Незмовна опозиція
24 серпня, на День Незалежності, в ефірі «5 каналу» радник президента Януковича з гуманітарних питань Ганна Герман заявила, що, виявляється, видатні українські опозиціонери зовсім не ворогують з її шефом і за сумісництвом головою держави. Навпаки - регулярно заглядають до адміністрації президента і діляться з Гарантом своїми ідеями і зауваженнями стосовно поточного стану справ. Серед почесних гостей пані Герман конкретно вказала лише декількох персонажів - помірного опозиціонера Арсенія Яценюка і... Олега Тягнибока, лідера радикально-націоналістичної партії «Свобода». Крім того, Герман підкреслила, що завсідниками кабінетів на Банковій є і інші учасники останніх президентських виборів. За виключенням Юлії Тимошенко, що ні в яку не визнає Януковича.
Реакція згаданих всує не змусила себе чекати: Тягнибок і Яценюк публічно відхрестилися від яких би то не було «відвідувань» Януковича. Інший опозиціонер, Анатолій Гриценко, взагалі зажадав від Герман оголошення доказів, що він, як один з лідерів опозиції, і справді буває в президентській адміністрації. Втім, Герман відпарирувала заяву голови «Громадянської позиції», що конкретно його вона на увазі не мала.
Звичайно, Герман злукавила - це стало ясно не лише завдяки відкритому спростуванню з боку опозиції. Досить поглянути на характер будь-якої критичної заяви опозиційних партій на адресу Януковича, як усі сумніви розвіюються: на діалог опозиціонери особливо не налаштовані, оскільки розбіжності занадто великі. Нормальному спілкуванню між владою і її супротивниками, як це прийнято в розвинених демократичних країнах, заважають глобальні світоглядні орієнтири - якщо опозиція складається в основному з представників націонал-демократичного табору, для яких питання європейської і євроатлантичної інтеграції, єдиної державної мови, неприпустимості яких-небудь союзів з Росією навіть не обговорюються, то владі, не дивлячись на офіційно декларований європейський курс, все ж ближче, так би мовити, пострадянська модель - з концентрацією повноважень в руках президента, з повагою до радянського минулого, з певним нерозумінням і, іноді, неприйняттям засад, що підтримуються західними державами. І справа тут зовсім не в шкутильгаючій економічній або соціальній політиці - влада і опозиція конфліктують через несумісність підходів до рішення державних проблем, диктованою саме ціннісними установками обох сторін.
Тому кандидатура Ганни Герман, ближча за духом, швидше, до націонал-демократів, була дуже вдало підібрана чинним президентом, щоб спілкуватися не лише з опозицією, але і з виборцями, які не розділяють політичні позиції влади. Тільки ось опозиція поки що ні на які обговорення не йде, немов відмовляючись розуміти (і приймати), що за підписанням договору про продовження оренди Чорноморського флоту, вивішуванням червоних прапорів на День Перемоги, законом про регіональні мови стоїть не стільки сам Янукович, скільки мільйони виборців, двома руками виступаючих конкретно за ці «антиукраїнські» рішення влади.
Артем Бузіла
Джерело - http://politcom.ru/12500.html