Янукович Юлею не торгує

Тиск на Україну в кримінальній справі Тимошенко з боку Євросоюзу і США можна назвати безпрецедентним. Навіть Леонід Кучма після «касетного скандалу», здається, не піддавався такому пресингу. Європа шантажувала Януковича скасуванням візиту в Брюссель. Грантоїдні видання, підгодовані з-за кордону, розгорнули проти президента масовану інформаційну війну, відпрацьовуючи отримані гроші. Зарубіжні і місцеві політичні євробожевільні вимагали відмінити Євро-2012 і терміново звільнити Тимошенко, наплювавши на українські закони. Декілька днів усі зацікавлені політикою завмерли в очікуванні: чи здасться Янукович або проявить силу волі і встоїть на своїй невразливій для об'єктивної критики позиції: відпустити Юлю може тільки суд, а голова держави в демократичному суспільстві не має права втручатися в діяльність судової влади, чим і відрізняється від тих «сукиних синів», яких Америка звикла називати «своїми», незважаючи на всі їхні злочини. По суті, Захід у черговий раз звертається до подвійних стандартів - він примушував Януковича стати диктатором і заручником цього нав'язаного зі сторони антизаконного вибору. Але президент встояв. Його фразу із цього приводу варто процитувати дослівно: «Який сигнал ми даємо суспільству? Хіба, щоб скоювати злочини, треба бути членом опозиції?» Як пише із цього приводу «Wall Street Journal», «підвищивши голос, Янукович закликав Захід поважати його країну, сказавши, що створюється враження, що "вони не хочуть чути його заяви, що він не втручається в роботу судів"». Брюссельською капустою Януковича теж не вдалося підгодувати - він спокійно відмовився від вояжу до столиці ЄС, показавши приклад політичного самозбереження.
Вперше за двадцять років я відчув гордість за те, що я є громадянином України. Просто кажучи, Янукович поступив, як мужик. Він не дозволив принизити країну, яку очолює, і продемонстрував перший приклад її справжньої незалежності. Україна сама зробила хід на шахівниці, а не дозволила себе рухати кому попало.
Олесь Бузина,
письменник
Джерело - http://www.segodnya.ua/blogs/olesbuzinablog/14300454.html