Менше половини дітей, які належать до національних та мовних меншин, виховується рідною мовою
Про це йдеться в Другому Громадському Звіті щодо виконання Україною положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, який підготовлений ВГО "Правозахисний громадський рух "Російськомовна Україна", українськими правозахисниками та представниками більш ніж 30-ти національних меншин України в спеціальному Листі та Резолюції на адресу міжнародних організацій.
В документі констатуються системні порушення прав людини і 15 мільйонів громадян України на: виховання та навчання рідною регіональною мовою або мовою меншини в дошкільних установах, школах, закладах професійної освіти і ВУЗах.
У 2003 році Україна ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин та прийняла Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", який набув чинності з 1-го січня 2006 року. Білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, мова єврейської спільноти, кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, словацька та угорська мови стали регіональними мовами або мовами меншин в Україні. Ці мови за даними перепису є рідними для 30% громадян України (біля 15 мільйонів осіб),
Відповідно до ст. 15 Хартії країна, яка ратифікувала її, зобов'язана подати Доповідь про стан виконання Хартії Генеральному секретарю Ради Європи через рік після ратифікації, а наступні – кожні 3 роки.
У 2007 році Україна подала Державний звіт, а громадські організації – Перший Громадський Звіт щодо виконання Хартії.
7 липня 2010 року Комітет Міністрів Ради Європи за результатами розгляду Державного та Громадського звітів затвердив Доповідь Комітету експертів та прийняв Рекомендації для України щодо виконання Хартії. В Доповіді та Рекомендаціях Рада Європи констатувала порушення прав людини в Україні на використання рідної регіональної мови або мови меншини практично в усіх сферах суспільного життя України.
У липні 2011 року українська держава була зобов'язана подати Другий державний звіт в Раду Європи, але цього не виконала і дотепер.
За 4 роки, що минули від подачі Першої державної періодичної Доповіді щодо виконання положень Хартії та майже 1,5 роки – з отримання рекомендацій від Комітету Міністрів Ради Європи, а Україна досі не врахувала зауваження викладені в Доповіді Комітету експертів ЄХРМММ та Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи та навіть не оприлюднила їх.
В Звіті, який готувався понад рік, подається повна картина мовної ситуації в Україні, аналізуються причини та наслідки, наводиться унікальна статистична інформація, яка повністю отримана з офіційних джерел.
Так, у Звіті відзначається, що в Україні до цього часу не визначено території використання кожної з тринадцяти регіональних мов і не закріплено законодавчий порядок такого визначення, що робить неможливим реальний їх захист. Регіональні мови або мови меншин в Україні навіть не згадуються в понад 80 процесуальних кодексах й законах України, тисячах підзаконних актів (указах, постановах, розпорядженнях, тощо).
В сфері освіти можна констатувати практично повне ігнорування державою зауважень Ради Європи щодо виконання положень ЄХРМММ.
Станом на кінець 2010 року в дошкільних навчальних закладах України виховувалося 1 272 745 дитини, з них: українською мовою – 1 093 332 (або 85,9%), російською – 171 713 (13,5%); 0,6% дітей виховувалися іншими мовами.
Жодної дитини не виховувалося регіональними мовами або мовами меншин в Вінницькій (5,2% населення визнали рідним регіональні мови або мови меншин), Волинській (2,7%), Житомирській (7%), Івано-Франківській (2,2%), Рівненській (3%), Тернопільській (1,7%), Черкаській областях (6,7%), м. Києві (27,9%). Від кількох десятків до кількох сотень дітей виховувалися рідними регіональними мовами або мовами меншин в Закарпатській (19%), Київській (7,7%), Кіровоградській (11,1%), Полтавській (10%), Сумській (16,7%), Хмельницькій (4,8%), Чернігівській (11%) областях.
Загалом в Україні лише 14,1% дітей виховуються в дошкільних навчальних закладах рідними регіональними мовами або мовами меншин, що складає менше половини від загальної кількості дітей, які належать до цих мовних груп.
Разом з тим, за висновками вчених, якщо дитина виховується не рідною мовою та піддається насильницькому переміщенню в іншу мовну групу, її інтелектуальний потенціал знижується на 20-60%.
Така ситуація є не лише грубим і системним порушення зобов'язань України перед Радою Європи, що загрожує Україні санкціями з боку цієї міжнародної організації, але й загрожує стабільності українського суспільства й держави; є причиною постійних соціальних конфліктів за мовною та етнічною ознакою, з не прогнозованими політичними наслідками.
Громадський Звіт вже направлено до Ради Європи та провідних міжнародних організацій, органів державної влади України.