Тільки Божа Правда вічна і незмінна
Сьогодні в Україні існує багато, навіть забагато, партій, популістських програм ще більше, а от чіткого бачення цивілізаційного розвитку країни немає майже ні в якої із сучасних політичних сил.
Український політичний ландшафт нагадує яскраву рядюжку, на якій націоналісти ратують за "Україну для українців", а ліберали "західної" підготовки спроможні тільки на деструктивну критику влади.
Все це разом створює ефект "білого шуму": коли всі одночасно кричать про свої "благі ідеї" – нікого конкретно не чутно, і цей "шум" не впливає на реальну ситуацію в суспільстві. З цього шуму іноді лише "виринають" найбільш скандальні, потворні та ганебні вчинки й події, остаточно деформуючи суспільну свідомість.
До речі, що стосується "добрих" ідей і засобів, то, переконаний, що ніяка система правління і ніяка влада не в змозі добитися суттєвих позитивних зрушень без консенсусу і підтримки у суспільстві. Без цього, при будь якій владі, життя країни десятиліттями не буде змінюватися на краще. Адже діяльність будь-якої сучасної влади (в силу об'єктивних причин фінансового та кадрового характеру) направлена виключно на врегулювання оперативних проблем: підтримання та реорганізація системи державного управління, правопорядку, стимулювання фізичного відтворення суспільства (народжуваність), боротьба з антисоціальним проявами – тероризмом, ігроманією, злочинністю, алкоголізмом, наркоманією і т.д. – проблемами, які є характерними суспільствам, що перебувають у стані кризи духовності, а для людей істинно віруючих не є актуальними. Як тисячі разів демонструвала історія людства, рано чи пізно, суспільство, позбавлене духовних цінностей, приречене на цивілізаційну поразку та самознищення.
Тому, на мій погляд, держава повинна брати на озброєння кращі традиції, засновані на вікових духовних цінностях наших предків, і культивувати їх в суспільстві (бо саме вони є іманентними для України) – це запорука духовного виживання в сучасному глобалізованому світі! Всі спроби створення глобального і справедливого світу на основі ідеології споживання і, позбавлених Віри та етичних принципів, "громадянських свобод" на повірку є лише свободою від Бога, Його Правди, відмовою від виконання Його заповідей. Все це веде до неминучого розбещення, розтління, що в підсумку призводить до краху і погибелі як окремої особистості так і всього соціуму.
Візьмемо атеїзм. Це також релігія, тільки безбожна: віра в те, що Бога не існує. І ми знаємо, до чого такі політичні ідеології призвели свої народи. Тому треба бути вкрай обережним і виваженим з бездумним підкреслюванням того, що Україна – це світська держава, отже, культура і духовність повинні бути світськими. Невже ми хочемо, щоб Україна, яку наші прадіди називали "Святою Руссю", стала такою світською країною, де правлять люди толерантні до гріху й спотворені цим самим гріхом, як це відбувається в Європі?! Там гомосексуалізм (одностатеві стосунки), педофілія, наркоманія і проституція приводяться законодавством в суспільну норму. Вищі чиновники європейських країн відкрито заявляють про свої схильності до таких збочень. При цьому вони вважають себе представниками світської країни і культурної нації. Більше того, ті хто виступають проти біблійних гріхів, часто переслідуються "гуманними" світськими європейськими законами за порушення "фундаментальних прав людини".
Весь розвиток людства, на думку світської еліти, зводиться до технічного і економічного прогресу й процвітання, котрі, в свою чергу, повинні слугувати нескінченному покращенню матеріальних благ, росту їх споживання, й отриманню задоволень. Тому, при всій величі наукових досягнень людства, цивілізація все швидше рухається в напрямку тваринного бездуховного образу життя, заснованому на задоволенні інстинктів і страстей, а це призведе до неминучої деградації суспільства і його погибелі.
Не може бути успішним народ, свідомість якого формується безморальними шоу, порнографією, героїзацією злочинності, прикладами аморальної поведінки, що входять у норму. На зміну всьому цьому повинна прийти популяризація високоморальних прикладів життя, прикладів добрих, чесних, розумних вчинків.
Іншими словами, ніякі економічні, соціальні і політичні зміни, боротьба з корупцією, пропаганда здорового способу життя, спорту, інші реформи, приречені на поразку, якщо не буде духовно-моральних реформ самого суспільства. Якщо фінансовий контроль за чиновниками прописаний навіть в законі, то, нажаль, духовно-моральні стандарти суспільства залишаються більше етичним принципом.
В минулому скликанні в Верховній Раді України уже розглядався проект Декларації про гідність, свободу і права людини, який покликаний забезпечити духовний та правовий розвиток українського соціуму, дотримання прав та свобод людини і громадянина шляхом обгрунтування їх етичних основ, невід'ємно притаманних українській та слов'янській культурі. Наразі робоча група продовжую працювати над удосконаленням документу, тому, у зв'язку з цим, запрошую усіх зацікавлених долучитися до цієї роботи, стати співавторами документу. Свої конкретні пропозиції прошу надсилати на адресу - [email protected].
Віросповідання, ставлення до релігії, культури – особиста справа кожної людини. Це закріплено в Конституції України. Але також Конституція України гарантує право громадян України на одержання об'єктивної та різносторонньої інформації про тих, кого вони обирають і тих, хто ними керує. І на підставі цієї повної інформації слід обирати, в якій країні і як жити нам, громадянам цієї держави. Розвиток духовних засад суспільства, а не тільки економічних і соціальних, має стати обов'язковою нормою для представників влади і кандидатів на різні її посади. Крім того, нормою в Україні має бути життя в першу чергу заради своєї Батьківщини, свого народу, свої сім'ї, свого ближнього, а не тільки свого особистого збагачення, споживання матеріальних благ і задоволення своїх бажань. Як доказ наведу слова Святійшого Патріарха Кирила: "Ніякі найдосконаліші закони не змінять суспільство, не врятують від злочинів. Тільки внутрішній стан людини, його душі, обумовлює його поведінку і вчинки".