Євразія наступає: у страху очі великі

Чи зможе «європейська пропаганда» в подібних умовах працювати так само ефективно, як і колись? Велике питання. Але страх поразки перед Євразією у Європи вже спливає назовні.  

«Дзеркало тижня» днями випустило «викривальний» матеріал за планами Росії щодо втягування України до Митного і Євразійського Союзу. «Плани» Росії добряче налякали представників проєвропейських і націоналістичних ЗМІ та громадськості і змусили забити тривогу.

Судити про справжність документа не буду. Цілком імовірно, що в російській адміністрації президента документи подібного роду ходять постійно, враховуючи неприховану зацікавленість Москви в залученні Києва до інтеграційних проектів на пострадянському просторі.

Важливо інше. Євразійська інтеграція вже не ігнорується раніше навіть відверто антиєвразійскими ЗМІ і розглядається як можливий варіант розвитку української держави. Якщо раніше можна було зробити вигляд, що ніякої альтернативи «європейському вибору» не існує, то тепер відмовчатися не вийде. Доводиться висвітлювати і альтернативний вектор, нехай, часто і в відспівувати у негативному тоні.

Що піде далі - зрозуміло. Демонізація Росії, Путіна, «п'ятої колони», обожнювання Європи. У принципі, таке від младоєвропейців надходило і раніше.

Тільки тепер євроінформаційний порядок денний чекає і інший фон - євразійський. Більш чіткий, цільний, окреслений і такий, що подається на якісно іншому рівні. Враховуючи, що і в часи відкритого інформаційного бойкоту пострадянського вектора, кількість прихильників інтеграції з Росією, Білоруссю і Казахстаном ніколи не падала нижче 50 відсотків, швидше за все, до боротьби за євразійську справу підключиться і активно налаштоване українське суспільство.

Чи зможе «європейська пропаганда» в подібних умовах працювати так само ефективно, як і колись? Велике питання. Але страх поразки перед Євразією у Європи вже спливає назовні. А у страху, як відомо, очі великі.