Україні вже ухвалений смертний вирок
На одній з конференцій, присвяченій підсумкам недавнього саміту «Україна – ЄС», пощастило поспілкуватися з Олександром Гороховим - людиною, яка від корки до корки прочитала проект угоди України з ЄС про Зону вільної торгівлі (ЗВТ), яку українські політики і політологи з тупою завзятістю іменують «договором про Асоціацію». Чому «пощастило»? Та тому що таких, хто осилив дев'ятисот сторінковий документ, на Україні одиниці.
Ні для кого не секрет, що основними лобістами укладення «Договору про асоціацію» є власники підприємств металургійної, хімічної, нафтової промисловості і з виробництва електроенергії. І ось що відкриває їм Горохов: «В Додатку до Угоди говориться про "регулювання граничних значень викидів для існуючих заводів"». А існують вони - заводи наші - вже з тих давніх років, коли питаннями екології мало турбувалися. Але в Європі сьогодні ці питання стоять настільки гостро, що мало не щорічно вимоги до забрудників довкілля посилюються. І після підписання Угоди, коли навіть підзаконні акти ЄС стануть частиною законодавства України, Раді Асоціації залишиться тільки «визначити розклад по впровадженню Україною цих умов для існуючих установок». До вказаної Ради увійдуть 28 представників Євросоюзу і 1 (!) представник України. Дайте відповідь, будь ласка, після цього, хто вирішуватиме при такому «контрольному пакеті», закривати чи не закривати металургійний завод якого-небудь Ілліча? Як кажуть, «за що боролися...».
Чекає сюрприз і на виробників електроенергії, надлишки якої, як і газу власного видобутку, експортуються в Європу за світовими цінами. Після вступу в силу Угоди з ЄС, Україні заборонено буде експортувати газ і електроенергію за цінами, вищими за внутрішні. Отже, щоб експортувати енергетичні товари, доведеться підвищувати їхні ціни для українського споживача.
Тепер про мрії українських сільгоспвиробників у зв'язку з неминучим перетворенням держави на сировинний придаток. Якщо останніми роками Україна експортувала в Європу 3 млн. т. пшеничного зерна, то тепер постачання пшениці в ЄС будуть обмежені одним мільйоном. З 300 тис. т. цукру, які Україна здатна продавати Євросоюзу, їй буде дозволено поставляти в 10 разів менше! Подібні обмеження передбачені для всіх видів сільгосппродукції. Що не дивно - сільськогосподарські війни за квоти не затихають навіть між повноправними членами ЄС. Крім того, по 24 групам сільгосптоварів Україна зобов'язується щорічно знижувати експортне мито на один відсоток, аж до нуля. До речі, по інших видах сировини, включаючи продукцію первинної переробки металів, Україна зобов'язана відразу ж після вступу в силу Угоди встановити експортні мита вдвічі нижчими за ті, що їй вдалося відстояти на переговорах зі вступу до СОТ. А впродовж 7-10 років і зовсім довести до нуля.
І, якщо вже згадали СОТ - після приєднання до неї, Україна була зобов'язана ввести з 2010 року заборону на продаж м'яса, сала, олії та молока, вироблених в домашніх господарствах (вступ у силу відповідного закону вже двічі переносився, і до президентських виборів, звичайно ж, не станеться). Так от, Угода про ЗВТ вимете з наших базарчиків також і квашену капусту, соління, мочені яблука, натуральну олію, телячу вирізку і навіть мед, тому що «Директива щодо загального каталогу сортів сільськогосподарських видів рослин» строго вказує, що саме з того, що росте на наших чорноземах, може продаватися. Зверніть увагу, ми поки що не вважаємо, скільки бабусь втратять кошти для існування. Ми говоримо тільки про те, чого не відшукаємо, прийшовши на ринок.
А в супермаркеті можемо не відшукати продукти із звичним уже штампом «Без ГМО». Рекомендації Єврокомісії гарантують «співіснування генетично модифікованих зернових культур із звичайним і натуральним сільським господарством».
Але повернемося до сьогоднішніх експортерів. Дихаюча на ладан «оборонка», яка ще живе за рахунок іноземних замовлень, після підписання Угоди цілком може втратити внутрішнє держзамовлення. У тендерах на постачання силових структур обов'язковою є участь фірм з ЄС.
Ще одна неухильна вимога до України – «Директива щодо розвитку залізниць». Вона, зокрема, передбачає ліквідацію державного статусу «Укрзалізниці» і, таким чином, підвищення тарифів на перевезення внаслідок припинення дотацій з державного бюджету. «Розвиток залізниць» передбачає й виконання Директиви «Про сумісність залізничних систем у рамках Співтовариства». Нагадую, ширина залізничної колії у нас – 1520 мм. У Європі – 1435 мм. Загальна довжина залізниць України - більше 30 тисяч. Ними їздять 139,5 тисяч вагонів і 6,1 тисяч тепловозів, електровозів, дизель-поїздів. І в усіх далеко не по одній колісній парі! Де брати гроші на заміну всього цього?
Так, погоджуся з паном Толстовим, в 1990-і роки в майбутніх членів ЄС дійсно вливалися величезні кошти на структурні зміни економіки. Але часи міняються, і колись процвітаючий Євросоюз, за визнанням спікера Європарламенту Мартіна Шульца, вже рік як є банкротом, який не в змозі фінансувати свої власні програми. А Україна, нагадаю, навіть на членство розраховувати не може.
Запитаєте, навіщо ж ми тоді їм потрібні? Ось одна з відповідей: «Для поношеного одягу і інших уживаних речей, що знаходяться в межах українського митного коду 6309 00 00, Україна усуне митні збори на імпорт». Тобто, для того, щоб продавати уживані речі, добиваючи українську швацьку промисловість. Адже в умовах масового зубожіння багато хто віддасть перевагу якісній і дешевій замість нової та дорогої.
Впродовж 4-5 років Україна повинна також імплементувати увесь корпус європейських стандартів в якості національних. Це більше 20 тис. стандартів - від розташування лампочок, розеток, виду дорожніх знаків і «зебр» на переході до кроку різьблення гайок і болтів. Зрозуміло, Україна повинна відмовитися не лише від національних стандартів, але й відкликати, як невідповідні європейським, міждержавні, такі, що діють у рамках СНД. Це означає, що жодне українське підприємство не зможе поставляти продукцію в Митний союз, де зараз відроджуються багато радянських ГОСТів.
Складнощі українському бізнесу принесуть і, здавалося б, такі нешкідливі європейські підзаконні акти (які за Угодою стануть законом на території України), як, наприклад, «Директива щодо структури вимог дизайну відповідно до екологічних принципів регулювання енергії при використанні матеріалів». Відповідно до неї українська цеглина ціною в 1 гривню може виявитися невідповідною європейським нормам екодизайну, і потрібно буде вести будівництво з імпортної цеглини, вартістю 5 євро.
Але, головне - в документі, де в найдрібніших подробицях розписані, скажімо, процедури якого-небудь фітосанітарного контролю немає ні слова про регламент роботи наддержавних органів і механізм прийняття ними рішень. Проте сам факт чисельної переваги в них представників ЄС вказує на те, що голос української сторони ніяк не впливатиме на рішення, що приймаються. Причому оспорити висновки «європейських братів» Україна не має права, бо, згідно зі статтею 475, «рішення, прийняте відповідним встановленим органом, не повинно оспорюватися».
Так звані українські патріоти говорять, що вступ до Митного Союзу це втрата незалежності, тому частина повноважень буде передана в наддержавний орган - в частині регуляції митних тарифів. Але за угодою з ЄС Україна повинна гарантувати, що приведе все законодавство у відповідність до юридичних актів ЄС. Більше того, будь-який знову прийнятий документ Єврокомісії, Ради Європи і так далі має бути негайно імплементований в законодавчу систему України. В Угоді чітко прописано: «Україна повинна гарантувати, що в кінці відповідного періоду часу, її законодавство буде повністю сумісне з прийнятими юридичними актами ЄС». Гарантувати! Всупереч Конституції.
І, прошу звернути увагу, якщо майбутні члени ЄС зі Східної Європи виконували подібне, маючи гарантії прийняття в Євросоюз, то про прийом України навіть не йдеться. Більше того - оскільки це добровільне самокатування розраховано за Угодою на десять років, то, отже, раніше цього терміну навіть питання асоційованого членства ставитися не буде. Причому з сенсу Угоди витікає, то ці 10 років - лише перша фаза «зближення».
Таким чином, можна стверджувати, що переговорна група на чолі із замміністра економіки Валерієм П’ятницьким на переговорах з ЄС добровільно ліквідувала суверенітет України. Документ, в якому одна сторона наділяється виключно правами, а інша - тільки обов’язками, і під страхом покарання зобов'язується жити за чужими правилами, не може називатися угодою про співпрацю. Це «Акт про визнання Україною колоніальної залежності від Євросоюзу».
Дмитро Скворцов,
публіцист
Джерело - http://www.echo.msk.ru/blog/andrei_skvortsov/1025956-echo/