У Грузії Саакашвілі, здається, готовий на все, щоб утриматися при владі
Залишається всього п'ять місяців до парламентських виборів у Грузії. Вони покликані оновити увесь парламент країни і покласти край, як багато хто сподівається, занадто аномальній ситуації.
Вона аномальна, тому що в грузинському парламенті відсутні політичні партії, які чотири роки тому відмовилися зайняти в ньому свої місця, не визнавши остаточні результати самих виборів, які привели до перемоги партію Саакашвілі (Єдиний національний рух - праві), що отримала 119 зі 150 місць у парламенті.
Згідно з опозиційними політиками, були допущені грубі порушення і фальсифікації на користь Саакашвілі під час голосування, отже, опозиція визнала, що було б неправильно визнати законними ці результати. Самі оглядачі Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) визнали факт численних порушень під час голосування, але визнали ці вибори кращими за ті, що проводилися раніше...
Згодом за посередництва західних урядів маленька частина цих політиків погодилася увійти до парламенту серед лав опозиції, але в них не було жодної можливості змінити або вплинути на рівновагу сил. З 2008 року й до цих пір партія Саакашвілі зі своєю «болгарською більшістю» ніколи не стикалася з проблемами управління й ухвалення законів.
На жаль, численні аналітики погоджуються з тим, що за останні п'ять років не проводилося жодних серйозних політичних дебатів між урядом, опозиційними партіями і громадськістю країни. Цей тип «однопартійного» управління в парламенті негативно вплинув на «зростання і зрілість» політичних інститутів Грузії.
Сьогодні внутрішня політика Грузії вкрай складна. Існує повний відрив президента країни від лідерів опозиційних партій. Партія влади жорстко виступає проти опозиції і опозиціонерів і, як ми вказували раніше, часто використовує російську загрозу, щоб дискредитувати лідерів опозиції і зародити серед місцевого населення смутну підозру в її «колабораціонізмі» з ворогом (в даному випадку з Кремлем). Опозиція ж прагнула змінити тактику гри й почала об'єднуватися навколо єдиного кандидата.
Нового кандидата звуть Бідзіна Іванішвілі, він французько-грузинський мільярдер, ділова людина, яка вийшла на сцену кілька місяців тому як гідний кандидат. Він заявив, що хоче зайнятися політикою, щоб завдати поразки Саакашвілі і встановити в Грузії «реальну демократію, а не карикатуру на неї». Бідзіна Іванішвілі вже заснував свою партію «Грузинська мрія» і взявся за організацію маніфестацій у Тбілісі, щоб промацати грунт і зрозуміти реакцію народу. 27 травня цього року під час маршу проти Саакашвілі він зміг вивести на майдани від 50000 до 100000 чоловік в країні, де мешкає всього чотири мільйони жителів.
Того ж дня він висунув програму своєї партії і пообіцяв відродити країну, розпочавши з найуразливішої частини грузинського суспільства, яку хвилюють такі теми, як пенсії, мінімальна заробітна плата, стан сільського господарства. Він заявив, що має намір поліпшити стосунки з Росією і посилити політику зміцнення зв'язків із НАТО, щоб прискорити процес приєднання, і тому подібне.
Але відколи Іванішвілі сформував союз опозиційних партій і почав набирати народну підтримку, партія Саакашвілі почала безпосередньо атакувати самого Бідзіну Іванішвілі.
Це серйозна справа, яка знаходиться під найсуворішим наглядом з боку американських і європейських політиків, що погано сприйняли цю новину. Спочатку йшлося про подвійне громадянство Бідзіни Іванішвілі, на чому хоче зіграти Саакашвілі на свою користь. Позиція грузинського уряду щодо цього питання дуже жорстка. Було оголошено, що президент Саакашвілі тільки зараз помітив, що він ніколи не надавав подвійне громадянство Іванішвілі (після його натуралізації у Франції) і, отже, вважає його французьким громадянином. Такми чином робиться спроба відмовити Іванішвілі у висуненні його кандидатури на виборах, але причини такої відмови аргументувати дійсно важко.
Закон про подвійне громадянство був уведений самим Саакашвілі, і він піддавався жорсткій критиці політиків. Коротко кажучи, подвійне громадянство фактично дозволяється: закон стосується грузин за народженням, які отримують друге громадянство в іншій країні. Він відрізняється від закону про натуралізацію іноземних громадян у Грузії. Вона визнається тільки після формальної згоди президента Саакашвілі. Ця невідповідність чисто персонального характеру не входить в жодні рамки коректності і рівності. Зазвичай така згода надається регулярно всім, хто подав запит, і досі не було зареєстровано проблем подібного типу.
Зрозуміло, що всі опозиційні політики і велика частина громадської думки країни, за результатами численних інтерв'ю, проведених у Тбілісі та околицях, побачили політичну мотивацію за цією відмовою. Вони вимагають втручання дипломатичного корпусу, акредитованого в Грузії, і просять проаналізувати ситуацію з Іванішвілі уважніше.
Отже, нинішня ситуація в Грузії дуже динамічна: з одного боку, численні опозиційні партії домовилися між собою об'єднатися навколо Іванішвілі, щоб збільшити їхнє політичне значення, а з іншого боку, партія Саакашвілі, заклопотана втратою підтримки і деякою критикою з боку західного світу, готова на все, щоб зберегти контроль в країні.
Мабуть, треба чекати гарячого літа для внутрішньої грузинської політики, причому багато що залежить від офіційних позицій, які займуть США та Євросоюз.
Лаша Зілпіміані