«СВОБОДні» устої
Загальновідомо, що одним з ключових стержнів самодостатнього суспільства є місце, яке в його структурі займає таке важливе поняття як «сімейні цінності». В усьому цивілізованому світі йому приділяється підвищена увага, тому що кожна розсудлива людина чітко розуміє: варто тільки трохи запустити процес культивування нормальних життєвих засад, і вся система в одну мить рухне як картковий будинок.
Абсолютно очевидно, що якщо сімейні цінності знаходяться на задвірках, то про високий рівень моралі в окремо взятій країні говорити не доводиться. Безумовно, кожен може трактувати це поняття на свій розсуд, проте завжди були, є і будуть деякі загальноприйняті всіма постулати. Але ось заковика: окремі особи в українській державі дуже навіть не проти підірвати нині існуючі громадські засади. Важко сказати, чим вони при цьому керуються, але факт залишається фактом: явище має місце бути, і при цьому не викликає нічого, окрім подиву, а іноді й просто відрази.
Чесно кажучи, саме такі почуття виникли у нормальних людей після ознайомлення з викладеною в одній із соціальних мереж «особистою позицією» одного з викладачів кафедри міжнародного права Києво-Могилянської академії, члена ВО «Свобода» Олексія Куринного. Вже одна та обставина, активістом якого політичного утворення він є, дозволяє зрозуміти, які ідеологію і принципи розділяє цей діяч. Але все таки незрозуміло, з якої радості він раптом наважився висловити свою дуже дивну думку щодо сімейних цінностей. Тому що якщо пан Куринний дійсно бачить саме таким розвиток нашого суспільства та інституту сім'ї зокрема, страшно навіть припустити, якими можуть бути подальші ініціативи в цьому напрямі від його радикально налаштованих однодумців.
Як вам, наприклад, фраза про те, що слід відбирати дітей у «українофобів»? По-перше, спершу треба з'ясувати, кого Олексій Куринний має на увазі під цим просторовим терміном? Мабуть, усіх громадян України, які знають державну мову і не мають нічого проти неї, але в побуті, в сім'ї і на роботі вважають за краще використовувати російську або будь-яка іншу регіональну мова? Дозвольте, але ж це нонсенс! Якщо всіх громадян «розсортувати» за цим показником, виявиться, що півкраїни ненавидить усе українське? Загалом, натуральне марення божевільного! Того й дивись, потім дістануться ще до вікопам'ятного «національного питання», прирівняють представників не титульної нації до людей другого сорту, відберуть у них дітей і їх виховуватимуть виключно в «свободівському» дусі (звичайно, це все утопія, але, погодьтесь, ніщо не заважає виношувати подібні плани, не особливо їх афішуючи).
Не менше питань викликає і другий піднятий Олексієм Куринним аспект. Ним він, зокрема, пропонує відбирати дітей у тих сімей, яких викрили в «асоціальній поведінці». Відмітно, що сам активіст ВО «Свобода» не розшифровує значення цього поняття, та й обивателеві воно також може здатися, м'яко кажучи, туманним. Насправді, що може ховатися під цим мудрованим словосполученням? Якщо судити виходячи із загальноприйнятих норм, ймовірно, маються на увазі люди, які ведуть аморальний спосіб життя. Але хтозна, кого мав на увазі конкретно пан Куринний? Можливо, «асоціальні елементи» для нього - це все ті ж громадяни, які визнають російську мову своєю рідною, сповідують інші релігії, мають інший світогляд і так далі. Знаючи «асоціальні» устої самих свободівців, це припущення не позбавлене раціонального зерна.
Але головне насправді полягає в наступному: чому маргінальні політичні сили, до яких належить ВО «Свобода» і з якою навіть європейські побратими за світоглядом не занадто охоче приятелюють, дозволяють собі тиражувати подібні провокаційні заяви? Так, вони не мають ніякої сили і не знайдуть позитивного відгуку в суспільстві, але примушують засумніватися в елементарній адекватності деяких свободівців. І якщо сьогодні вони вже роблять замах на святе - інститут сім'ї, попутно розділяючи українців на «нормальних» і «асоціальних осіб», яка сфера життя держави стане їхньою наступною мішенню? Діючій владі, так само як і громаді, вкрай важливо в майбутньому не допустити таких проявів націоналістичних замашок. Бо один раз давши слабке місце зі свободівцями, країна ризикує потрапити в халепу. Впевнений, немає необхідности детально роз'яснювати, якими метаморфозами (якщо не сказати метастазами) для багатонаціональної України все це може закінчитися.
Вадим Колесніченко,
співголова Міжнародного антифашистського фронту