Борис Рапопорт: Вже рік тому в кабінеті Суркова висіла мапа, на якій Крим був частиною Росії

Відставка заступника начальника управління Адміністрації президента РФ з соціально-економічного співробітництва з країнами СНД, Абхазією та Південною Осетією Бориса Рапопорта, в чиє ведення також входила Новоросія, багатьма була розцінена як спроба «злити» народні республіки Донбасу. В розмові з журналістом «Московського Комсомольцю» колишній високопоставлений чиновник розвінчав чутки, завіривши, що у Кремлі нема нікого, хто б поставив інтереси народних республік під сумнів. Це інтерв’ю стало першим після його відставки.

 - Ваше звільнення з Управління Президента із соціально-економічного співробітництва з країнами СНД, Абхазією та Південною Осетією викликало багато розмов в українській пресі та було назване хіба що не свідоцтвом «провалу політики Кремля».

 - Повна нісенітниця. Як і більшість іншого в українській пресі. Моє звільнення пов’язане зі станом здоров’я. Я на значний період зобов’язаний припинити роботу.

 - Ви розмовляли на цю тему з Сурковим?

 - Звісно, так. Він висловив жаль з того приводу, що я пішов. Всеж таки, я відпрацював з ним майже 10 років. Це рішення тяжко мені далося. Але, він мене підтримав та сказав, що, як тільки будуть вирішені проблеми зі здоров’ям, буде радий й надалі працювати разом.

 - А чи правда те, що були масові звільнення в управлінні?

 - За весь час існування управління під кураторством Суркова пішло з роботи двоє співробітників, включно зі мною. Для управління з 30 чоловік це є незначним. Звичайний рівень апаратних змін.

 - Чи правда, що ви займалися проектом Новоросії?

 - Напрямок діяльності нашого управління відображений в назві. В тому числі, так, я займався й українським напрямком.

 - Чим саме?

 - Передусім, робота мала інформаційно-аналітичний характер: збір інформації, підготовка докладів та мониторингів.

 - Як ви розцінюєте успіхи Росії в українському напрямку?

 - Головне, що Росія зайняла тверду позицію щодо захисту інтересів мешканців Південного Сходу України. Рішучість, з якою діє Росія в цьому напрямку, сама по собі вже є великим успіхом.

 - Але в країні йде громадянська війна?

 - По-перше, не ми її розв’язали. Ця війна була спровокована грубим втручанням Западу у внутрішню політику України.

   Мільйони людей в Україні вірять, що кров була пролита недарма, й що мешканці Південного Сходу відстоять свої права. Ці люди розраховують на моральну та матеріальну підтримку Росії. Бо їм більше немає на кого розраховувати. Росія від них не відвернеться, й вони обов’язково переможуть.

 - Відокремлення Криму від України також було під кураторством Суркова?

 - Я не вважаю за потрібне говорити на цю тему. Коли мене призначили в 2013-му, вже тоді в приймальні Суркова була мапа Російської імперії, на якій Крим - був частиною Росії. До референдуму у Криму були неодноразово, в тому числі - й обговорювали питання, пов’язані з підготовкою угоди про будівництво транспортного коридору крізь Керченську протоку. А про інше – думайте самі.

 - Деякі експерти називали Суркова куратором польових командирів, а інші – звинувачували в тому, що він «здає Новоросію».

 - Завдяки багаторічній праці в політиці, в нього дуже широке коло спілкування. Не можна виключити, що деякі ополченці Південного Сходу були його давніми знайомими. Здавати Новоросію – це точно не про нього. Він завжди був й залишається прихильником доктрини «Москва – третій Рим» та вважає, що коли будь-яка держава не розширює сфери свого впливу, то вона починає деградувати. Він виходить з того, що експансія – це нормальний стан здорової держави. Саме Сурков в 2005 році ввів в актуальний політичний вжиток термін «російський світ», та саме він стояв у витоків нового свята російського світу – Дня народної єдності.

 - Якою вбачається доля Донбасу та Новоросії в цілому?

 - Результати виборів у Верховну Раду на Дніпропетровщині та Харківщині, дуже низька явка на Одещині, схожа на бойкот виборів, показали, що народ на Південному Сході орієнтований проти діючої влади. Це ж не стільки перемога «Опозиційного блоку», скільки голосування громадян проти антиросійської політики Києва. Це протест, вони зреагували на слово «опозиція».

 - Висновок з усього цього один – Україна повинна змінитися, щоб зберегтися як країна.

 - Перший сценарій: Україна має бути затвердженою заново, як договірна федерація. Ввійде чи ні до складу України Донбас – залежить від того, якими будуть умови федеративного договору.

   Другий сценарій: проведення й надалі Києвом садистської соціально-економічної блокади Донбасу. Цей сценарій змусить Донбас створити свою валюту, переорієнтувати промисловість та відокремитись від України. Це стане детонатором для процесу відокремлення інших регіонів, оскільки сильні протестні настрої існують й в Одесі, й в Закарпатті, й на Западній Україні. Який сценарій буде вибрано – вирішувати Україні.

   Росія буде допомагати Південному Сходу при будь-якому сценарії. Ще раз підкреслю: вибір повинна зробити сама українська влада. Це їхній внутрішній конфлікт, та їхня доля - в їхніх власних руках.

 - Яка доля чекає мінський процес?

 - Ні в кого не повинно бути іллюзій: Порошенко є прибічником насильницької реінтеграції Донбасу. В нього була можливість мирного вирішення проблеми, відразу після приходу до влади, але він цю можливість відкинув. Зараз він видає себе за «голуба миру», але це лукавство. Мінський мирний протокол було підписано не згідно його «плану», а згідно плану нашого Президента. Та й підписано було тому, що головнокомандуючий Порошенко злякався військової поразки перед виборами до Ради.

   Ми пам’ятаємо, що в серпні ополчення перейшло до наступу за всіма напрямками. Порошенко міг втратити значну частину території, і тільки завдяки електоральним міркуванням, він пішов на цей мир. Він був готовий підписати що завгодно, тільки б зупинити ополченців, навіть прийняв закон «Про особливий статус». А коли вибори закінчились, він пожалкував про здійснене, та веде зараз політику економічного зашморгу Донбасу. Розраховує на голодні бунти населення проти ДНР та ЛНР. Це цинічна та антигуманна політика. Замість того, щоб вести діалог з народом, Порошенко його просто знищує.

   Мабуть, він поводився б м’якіше, але у Києві домінують партія війни та тиск західних кураторів. Порошенко сподівається що Росія здригнеться під вагою санкцій, та Донбас капітулює перед блокадою. Марні надії. Києву треба буде змінити підхід. Треба домовлятися.

Дар’я Мазаєва, «Московський Комсомолець»

Джерело: інтернет-видання «Глагол»