Фашизм по-молдавськи
У різні часи світова історія була свідком різних типів правих або фашистських диктатур. Чи був це жахливий пангерманский нацизм з його міфологічними трактуваннями ідеології, чи іспанський фалангізм диктатора Франко, чи італійський фашизм темпераментного Муссоліні, чи карикатурні праворадикальні режими того часу в Східній Європі - Угорщина, Польща, Болгарія, Румунія... Це були злочинні режими, які разом зі своїми ватажками бандитських формувань, що узурпували владу, назавжди увійшли до чорних сторінок історії людства. Усі ці фюрери, дуче і кондукеторы нормальними людьми - гуманістами, назавжди та безапеляційно засуджені. І раптом ми, знаходячись практично в самому центрі географічної Європи, живучи в країні-учасниці, яка кувала Перемогу тоді ще єдиного радянського народу над коричневою чумою, ми нащадки наших дідів і прадідів - Героїв, опинилися під управлінням звичайних фашистів...
Ні, безумовно, в молдавському фашизмі немає ані нацистських міфологем, ані іспанського консерватизму, ані італійської ностальгії за великою імперією своїх пращурів. У нинішній владі взагалі немає нічого духовного, навіть того примітивного, що на рівні первісних тваринних інстинктів було в типових правих диктатурах. Узурпаторський режим альянсу неможливо навіть порівняти з украй нерозумними хунтами південно-американського розливу, як це було в Уругваї, Аргентині або Чилі. І лише десь в африканських саванах можна знайти подібності диких родо-племінних режимів з тими, хто сьогодні захопив владу в Молдові.
Але основні мерзотні риси правого радикалізму збережені. Ліквідований єдиний опозиційний телеканал. Гоніння за криміналом, які були при комуністах, тепер обернені проти активістів цивільних акцій протесту. Влада зрослася з криміналом. Диктатура закону замінена на абсолютну владу певних споріднених кланів. І якось у повітрі витає таке відчуття, що загалом країна опинилася окупованою загарбниками, яким немає діла ані до думки свого народу, ані до проблем, з якими щодня стикаються обивателі.
Але якщо типові праві хунти мали під собою хоч якусь ідеологію, яка хай і на низькому і примітивному рівні, але зв'язувала їх з якимись моральними, духовними цінностями, святими для абсолютної більшості населення, то правлячий в Молдові режим вже давно втратив цей зв'язок. Ухваливши т.з. «Закон про рівність шансів» або як його ще називають «закон на підтримку гомосексуалізму», влада у черговий раз показала, що їм все одно до думки свого власного народу, що ідеї євро-бюрократів їм важливіші за сакральні традиції свого народу. Адже погодьтеся, що хоч би не так було б образливо відчувати, що тобою керує хай і ненависна, хай і безглузда, нехай мракобісна, але справжня диктатура. Набагато неприємніше спостерігати коли твоєю Батьківщиною править не просто праворадикальний режим, а режим педерастичний...
Марк Ткачук