Коли ж, нарешті, Медвепут почне садити слухачів «Еха»?!!
Нашого Януковича репортери без усіляких меж пристойності безупинно, як цуценя, що провинилося, тичуть носом у питання свободи слова. Той лише скиглить, обіцяючи виправитися, хоча, насправді, він давно «виправлений». Більшість загальнонаціональних друкованих ЗМІ тільки тим і займаються, що виставляють його на посміховисько. А якщо вважати такими і газети, що критикують нинішній проєвропейський курс влади з лівих або проросійських позицій, то опозиційними можна вважати 99% видань.
Так, на українському ТБ доля опозиційних каналів знизилася приблизно до половини. Але не слід забувати, що їхні хазяї просто один за одним перебігли до президентської команди, і тепер диктують «принциповим» журналістам, до якої межі тим бути непохитними у своїх переконаннях.
Підозрюю, що подібне спостерігається і в РФ, що займає в європейських і американських антирейтингах свободи слова, приблизно ту ж позицію, що й Україна.
Ось, мій колега з «2000» Олександр Мартиненко, якого дістали недавні голосіння Горбачова про те ж, вирішив вивчити ситуацію останніх декількох тижнів. І дійшов висновку, реабілітовуючого мої підозри.
Отже, «відповіддю Горбачову може стати вже сам факт його прес-конференції. Михайло Сергійович спілкувався з пресою в агентстві "Інтерфакс", московський офіс якого знаходиться за адресою 1-а Тверська-Ямська вул., 2 - до Кремля півгодини ходьби прогулочним кроком». «Але це Горбачов, - скажуть мені. – Адже він від Медведєва нещодавно орден Андрія Первозванного отримав, йому можна те, що іншим не можна». Наведу інший приклад.
На 1-й Тверській-Ямській, як і на будь-якій іншій вулиці Москви (і не лише Москви), абсолютно спокійно, не ховаючись від поліції і співробітників ФСБ в штатському, можна купити тижневик «Коммерсантъ-Власть», де нинішнє керівництво РФ критикують... хоча ні, мабуть, просто висміюють, причому на межі фолу.
Ось номер журналу від 8 серпня. На обкладинці Володимир Путін з дуже пародійним виразом обличчя, а на 6-ій і 7-ій сторінках питання тижня «Вам тандем не набрид?» Виявляється, зв'язка Медведєв - Путін не по серцю Еллі Памфіловій, колишньому голові Ради при президентові РФ по сприянню розвитку інститутів громадянського суспільства і правам людини, Юрію Гримову, режисерові, а також Борису Нємцову, гарячому опозиціонерові і співголові Партії народної свободи. Борис Юхимович взагалі вважає владний тандем чимось протиприродним. Додам, що журнальний розворот супроводжується досить їдкою карикатурою.
У тому ж «Коммерсантъ-Власть» від 15.08.2011 журналісти присудили Путину «орден Семена Семенича». Мається на увазі головний герой кінофільму «Діамантова рука» Семен Семенович Горбунков. Як ми пам'ятаємо, в одному з епізодів він опинився на риболовлі, де контрабандист з аквалангом (його грав Анатолій Папанов) організував Горбункову скажене клювання. Ось і Володимир Володимирович нещодавно з'їздив в Краснодарський край, спустився під воду і знайшов на морському дні парочку археологічних артефактів.
Тепер поговоримо про ТБ. Українському глядачеві добре знайомі державні канали - Перший і «Росія», а також приватний, але цілком лояльний до влади НТВ. Дещо менш поширений в країнах СНД телеканал РЕН ТВ.
До правлячого режиму РЕН ТВ налаштований дуже критично. Щоб переконатися в цьому, достатньо подивитися один випуск програми «Новини 24». Наприклад, увечері 23 серпня в цій передачі з'явився Володимир Путін. Він розвивав ідею, що непогано б усім російським партіям проводити праймериз - попередні вибори, за підсумками яких різні політсили формують списки своїх кандидатів в парламентарі.
Слова прем'єра журналістка коментувала дуже уїдливо. Відмітно, що сюжет з Путіним був досить короткий, а за ним послідував довгий репортаж про координаційну раду опозиційних партій, що намагалися виробити єдину тактику перед прийдешніми виборами до Держдуми. Перед глядачами з'явилися Едуард Лимонов, Гаррі Каспаров, Борис Нємцов і інші «незгодні».
Не сумніваюся, що чим ближче буде 4 грудня (дата парламентських виборів), тим частіше ці політики стануть з'являтися на РЕН ТВ.
Цей канал в РФ можуть дивитися жителі 725 населених пунктів, його потенційна аудиторія оцінюється десь в 113 млн. чол. Більше того, РЕН ТВ входить в усі пакети «соціального телебачення» "Триколор ТВ" - найбільшого супутникового оператора Росії. Тобто думка опозиції доходить буквально до кожного будинку, кожної сім'ї.
І терпіння «диктатури», схоже, не знає меж. Ось ще зразок «відсутності свободи слова». На полицях московського книжкового магазину «Бібліо-глобус» можна побачити видання «"Брудна білизна" Кремля. Викриття вищих чиновників РФ», «Брудна політика. Викриття державної "еліти" РФ» і «"Батьківщина" проти бісів або парламентські бої без правил». В останній книзі йдеться про партію «Батьківщина» (кілька років тому вона об'єдналася зі «Справедливою Росією»). Її автор, колишній депутат Держдуми Андрій Савельєв, розвиває думку, що «з цією владою Росії абсолютно не по дорозі». «Бібліо-глобус» я згадав не випадково. Адреса магазину - вул. М’ясницька, 6/3. Досить перейти дорогу, і ти опинишся на Луб’янській площі біля будівлі, де знаходиться Федеральна служба безпеки.
І на закінчення ще один, що став став вже класичним, приклад. 25 листопада 2010 р. відбулося вручення премії ім. Владислава Лістьєва, яку заснували «Академія Російського телебачення» і Перший канал. Її першим лауреатом став відомий тележурналіст Леонід Парфьонов. Під час нагородження він виступив з жорсткою промовою, де розкритикував владу РФ за політику стосовно ЗМІ. На думку Леоніда Генадієвича, нинішнє ТБ все більше нагадує йому передачі застійних часів, а про діючу владу можна говорити тільки як про покійника - або нічого, або добре.
Багато хто і в Росії, і тим більше в Україні після цього виступу Парфьонова почали гадати, що ж тепер з ним буде? Але з «бунтівником» усе добре. В ефір Першого каналу регулярно виходить ностальгічна програма «Які наші роки!». Автор і один з її ведучих - Леонід Парфьонов.
Ось і вирішуйте самі після цієї історії, є в Росії вільні ЗМІ або ні. Але якщо ви схиляєтеся до негативної відповіді, то тоді виникає інше питання: а що взагалі таке свобода слова?
Панове, дозволю собі додати й питання: «А що таке - медвепутінська диктатура»? І якщо вона існує, то чому не тоталітарна? Чому існує «Ехо Москви» і вищезгадані ЗМІ (думаю, список опозиційних тут далеко не повний)? Чому, врешті-решт, після ваших коментів тут ви залишаєтеся на волі, не втрачаєте здоров'я або, на худий кінець, роботу? Коли ж вас, нарешті, садити почнуть?!!
Дмитро Скворцов,
публіцист тижневика «2000»
Джерело - http://echo.msk.ru/blog/andrei_skvortsov/809907-echo/