Василь Симчера: Порятунок справи Лукашенко в створенні партії народної довіри
Заслужений діяч науки Російської Федерації, віце-президент РАЕН, директор НДІ статистики, д.е.н., професор Василь Симчера заявив, що навіть сьогодні Білорусь є цілком самодостатнью країна, темпи росту якої серед інших країн колишнього СРСР найбільш високі, а витрати на одиницю продукції і ціни - найбільш низькі. За його словами, «Білорусь сьогодні - це своєрідний міні-Китай в Європі».
«Головне її надбання - працелюбний, відкритий і доброзичливий народ, воювати з яким у сучасному світі нема кому і нема чого. Головна біда і проблема - розірвані по живому минулі інтеграційні зв'язки з Росією, Україною, іншими республіками колишнього СРСР і багатьма соціалістичними країнами, які, на відміну від інших, конструювали її менталітет, складали її становий хребет, її, якщо хочете, релігію», - заявив професор.
«Відмовитися від цього менталітету - це не вирвати зуб, як це з незвичайною легкістю поспішно і собі у збиток свого часу зробили наші дорогі росіяни або мої земляки - українці. Для Білорусі - це вирвати свої нутрощі, продати дияволові душу, убити рідне дитя, живцем поховати себе... Пожаліли б білоруських людей. Якщо не хочете пожаліти їх "батька", який усього лише один з них. І мені здається, що розуміння цього факту, надання підтримки Білорусі у відчайдушному прагненні будь-якою ціною відновити ці рідні зв'язки - головний резерв її самозбереження. Звичайно, тут на першому місці підтримка російського і українського народів, які, за відсутністю місця у себе на Батьківщині, саме у Білорусії, як у банку, розмістили і зберігають свої слов'янсько-радянські ідеали і ностальгії», - наголосив Василь Симчера.
На йго думку, другим резервом є тверда і впевнена опора на власні сили, яку не зруйнувати ніякою зовнішньою блокадою. Є і інші вагомі резерви, сказав заслужений діяч науки РФ. «При цінах на російську нафту для Білорусі в 200 (з 1-ого січня 2010-ого р. - 400) доларів за тонну, і інших пільгових цінах, які приблизно в два-п'ять разів нижче світових цін, наш реальний товарний кредит Мінську зашкалює за 15 млрд. дол. замість "звичайних" і звичних 8. Така діра Кремлю не може подобатися, і зрозуміло, що від Лукашенко вимагають компенсацій. Тут відразу з'являється важіль для здійснення потрібної Кремлю "приватизації". Проте у Лукашенко є резерв. І чималий. І це третій резерв», - розповів Симчера.
«Четвертий резерв - це невідтворний, унікальний елемент протиповітряної і протиракетної оборони. П'ятий резерв - це приватизація держпідприємств. На приватизацію "по Чубайсу-Нємцову" білоруський президент не піде, але приватизація приватизації не тотожня. Китайці пропонували йому за кредит в 7,5 млрд. дол. віддати в заставу тракторний завод і БелАЗ - він не погодився. Проте 600 підприємств значаться в приватизаційному списку і, мені здається, що м'який варіант приватизації у Білорусії сьогодні можливий, а доходи від неї перекриють усі наявні борги», - вважає Симчера.
«Шостий резерв - це золотий запас, який за методикою підрахунку МВФ складає понад 4 млрд. дол., і який Лукашенко доки не бажає витрачати. Тобто, ніякої катастрофи у Білорусії сьогодні немає. У нас в 2008-ому році валютний курс впав на 50%, з 23 до 34 рублів за долар, і це було нормально. А у Білорусії сьогодні теж 50% -не зниження курсу національної валюти видають за якийсь апокаліпсис.
Нарешті, ще один, сьомий резерв - свіжа команда радників, у тому числі розсудливих російських економістів, які обпеклися у себе і могли б застерегти білоруське керівництво від багатьох помилок. Білорусі потрібний прийнятний і впізнанний у всьому світі соціально-економічний проект розвитку, - саме проект, а не "троянський кінь", який свого часу був підсунений "дітьми Чикаго" Росії, - саме проект, який так і не зуміли запропонувати білоруські економісти. Ресурси в республіці величезні, нормально мобілізувати і використати їх за усі ці роки вони так і не зуміли. Культивовані "батьком" обережні проекти прориву так і не забезпечили. Без прориву республіка приречена. Не важливо, з Лукашенко або без нього», - впевнений професор.
«Проблема не в тому, що є зараз, а в тому, що буде далі. Білорусі потрібна перспектива. І Лукашенко повинен дати Білорусі перспективу. Але - це важливо! - сам по собі він перспективою не є і являтися не може. І якщо він такої перспективи не дасть, її неминуче дадуть інші. На мій погляд, порятунок справи Лукашенко в створенні партії народної довіри і в переході до парламентської форми правління», - підсумував Василь Симчера.