Уся правда про одеські ЗМІ
Скоро в Україні почне працювати міністерство інформації або, як його вже встигли обізвати – оруелівське «міністерство правди». Як побоюються журналісти, це може призвести до офіційного вводу цензури в країні, й доведе до абсолюту зачистку інформаційного простору. Але, чи так багато зараз плюралізму думок в українських ЗМІ? Давайте розберемося на прикладі Одеси.
Одеса. Одне з найкрупніших міст Південного Сходу, важніший за своїм стратегічним значенням порт. Місто 2 травня 2014 року пережило одне з самих трагічних випадків в своїй історії. Одеса, в якій до того існували два полярних, та при цьому, достатньо багаточисельних політичних лагеря – умовні Євромайдан та Антимайдан. 2 травня окремі активісти Євромайдану раділи тому, що «піджарили колорадів» та «сепаратистів». Окремі представники Антимайдану говорили, що в Будинкові профсоюзів спалили єдину країну. Але, після трагедії в Будинку профсоюзів, Антимайдан фактично припинив впливати на політику. Частина активістів загинула, частина втекла, деякі пішли в підпілля. При цьому, необхідно враховувати існуюче до 2 травня водовідокремлення за ідеологічним принципом. Статистики, якій можна вірити, немає, тому висловлю сугубо свою суб’єктивну думку. До травня, співвідношення сил Майдан-Антимайдан в Одесі було приблизно однаковим. Біля 20% людей з чітко висловленими політичними поглядами - з кожного боку. Інші 60% одеситів - не дуже цікавились питаннями ідеології, їх скоріше хвилювала доля власної кишені. Тому вони готові були приєднатися до любого лагеря, в залежності від того, яка з точок зору буде мейнстрімовою.
Тому необхідно розуміти, що пропаганда, як українська, так і російська, впала б в Одесі в однаково плідну землю. Тепер давайте розглянемо, яка ж картина сьогодні складається в одеських ЗМІ.
Складемо такий собі «топ» інтернет-ресурсів, що найбільш читаються та обговорюються. Знов таки, це моя власна думка.
«Dumskaya.net». Головний редактор – Олег Константинов. Видання, яке вже встигло перетворитися в невеликий холдінг (з’явився дочірній телеканал) зв’язують з Олексієм Гончаренком. Екс-син мера Одеси, екс-регіонал, екс-голова облради, колишній захисник російської мови, а нині – депутат від «Блока Петра Порошенко» та головний парламентський борець за Крим. Редакційна політика – чітко проукраїнська, на боці нинішньої української влади.
«Таймер». Головний редактор – Юрій Ткачов. Зв’язують з Ігорем Марковим – колишнім членом фракції Партії регіонов в Верховній Раді. За часів Януковича його посадили в СІЗО за обвинуваченнями в побитті націоналістів в 2007 році. Зараз в Україні його звинувачують в сепаратизмі. Видання достатньо критично коментує дії української влади та достатньо часто дає новини з боку ДНР та ЛНР. За це представники Євромайдану достатньо часто висувають до адреси ресурсу звинувачення в сепаратизмі. Споріднений «Таймеру» телеканал «АТВ» не так давно позбавили ліцензії, а частоту віддали президентському «5 каналу»; «Думська», напроти, змогла створити свій телеканал.
«Откат». Головний редактор – Ірина Гриб. Видання пов’язують з Олегом Марковим, екс-членом фракції Партії регіонів в одській міській раді. В основному, приділяє увагу внутрішнім одеським справам та аферам на міському рівні. Редакційна політика в загальноукраїнських справах - достатньо помірна.
«Храбро». Головред – Олесь Янчук. Видання пов’язують з одеським політиком Вадимом Чорним. В основному, пише про місцеві новини. Спочатку позиціонувало себе як ресурс одеських чуток та пліток. В підсумку - зросло до одного з найбільш популярних ЗМІ. Позиція – відверто проукраїнська, хоча й прослизає критика центральної влади.
«Трасса Е-95». Головред – Олексій Синило. Контроль над виданням приписують екс-регіоналу Івану Фурсіну. Матеріал подається достатньо нейтрально та помірно.
«Інфоцентр». Головний редактор – Євген Анохін. Видання підтримує активістів Антимайдану, за що також заслужило славу «сепаратистського» ресурсу. Втім, від звинувачень тут справа дойшла й до прямих дій – СБУ навіть затримало головреда Євгена Анохіна.
Телеканали. В Одесі колись була найбільша, серед українських регіонов, кількість телеканалів. Їхня кількість перебільшила три десятки. Але, на теперішній час ентузіазм інвесторів змншився, і можна скласти певний перелік з 5-6 каналів, які є найбільш популярними в Одесі.
«Перший міський телеканал». Позиція відверто проукраїнська з підтримкою української влади та української армії. Телеканал пов’язують з екс-губернатором Одеської області Володимиром Немировським. Канал ввів підсумковий випуск новин на українській мові, що для російськомовної Одеси не є традиційним рішенням.
Телеканал «Глас». Цей канал асоціюють з мером Одеси Геннадієм Трухановим. Займає помірно проукраїнську позицію з певною підтримкою центральної влади. Але, основну увагу приділяє внутрішнім міським проблемам із захистом інтересів мера.
«Сьомий канал». Колись канал належав екс-мерові Одеси Олексію Костусеву, зараз його пов’язують з місцевим бізнесменом Аданом Ківаном та пропрезидентськими політичними силами. Не дивлячись на те, що основну увагу приділяє одеським новинам, канал тримається чітко витриманої лінії підтримки нинішньої української влади та патріотичної риторики.
Телеканал «Град». Телеканал відносять до сфери впливу екс-депутата Олексія Козаченка. Займає достатньо акуратну та помірну позицію у загальноукраїнській політиці, основну увагу приділяє одеським проблемам.
Далі йде трійка телеканалів, що пов’язують з одеським екс-регіоналом Сергієм Ківаловим.
Телеканал «Репортер», «Третій цифровий» та телеканал «Академія». Займають достатньо помірну провладну позицію, не особливо піддаючи сумніву офіційну позицію української влади. Тим не менш, встигли викликати гнів одеських «євромайданівців» як раз за рахунок пліток про зв’язок з екс-регіоналом Ківаловим та за надання слова іншому політичному лагерю.
В цілому, як ми бачимо, медіа-ситуація в місті достатньо одноманітна та при обліку заблокованого доступу до російських телеканалів, українська пропаганда є більш популярною. Навряд чи картина дуже зміниться й після створення «міністерства правди».
Володимир Полуєв