Фанатські заворушення – це організовані політичні акції, не стихійний бунт
На Україні бунт фанатів. Вболівальники «Волині» ледь не розірвали суддю прямо посеред поля, два дні тому в Києві побили одинадцять французьких вболівальників та підпалили будинок ФФУ. Складається враження, що це стихійні заворушення, але, це не так.
Однією з найголовніших сил, яка реально вплинула на перебіг подій Євромайдану 2013-2014, стали організовані групи фанатів, які влилися в протести. Крім акції «Україна, вставай» з Тягнибоком, Кличком й Яценюком, був організований з іншого соціального і ментального боку чисельний рух «Волю Павлюченкам».
Зараз зовсім неважливо, хто такі Павлюченки, бо ніхто про них вже не згадує, а в 2013-ому – це був тренд у середовищі футбольних фанатів. Основний його меседж був простим: прокляті менти з проклятими суддями захопили та заарештували, ув’язнили та посадили невинних. Головна мета цього руху – сколотити протестну силу, яка б не довіряла, ненавиділа правоохоронні сили. Ненависть до правоохоронців, підрив їх соціального авторитету, ваги в суспільстві.
Структура суспільства при Януковичі, та й тепер, складається з трьох елементів: народ, група елітаріїв, яка експлуатує народ, та обслуговуючий елітаріїв соціальний прошарок (журналісти, піарники, менеджери-управлінці тощо). Відділяє елітаріїв від народу - прошарок силових структур. Зв’язати ці силові структури – значить, дати можливість змінити владу, перевернути суспільство.
Якщо «трійця» Тягнибока-Яценюка-Кличка працювала на політичному полі, то фанатські рухи зайняли поле стихійного протесту, нутряних сил суспільства. Саме туди був спрямований організований рух «Волю Павлюченкам», якій, до речі, чітко його засновники відділили від політичних рухів. Так, «свободівці» в Києві, а саме Іллєнко та Ко, намагалися возглавити цю соціальну енергію, але їх відсторонили.
Всі футбольні клуби на Україні контролюються людьми з великої політики: це Рінат Ахметов, Сергій Курченко, Нестор Шуфрич, Ігор Коломойський, брати Суркіси. Фанатський рух підігрівається та організовується самими клубами, оскільки це - постійний попит на продукцію та матчі. Більшість власників футбольних клубів також мають частку, або повністю володіють акціями українських телеканалів, через які продаються ліцензії на футбольні трансляції; саме тому, підігріваючи попит, фанатський рух активізує й увагу до ефірів. Рейтинги каналів зростають.
Фанатський рух для того, щоб бути привабливим, має бути радикальним, наповненим пристрастю, а значить - потрібен ворог. Зазвичай, це вболівальники протилежного клубу, на Україні зараз - це чомусь президент Росії. Фанатам потрібен ворог – це їх форма існування, саме тому, крім бізнесу на сувенірах та квитках, фанатський рух як ніякий інший підходить для формування соціальної енергії радикальних змін в суспільстві, які потрібні замовникам цих змін – людям з великої політики, що володіють клубами. Найрадикальніші фанати – фанати «Волині» та «Дніпра» - команд, які фінансував Коломойський.
В фанатське середовище дуже просто вкинути найрадикальніші ідеї. Те, що трапилося у Києві після матчу «Дніпра» та «Сент-Етьєна» - цілеспрямована акція. Мета акції поки що - для мене особисто - не відкрилася, але це, буземовно, акції на т.зв. «розкачку» стану країни. І повірте, розкачувати державу буде зовсім не Путін.
Країна опинилася у вирі перерозподілу майна та активів, і підкормлений та випестуваний фанатський рух кожне групування буде використовувати на свій лад і свою користь.
Поділитися: