Не системна та не об'єднана
6 вересня відбулася федеральна політрада незареєстрованої Партії народної свободи, найбільш масштабного об'єднання позасистемної опозиції. На ній набув остаточних контурів вже давно назріваючий розкол між двома частинами організації, що мають різні точки зору стосовно участі або неучасті ПАРНАСу в майбутніх думських виборах у грудні. Одна сторона, з Нємцовим, Рижковим і Касьяновим на чолі, пропонує бойкотувати вибори і познущатися над бюлетенями, перекресливши усіх офіційних кандидатів. Інший співголова ПАРНАСу, Володимир Мілов, разом із соратниками з «Демократичного вибору», навпаки, ратує голосувати за будь-яку іншу політсилу, окрім «Єдиної Росії», щоб не дати «партії шахраїв і злодіїв» у черговий раз отримати конституційну більшість.
З горем пополам опозиціонери все ж ухвалили, що остаточно визначиться із цього приводу з'їзд партії в двадцятих числах вересня, і прийняли ніби нарочито пораженську резолюцію про те, що в парламентських виборах ПАРНАС брати участь не збирається, а ось в президентських - можливо. Але з обмовкою - якщо влада відмінить обов'язковий для позапартійних кандидатів (а кандидат від ПАРНАСу вважається саме таким зважаючи на відсутність реєстрації) збір двох мільйонів підписів. Втім, свої прізвища під вищеоголошеним поставили знову таки лише три співголови. Володимир Мілов же пообіцяв і далі відстоювати антибойкотську позицію.
Варто зупинитися на тому, що значно розходиться з думкою своїх колег по співголовуванню Мілов вже не вперше. Він завжди був прибічником набагато активнішої боротьби у, так би мовити, правовому полі, неодноразово закликав до цього співтоваришів-лібералів, але часто не знаходив серед них належного розуміння - це не в останню чергу привело до виходу Мілова з «Солідарності», де він доводився членом Федеральної політради. Відрізнився лідер «Демвибору» і в плані ідеології: одного разу, наприклад, він засудив демократів за недостатню увагу до російського націоналізму, який, на його думку, зобов'язаний займати не останнє місце в ліберальному русі. За що тут же отримав прочухан від деяких авторитетних опозиційних діячів, таких як Подрабінек чи Новодворська.
Але Мілов, що залишився на керівній партійній посаді, принесе «Народній свободі» набагато більше користі, ніж виключений з її складу. І не лише тому, що його виключення (чи добровільний відхід) ставить хрест на кинутому в маси гаслі про об'єднання радикальної опозиції, що нарешті відбулося. А ще й тому, що для потенційного виборця Володимир Мілов здавався дійсно молодим і якісно новим політиком на фоні викликаючих асоціації зі свавіллям і корупцією 90-х Нємцовим, Касьяновим, Рыжковим. Інакше – «Ну її, цю позасистемну опозицію, знову домовитися не можуть, вже краще "Права справа" або "Яблуко"», - зробить висновок ліберально налаштований росіянин.
Артем Бузіла
Джерело - http://politcom.ru/12519.html