«Розвинений парламентаризм» по-єврореформаторскому
Слухаючи заяви українських державних мужів найвищого рангу про те, що в країні повним ходом йдуть реформи, ведеться боротьба з корупцією, затверджуються демократичні стандарти, парламент працює в рази ефективніше та ін., мимоволі згадуєш бородатий анекдот про пацієнта, який проситься на прийом до лікаря «вухо-очі», щоб позбутися проблеми: чує він одне, а от бачить зовсім інше. Словом, живе в стані когнітивного дисонансу. Саме в такому стані сьогодні перебуває вся Україна: урядовці розповідають нам про здобутки, які ми - навіть при всьому бажанні - не здатні побачити. З причини їх повної відсутності.
Ще рік тому було зрозуміло, що діячі з колишньої команди президента Ющенка провалять реформи так само стрімко та феєрично, як і в 2005-2009 роках. Була, щоправда, у народу невелика надія на молодих та амбітних політиків так званої нової формації. Мовляв, ось прийдуть вони до влади і змінять наскрізь прогнилу систему. Не змінили. Більш того, самі стали частиною тієї системи, яку ще рік тому так завзято прагнули змінити.
Пам'ятається, у листопаді 2014-го нинішній віце-спікер Оксана Сироїд пафосно заявляла, що новим складом Ради зроблений перший крок до створення в Україні справжнього парламентаризму (природно, не маючи навіть приблизного розуміння, що це таке): «В коаліційну угоду закладено нові "правила гри", за якими закритість та "кулуарщину" замінять прозорість та відкритість». Але, як показало життя, «правила гри» залишилися колишніми, а «перезавантажений» парламент зберіг всі найгірші традиції своїх «папередників», тому на інше він просто не здатний. Тепер уже пані Сироїд зайнята єдиним для неї серйозним заняттям: оголошує про продовження перерви в засіданні (якраз для того, щоб голови парламентських фракцій могли кулуарно домовлятися і подалі від чужих очей вирішувати, як проштовхнути через парламент черговий антинародний законопроект).
У країні нічого не змінилося. І це визнають сьогодні навіть представники коаліції. «В цілому всі корупційні вертикалі збереглися. «Найбільше корупції - тут, в залі», - заявив народний депутат Сергій Каплін. Як кажуть, no comments. Законопроекти Кабміну, розроблені задля отримання кредиту МВФ, нехай і зі скрипом, але Верховна Рада все ж затвердила. До слова, прийняти антинародний бюджет, який самі «коаліціанти» назвали «кулявлоб для народу», парламентарії змогли, лише вдавшись до старого перевіреного методу - неперсонального голосування. Більше того, перевага голосів була настільки мізерною, що донині йдуть дискусії: а чи підтримали реально бюджет 226 депутатів?
Колишніми залишилися й методи «переконання» парламентаріїв. Як тільки не характеризували такі методи самі депутати - і «продавлювання», і «ґвалтування», і «шантаж», і «знущання».
Однак у голови ВР на цей рахунок свою думку: ефективність роботи Ради він оцінює не за якістю прийнятих законів, а за їхньою кількістю. «Ми порівняли в цифрах роботу парламентів. За 100 днів роботи нашого парламенту внесено на розгляд 770 законів і проектів постанов, що в 2 рази більше аналогічних показників парламенту VI і VII скликань ... У парламенті VI скликання було проведено 23 засідання, в парламенті VII скликання - 13, а нам вдалася провести 33 засідання Верховної Ради і прийняти 72 закону. Це досить оптимістичні цифри». Ну а якщо оцінювати ефективність роботи ще й за кількістю бійок серед «коаліціантів», то можна сміливо стверджувати: нинішній склад ВР увійде в історію як самий «ефективний» за всі роки незалежності України.
Іноді складається враження, що народні обранці живуть за принципом «ані дня без видовищ» - скандалів, бійок, сутичок, блокування трибуни. Нардепи, мабуть, забули: вибори проводилися не для того, щоб парламентська шоу стало більш різноманітним та насиченим, а для того, щоб народні обранці приймали потрібні країні (а головне - народу) рішення. Адже в умовах тотального зубожіння українцям потрібні не видовища, а насамперед хліб насущний - робочі місця, стабільні зарплатні і пенсії, соціальний захист.
Чи варто дивуватися, що в українському парламенті, як і в українському уряді, сьогодні розчарувалися й українці, й європейці. «Ейфорія, яка була після Майдану, вже пішла. Зараз усіх цікавить те, що не йдуть реформи у вашій країні ... Немає не лише економічних реформ, алей правових», - заявив чеський політик, депутат Європейського парламенту Мілослав Рансдорф.
А чи можуть взагалі проводити справжні перетворення уряд і парламент, які самі не змінилися докорінно, а просто формально «перезавантажились»? Переконаний: не можуть, та й не мають морального права. Щоб повністю змінити країну, почати треба з себе. А на це «єврореформатори», судячи з усього, в принципі не здатні.
Віктор Медведчук
Джерело: «Український вибір»
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції