Закон України про декомунізацію - дурість від безсилля
Це не перший у світовій практиці законодавчий акт, який забороняє комуністів. Так було у 1922 році в Італії за часів правління Муссоліні, в гітлерівській Німеччині у 1933 році, так вчинили Франко в Іспанії у 1939 році та Піночет в Чилі у 1973 році. Тепер до лав цих «вельмишановних» політиків приєдналися й українські депутати.
Зазвичай, заборона комуністичної ідеології завжди супроводжується гучними просторікуваннями і пишномовними словами про розвиток нації, про свободу та права людини. Так сталося й цього разу.
Варте уваги те, що ніхто з «Опозиційного блоку», який нібито захищає інтереси громадян південного сходу України, не виступив з протестом. Також жодного голосу «проти» не було від депутатів з Одещини.
Реакція більшості людей на прийнятий Верховною Радою закон надто негативна. Навіть ті, хто голосував за нього, вже хочуть зробити виправлення.
Давайте проаналізуємо, що нас очікує, якщо президент цей Закон підпише. Або, як кажуть в Одесі, у що це виллється.
По-перше - всі, хто має радянські нагороди за вчинки у Перемозі над Гітлером і фашизмом, службу в армії та за трудові досягнення, лише за їхнє носіння мають бути заарештовані у перший раз на 5 років з конфіскацією майна, а якщо вдруге надягнуть свої ордени , то й на 10 років і теж з конфіскацією!
По-друге - відомий всім нам період 1941-1945 років як Велика Вітчизняна війна вимовляти забороняється. «Правильно» з точки зору законодавців буде - Друга Світова війна, в якій, виявляється, Україна не була частиною СРСР.
По-третє - немає героїчного Дня Перемоги 9 травня, а є якийсь незрозумілий «День пам'яті і скорботи».
По-четверте - на законодавчому рівні закріплюються заслуги організацій ОУН-УПА, які проголошували себе союзниками Адольфа Гітлера, і називають нині їх борцями за незалежність України.
По-п'яте - забороняється публічне виконання гімнів СРСР, УРСР, інших союзних радянських республік або їхніх частин на всій території України. А пропаганда радянського режиму або його символіки, відповідно до закону, є підставою для відмови в реєстрації або припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, інших об'єднань громадян, а також друкованих ЗМІ.
По-шосте - повинні бути знесені всі пам'ятники радянським партійним і державним діячам.
По-сьоме - потрібно буде перейменувати міста, села, селища та вулиці, в назвах яких містяться «елементи радянської пропаганди» (зокрема - міста Дніпропетровськ, Кіровоград, Іллічівськ, Котовськ, Дніпродзержинськ). Підраховано, що доведеться поміняти вивіски на більш, ніж 1 млн. 300 тис. будинків (14% загальної кількості житлових будівель), де проживає понад 4 млн. громадян.
Тільки на зміну вивісок на будинках необхідно витратити понад 215 млн. гривень. Загальні ж витрати на проведення кампанії по тотальному перейменуванню, яку необхідно провести протягом 6 найближчих місяців, складуть не менше 1,5 млрд. доларів.
Про ступінь інтелектуальних здібностей нинішньої Верховної Ради України говорить наступний факт. Якщо слідувати прийнятому закону, під визначення радянської пропаганди з усіма наслідками з позбавленням волі та конфіскацією підпадають усі, хто отримав у «донезалежний» період свідоцтва про народження, атестати та дипломи про освіту, наукові ступені, права на керування транспортними засобами. На всіх цих документах, виданих до 1991 року, є герби СРСР і УРСР, а якщо їх публічно продемонструвати друзям або показати в якій-небудь установі, відповідне покарання прописано.
З цього, дозвольте сказати закону, спортсмени, щоб не потрапити у неблагонадійні, зобов'язані відмовитися від грамот та медалей, з огляду на те, що більшість з них містять ту ж ненависну можновладцям символіку. Те ж саме стосується радянських ордерів на нерухомість до 1991 року.
Якщо українських супротивників СРСР нудить від років «окупації», то чому б, поряд з відмовою від усіх радянських атрибутів не відмовитися від фабрик та заводів, електростанцій та всіх матеріальних цінностей, створених у ненависні радянські часи та нахабно привласнених нинішніми олігархами в період приватизації? Або відмовитися від лікувальних та навчальних установ часів СРСР і побудувати свої, нові - суто українські?
От нехай вони будуть послідовними до кінця і відмовляться від зазначених матеріальних благ, повернуть їх народу, який їх будував і створював, і які по праву йому належали, маючи статус державної власності. Але на це влада не піде. Адже за роки української незалежності не збудовано жодного об'єкту масштабу Дніпрогесу або металургійних гігантів, побудованих за радянських часів.
Радикалізація громадського життя вийшла за межі політичної коректності, одностайність українських депутатів, які проголосували за законопроект, що загрожує забороною політичних партій і позбавленням ліцензій ЗМІ, які ризикнуть його порушити, нагадує атмосферу «ночі розбитих вітрин», організованої нацистами у 1938 році.
Супротивникам комуністичної ідеології потрібно пам'ятати: комуністи пережили італійський фашизм, і німецький націонал-соціалізм - та безліч інших, зовсім вже опереткових режимів-наслідувачів по всьому світу, які намагалися заборонити їх після закінчення Другої Світової війни. У сьогоднішньому Чилі, що пройшов 16-річну операцію, при якій військові лікарі видаляли «з тіла нації рак марксизму», прапори та футболки з серпом і молотом крамують мало не на кожному куті. А ось футболок з портретом Піночета не буває ... напевно, тому, що за це б'ють по морді.
Слід визнати, що за 24 останніх роки промивання мозку засобами масової інформації, навчальними програмами, творами літератури і мистецтва поступово, крок за кроком, вдалося нав'язати частині населення думку, що радянський період історії України - це період окупації. (Окупант виявився при цьому дуже оригінальним - в колонії побудував систему охорони здоров'я, доступну систему освіти, залишив Україні третій за потенціалом ядерний арсенал, найбільш потужну в Європі армію тощо).
Замість об'єднання країни, норми прийнятого документа можуть стати серйозним фактором ще більшого розбрату та конфліктів.
Швидше за все, ухвалення закону покликане відвернути людей від насущних проблем. Але рано чи пізно доведеться тримати відповідь за економічний стан і рівень життя простих людей. Провальні результати в економіці закономірно ведуть до зростання соціальних протестів у країні.
Законопроект фактично позбавляє можливості існування лівих сил, у яких, звісно, є загальновстановлена, як у тих же європейських комуністичних і соціалістичних партій, ідеологія і символіка. Що це, як не монополія на істину?
У нинішніх умовах влада справедливо побоюється неминучого прозріння суспільства, а якщо врахувати антивоєнні настрої величезної кількості людей, то зростання популярності КПУ неминуча, ось чому сьогоднішні київські державці й затіяли проведення превентивної чистки політичного поля, позбавивши, в першу чергу, соціалістичну альтернативу своїй політиці. У правлячого режиму проти партії, що має чітку ідеологію і політичну програму і здатна очолити масові протести під соціальними гаслами нічого, крім заборонених заходів, немає.
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: