ТВі: післямова до вбитої казки
Українці люблять казки. Люблять як маленькі діти. В кого були або є маленькі діти, ті знають, що в них є невеликий набір улюблених казок, які вони знають напам'ять, - і при цьому охоче за все слухають такі казки знову й знову, зачарованим шепотом закінчуючи речення, які починає мама: «Жили-були... - Три ведмедя!..». Нова казка може сподобатися або ні, але улюблена потішить однозначно: «Розкажи мені ще раз про Курочку Рябу!»
Маленькі діти зростають, отримують паспорт і формальні громадянські права, роботи, сім'ї, різної мірі паршивості політичні погляди - але не дорослішають. Вони як і раніше хочуть слухати улюблені казки.
ТВі було однією з таких казок.
Казкою про чесне опозиційне телебачення.
У казку завжди хочеться вірити. Всупереч тому, що людям вже неодноразово вказували, що Діда Мороза не існує, а телебачення занадто витратна штука, щоб бути незалежною - хочеться вірити, що нехай все навкруги - комерція, олігархія і продажна журналістика, а ось це ТВі, і тут усе по-чесному, на всіх рівнях, тому що це таке маленьке диво, якого так не вистачає в нашій сірій повсякденності.
ТВі теж розповідало казки. Це у Шустера і Кисельова була полеміка, стикалися різні думки - що теж не більше ніж зрежисована казка, але вже іншого типу. А на ТВі кожного вечора розповідали одну й ту ж казку про добро і зло, причому в ролі зла завжди був один і той самий Змій Горинич, в студії не присутній, а в ролі добра - одні й ті ж три багатирі, завсідники студії. Цю казку багато хто дуже любив, і щиро засмучувалися, коли у ТВі віджали частоти і позбавили їх можливості виходу до ефіру.
І ось казка закінчилася.
Виявилось, що ТВі - це не диво правди і безкорисливості, а всього лише об'єкт суперечки двох варіантів власників про те, хто з них має право розпоряджатися каналом.
Виявилось, що на ТВі все як скрізь - тільки ще гірше, тому що на інших телеканалах ніхто й не чекає, що визначати інформаційну політику і призначати топ-менеджмент медіа-компанії довірять найманим журналістам. Там, на інших телеканалах, все ясно - хто хазяїн, а хто найнятий робітник. Хазяїн володіє, топ-менеджмент проводить у життя інформаційну політику, журналісти - працюють. А на ТВі - тут любителі казок чомусь вважали, ніби журналісти мають право брати участь в ухваленні стратегічних рішень. Більше того, казкарі повелися так, ніби вони й самі в це вірили. Але тим, хто не любить наївних казок, дуже важко повірити, що журналісти ТВі не знали про те, які справи робляться на каналі.
Проте саме завдяки конфлікту на ТВі були озвучені деякі факти, що не вписуються в жодну красиву казку.
Наприклад, нам з вами розповіли про те, як Костя Усов створював свою знамениту «Лук'янівку», виставивши підставну особу в якості «офіцера СІЗО». І це дуже неприємно, тому що Усов на цій підробці зробив собі ім'я, а в Лук'янівці після деякого галасу все устаканилось і залишилося як і раніше.
Наприклад, новий топ-менеджер каналу Артем Шевченко, виявляється, готував заказухи проти Хорошковского - і хоча їх не випустили в ефір, осад після визнань Княжицького та Шевченка таки залишився. Не тому, що готувалися «поливати» саме Хорошковського, а тому що заказуха на чесному каналі - це неправильно. Для любителів наївних казок, звичайно ж.
Наприклад, ми побачили, як багаторічний лідер ТВі Княжицький з легкістю міняє свої свідчення... тобто, висловлювання про те, як і з кого він розпочинав ТВі. Так само легко, керуючись політичною доцільністю, нардеп Княжицький міняє й харектеристики, які він дає (колишньому?) власникові телеканалу Кагаловському. Не те щоб ми з вами не знали раніше, хто такий Княжицький і яка ціна його принциповості - але у рамках наївної казки про добро й зло цьому знанню немає місця.
Але казковий світ чинить опір. У нього вірять не лише діти, які подорослішали, але й самі наймані казкарі. Казка про ТВі померла, і її добивали ногами всі сторони конфлікту. А потім вони вирішили зробити нову казку. Як ТВі, тільки краще - власний проект, нібито без власника-олігарха, здатного втрутитися і все опошлити.
Це могла б бути красива казка. І вона неодмінно знайшла б своїх слухачів і глядачів. Ось тільки для цього казку треба розповідати голосно. Як свого часу розповідали «5 канал», а потім ТВі. Чи достатньо у казкарів, що пішли, організаційних здібностей, креативу і здатності домовлятися з потрібними людьми, щоб набути достатньо гучного голосу? Чи вони просто розбредуться по різних проектах?
Друге було б прийнятнішим для парламентської опозиції. Тому що ТВі під контролем Княжицького - це для опозиції принаймні сухо і комфортно. А якщо у ТВі з'явиться непримиренна і безстороння альтернатива - борцям з режимом буде дещо складніше.
Євген Лешан
Джерело - http://obozrevatel.com/politics/19765-tvi-posleslovie-k-ubitoj-skazke.htm