще одна, одинадцята за рахунком, албанська політична партія, яка стала результатом четвертого розколу Партії демократичної дії Р. Халімі (на чолі нової Демократичної партії став замголови общини Буяновац Нагіп Аріфі).

Албанська еліта «бачить великоалбанські сни XIX століття», а держава Албанія, офіційно не підтримуючи проект «Великої Албанії», за допомогою англо-саксонських держав поступово починає втілювати його в життя. Ідею «Великої Албанії» підтримують 81% опитаних косовських албанців, 62% -в Албанії і 51% в Македонії (24). (Всього на Балканах проживають близько 6 млн. албанців). Реалізації проекту «Великої Албанії» сприяє і потужне албанське лобі в країнах Заходу.

Приймаючи рішення, Белграду слід враховувати головне: албанська політика носить непримиренний націоналістичний характер, вона не визнає компромісів і співпраці, відрізняється різкою нетерпимістю, прагне до швидких і відчутних результатів. Неухильно йде інтеграція албанців в сербське суспільство - по лінії освоєння сербських держінститутів зі збереженням відчуженості і замкнутої структури албанців. Горезвісна мультиетнічність на практиці обертається витісненням сербів і подальшим відособленням албанців.

«Албанізації» півдня Сербії передували роки бездіяльності, а фактично - непрямої підтримки албанського сепаратизму правлячою коаліцією у Белграді. Складається враження, що нинішня сербська влада умисно створює умови, що ослабляють державну систему, зводить нанівець сербську присутність на півдні країни, і ці «проломи» уміло використовуються албанцями.

Так при прихильному відношенні Заходу до «великоалбанських фантазій» і пасивної позиції офіційного Белграда Сербію підштовхують до чергової національної катастрофи - демонстративного і зухвалого вилучення ще однієї частини її території і її ресурсів.

Ганна Філімонова,

кандидат історичних наук, науковий співробітник Центру по вивченню сучасної балканської кризи Інституту слов'янознавства РАН

_______________________

(1) Азем Власі, 1948 г.н., політик «Республіки Косова», голова неурядової організації «Косовська асоціація по міжетнічній співпраці»; колишній голова Спілки соціалістичної молоді Югославії (1974-1978); голова Соціалістичного союзу робочого народу Косова (1981-1982); член президії крайового комітету Союзу комуністів Косова і ЦК СКЮ (1982-1988); голова крайового комітету Союзу комуністів Косова (1986-1988). Нині постійний учасник Форуму «Європейський рух за мир, співпрацю і розвиток».

(2) http://www.vesti-online.com/Vesti/Srbija/140602/Vlasi-Podela-Kosova-otvara-pitanje-Presevske-doline

(3) http://srb.fondsk.ru/news/2011/06/17/sad-kategorichki-protiv-podele-kosova.html

(4) http://srb.fondsk.ru/news/2011/06/16/srbiia-mora-da-resi-pitania-kosova-i-haga.html

(5) http://www.kurir-info.rs/vesti/bundestag-priznanje-kosova-uslov-za-clanstvo-srbije-u-eu-97441.php

(6) Громади Прешево, Буяновац і Ведмежа в 1946 р. рішенням югославського уряду були відокремлені від Косова і передані під юрисдикцію Республіки Сербії. Албанські лідери цих громад з переважним албанським населенням виступають за об'єднання з «незалежним Косово».

(7) http://www.blic.rs/Vesti/Politika/253838/Berisin-predstavnik-zatrazio-ujedinjenje-svih-albanskih-teritorija

(8) http://www.vesti-online.com/Vesti/Srbija/134187/Albanci-zele-i-jug-Srbije-uz-Kosmet-

(9) http://www.nin.co.rs/pages/article.php?id=52424

(10) http://www.juznevesti.com/Drushtvo/Medvedja-zaboravljena-opstina.sr.html

(11) http://arhiva.glas-javnosti.rs/arhiva/2001/01/31/srpski/P01013001.shtml

(12) На референдумі у березні 1992 р. місцеві албанці виступили за приєднання півдня Сербії до Косово.

(13) http://www.b92.net/eng/news/politics-article.php?yyyy=2007&mm=11&dd=28&nav_id=45761

(14) http://www.kurir-info.rs/srbija/u-presevu-i-bujanovcu-albanci-skrnave-pravoslavne-hramove-44496.php

(15)http://www.slobodnaevropa.org/content/presevo_bujanovac_medvedja/1791923.html

(16) http://www.vesti-online.com/Vesti/Hronika/36162/Balkanske-mafije-nacionalno-i-rodbinski-organizovane

(17) http://www.politika.rs/rubrike/Hronika/Kokain-u-ajlajnerima.sr.html

(18)http://www.politika.rs/rubrike/Hronika/Carstvo-heroina-u-Velikom-Trnovcu.sr.html

(19) http://www.politika.rs/rubrike/Drustvo/Peticija-protiv-albanizacije-Bujanovca.sr.html

(19) http://www.europeanforum.net/news/701/ ethnic_albanian_rsquo_s_propose_regionalisation_of_pre_scaron_evo_valley_region

(20) http://www.politika.rs/rubrike/Politika/Tuzilastvo-prikuplja-dokaze-o-skupu-u-Tirani.lt.html

(21) http://www.juznevesti.com/Intervju/Beograd-i-Pristina-proizvode-probleme.sr.html

(22) Координаційна рада була сформована 16 грудня 2000 р. після того, як уряди СРЮ і Сербії прийняли «план Човича» і для його реалізації і була заснована Рада.

(23) http://www.ds.org.rs/index.php?option=com_content&task=view&id=11302&Itemid=424

(24) http://sloboda.snd-us.com/index.php?option=com_content&view=article&id=659:sta-traze-albanci-sa-juga-srbije&catid=8:srbija&Itemid=121

Джерело - fondsk.ru