Історія із зарплатою кандидата Усова, або Чому вчить опозиція
Журналісти сьогодні розважаються, читаючи декларацію свого колишнього колеги, а нині кандидата в депутати від об'єднаної опозиції в одеському окрузі №134 Костянтина Усова.
Він поставив прочерки в графі «доходи за 2011 рік», хоча всі були впевнені, що в цей час він працював на телеканалі ТВi, видаючи на ура одне за іншим розслідування, що викривають високопоставлених чиновників. Сам кандидат пояснив це просто: він працював безкоштовно. У відповідь посипався шквал критики, а також зазвучали голоси на його захист.
Аргументів проти критики два. Перший: у нас високі податки, тому навіть чесні люди вимушені приховувати доходи. Другий: не можна критикувати «доброго» кандидата в депутати, інакше ми ніколи не виженемо з парламенту «поганих».
Відмітно, що скандал піднявся навколо кандидата-журналіста. Раніше керівник українського «Інтерфаксу» Олександр Мартиненко помітив, що журналісти почали виконувати функцію опозиції. Справедливе зауваження на тлі безпорадності опозиції офіційної (самопроголошеної?).
Її безпорадність виражається не лише в провалі партійної роботи на місцях (як інакше пояснити фактичну відсутність в округах діючих політиків і замість цього десант «зеленої» молоді без офіційної довідки про роботу), але й в абсолютній бездіяльності. Адже Податковий кодекс, на який кивають захисники кандидата, був прийнятий нинішньою владою, тому що цього не зробили «помаранчеві» уряди. Як не змогла й опозиція потім зірвати прийняття документу. Так, декоративно побешкетувала на майдані та заспокоїлася після набуття ним чинності. Заспокоїлася й мовчить вже другий рік.
А громадяни України, про благополуччя яких опозиція турбується не менше за владу, продовжують другий рік справно платити данину. Тому що лікар або вчитель відхилитися від сплати прибуткового податку та внеску до Пенсійного фонду не може - зарплату вони отримують вже «чистими», з вирахуванням.
Базарний торговець, звичайно, не бюджетник, податки платить із суми, яку вкаже самостійно. Але поставити прочерк у звіті не може – відразу з’явиться інспектор з перевіркою. Тому доводиться продавцям хитрувати, вписуючи у відомості мінімальний, але прибуток.
Ось і виходить, що за голоси тих, хто торгує на Привозі і платить податки за кодексом, прийнятим при потуранні опозиції, бореться кандидат від «Батьківщини», який ці податки не платить. Тому що публічно заявляє про відсутність доходів. У такому разі, можливо, враховуючи його електоральні перспективи, варто не витрачати час на вибори, а одразу взяти в оренду лоток на Привозі? Продавці швидше навчать заробляти на життя, на відміну від колишніх працедавців кандидата.
Костянтин Усов опинився заручником ситуації, в якій він не може не брехати. Причому, ситуацію створили самі опозиціонери. Зверніть увагу, владі глибоко начхати на нулі в декларації. Це опозиційна фішка - підвищена увага до добробуту народних депутатів, міністрів та президента, а тепер - до декларацій кандидатів. Посміявшись над декларацією Андрія Шевченка з його нібито мізерними доходами, надірвавши животи над декларацією кандидата від ВО «Свобода», який раніше теж поставив прочерки в документі, складно не звертати увагу на аналогічну декларацію «погодженого» опозиціонера.
Розвиваючи тему прозорості та чесності політиків, не можна уподібнюватися критикованому, бо тоді в чому різниця? Закликаючи владу до відкритості, але приховуючи доходи, Усов уподібнився «свободівцю» Юрію Міхальчишину. Останній критикує москалів за мат, але сам використовує його в спілкуванні з виборцями.
Вся суть опозиційної стратегії опозиції - реакційна критика, і нічого більше. Влада ж реалізує цілком чіткий план: завершує поділ державного майна і будівництва суспільства, в якому одні працюватимуть на інших. Бажано неофіційно, щоб не витрачатися на папірці й податки, відпускні, пенсійні. Ніякої політики, тільки бізнес. Громадянам, які не можуть підтвердити свої доходи, навіть дозволять балотуватися до парламенту. Що це міняє, коли все на гачку? Той лише факт, що з порожньою декларацією людині дозволяють брати участь у виборчій кампанії, говорить, що опозиційних кандидатів вже не бояться. Їх навіть не намагаються зняти. Будівництво ввійшло до завершальної фази.
Що цьому протиставляє опозиція? Чи вчить вона, як зберегти людське обличчя під таким тиском? Чи допомагала вона громадянам боротися за законне право на легальну працю? Чи хоч би вводила високі європейські соціальні стандарти на підприємствах, контрольованих українськими опозиційними політиками? Ні. Все, що пропонувалося й пропонується, - штурм трибун під гаслом «вибери мене». «Добрі» не хочуть прогнати «поганих», «добрі» хочуть свою долю в новому суспільстві.
Перефразовуючи знамениту фразу про рабів: людина без трудової книжки не завжди хоче, щоб вона була в усіх. Їй цілком вистачає, щоб на неї працювали інші. Без трудової книжки.
Артем Горячкін
Джерело - http://timer.od.ua/minds/istoriya_s_zarplatoy_kandidata_usova_ili_chemu_uchit_oppozitsiya_926.html