Леван Самхарадзе: Якась сильна фігура вирішила, що я не повинен балотуватися
Депутат Одеської міськради від партії «РОДИНА» Леван Самхарадзе розповів ТАЙМЕРУ, чому він вирішив стати кандидатом у народні депутати по одному з округів Львова, а також про те, як йому не дали цього зробити.
Леван Михайлович, як взагалі виникла ідея піти на вибори у Львові?
Думка балотуватися в депутати у Львові прийшла мені ще 9 травня 2011 року. Ви, напевно, пам'ятаєте ті події та безчинства, які влаштували націоналісти. Вони нападали не лише на нас, гостей міста, які приїхали покласти квіти на Пагорбі Слави, але й на самих львів'ян, людей, чиї сім'ї живуть у Львові вже три, чотири, п'ять поколінь і які також прийшли разом з одеситами, кримчанами та жителями інших регіонів покласти квіти до меморіалу пам'яті про ту страшну війну.
Мені здається, це дуже негативно позначилося на репутації Львова, тому що люди, які там не бували, можуть подумати, що всі львів'яни - радикальні націоналісти. Насправді я дуже часто буваю в цьому чудовому місті, де живуть прекрасні, гостинні люди, і я знаю, що для більшості львів'ян немає жодних проблем у спілкуванні з людьми інших національностей. У мене, наприклад, ніколи не було жодних труднощів з тим, щоб говорити у Львові російською.
Львів дуже схожий на Одесу своєю гостинністю, а те, що відбувалося 9 травня 2011 року, було пов'язано з тим, що радикальних націоналістів звезли у Львів з усієї області і навіть із сусідніх областей і піднесли все так, що це була ініціатива львів'ян.
Ось ці стереотипи мені й хотілося розвіяти в ході виборчої кампанії. Я був серйозно налаштований на результат. Я планував у ході кампанії провести активну роботу з виборцями і притягнути людей на свою сторону. Найвищий рейтинг у 116-му окрузі в одіозної Ірини Фаріон, яка ходила по дитячих садках і розповідала дітям, як їх насправді звуть, а ті, чиї імена їй не подобалися, повинні були їхати в Росію. Так от, за даними досліджень, її рейтинг складає близько 17%. Я розраховував, що зможу стати основним опонентом Фаріон, що на виборах буде протистояння інтернаціоналіста та націоналіста. І в цьому форматі мені було б дуже цікаво домогтися результату. Саме тому я висунув таку ідею і вдячний моїм товаришам по партії, які мене підтримали і висунули мою кандидатуру в депутати по округу №116 міста Львова.
Яку програму Ви планували запропонувати львів'янам?
Загалом, ті ж ідеї, з якими в Одесі йде на вибори наш лідер Ігор Марков, ті ж ідеї, за які ми, партія «РОДИНА», вже багато років боремося.
По-перше, це федералізація країни, причому через референдум. До чого це приведе? Передусім до того, що 60-70% усіх коштів, які збираються у вигляді податків та зборів, залишаються в регіоні і витрачаються на його розвиток. Зрозуміло, що це приведе до того, що наші регіони почнуть розвиватися швидше і краще, чого хочуть, я впевнений, і львів'яни, і одесити.
По-друге, це питання мови. Насправді, якщо зробити російську мову другою державною, що було б абсолютно правильно, логічно й справедливо, то мовне питання, на якому спекулюють перед кожними виборами, було б вирішено назавжди. Знаєте, іноді в мене складається враження, що російську не роблять другою державною для того, щоб можна було нескінченно використовувати це питання на виборах. Я думаю, що від мовного питання втомилися як у Львові, так і в Одесі, тому я думав, що мені вдасться переконати львів'ян у правильності цієї ідеї.
Ну і найосновніше - це вступ до Митного союзу як частина євразійської інтеграції України. В цьому випадку у Львівської області, як і в Одеської, з'являються додаткові економічні можливості. Тому що у держав, які входять до Митного союзу, були б спільні митниці, і ці митниці якраз розташовувалися б в Україні - в її західних і південних регіонах, у тому числі у Львівській і Одеській областях. І в цьому випадку найбільші російські, білоруські, казахські компанії відкриватимуть свої представництва тут, відповідно, у Львові і в Одесі. Це і робочі місця, і надходження інвестицій, і так далі. А ось якщо ми вступаємо до Європейського союзу - де нас, до речі, ніхто не чекає, - то якраз усе це починає відбуватися на північно-східних кордонах, а Львів і Одеса втрачають ці можливості.
Ось три позиції, на яких я розраховував будувати свою кампанію, і я хотів спертися якраз на тих львів'ян, які не приймають націоналізм. Саме з цих міркувань я й вибирав округ, де мав намір балотуватися, - це Залізничний район Львова, який у чомусь схожий на нашу Молдаванку, де якраз мешкають такі люди, з якими я зміг би порозумітися. Мені було дійсно цікаво спробувати свої сили, в мене був чіткий план дій, і я був, повторюся, серйозно налаштований на результат. На жаль, мені не дали цього зробити.
Що ж сталося?
9 серпня я прибув до Центральної виборчої комісії в Київ з нашим пакетом документів, які були серйозно та неодноразово перевірені юристами. Чиновники, які приймали документи, сказали, що впродовж дня мені можуть передзвонити, якщо знайдуться якісь помилки або неточності. Тому що є в законі про вибори пункт, що мені дається два дні, щоб виправити помилки. Мені ніхто не передзвонив - ані цього дня, ані наступного, ані за два дні, і я так розумів, що якщо мені не дзвонять, то з документами все гаразд.
Але мені не дзвонили й потім, через 5 днів, коли згідно із законом мені повинні були повідомити, що мене зареєстрували. Я спробував сам зв'язатися з представниками ЦВК, але так і не зміг знайти когось, хто зміг би мені відповісти, що там з моїми документами, хоча згідно із законом зі мною повинен був сам зв'язатися куратор тієї області, по якій я мав намір балотуватися.
16-го числа я знову виїжджаю до ЦВК, і там мені видають постанову про відмову зареєструвати мене кандидатом у депутати.
Що було там написано? Там говорилося, що партія «РОДИНА» замість рішення з'їзду подала протокол з'їзду. Тобто, через одне слово мені відмовили у висуненні. Причому ця відмова - незаконна: за статутом нашої партії результати з'їздів оформляються протоколами. Але ЦВК використала цю технічну формальність, щоб відмовити мені в реєстрації. Хоча якби мені, як має бути згідно із законом, дали можливість внести виправлення, ми б передали цей документ і оформили його як рішення.
Я спробував з'ясувати: як же так, адже мені навіть не дали можливість щось там виправити і так далі, але співробітник ЦВК, яка винесла мені документи, знизала плечима і сказала, що я можу звертатися до суду. Що я й зробив: 18-го числа я подав позов до Київського апеляційного адміністративного суду.
Засідання суду тривало хвилин 15. ЦВК до своєї претензії з приводу протоколу додала ще одну: мовляв, в тому самому протоколі, який не сподобався ЦВК, вказано не моє повне ім'я-по батькові, а ініціали. В той же час у них був повний пакет документів, копія паспорту і так далі. Навіть один із суддів здивувався: якщо вас не влаштовує документ у цілому, то яка різниця, чи написано там повне ім'я або ініціали?
Я у присутності суддів запитав, чому мені не дали можливості виправити ці технічні помилки? На жаль, суд виніс ухвалу: ЦВК відхилила наші документи законно і в реєстрації мені таким чином було відмовлено.
Я вважаю, що просто було прийнято рішення не допустити мого висунення по 116-у округу міста Львова. Якась сильна фігура прийняла рішення, що я не повинен там балотуватися. Це, звичайно, тільки припущення, і мені було б дуже цікаво дізнатися, чим і кому я завадив, кому знадобилося перешкоджати моєму висуненню?
Хочу тут згадати ще такий момент. Усі знають, яких витрат вимагають вибори, особливо в масштабі всієї країни. Величезні кошти потрібні на втримання виборчих штабів, на рекламу, на все інше - загалом і в цілому, потрібно до 50 мільйонів доларів на проведення успішної всеукраїнської кампанії. Наприклад, у партії «РОДИНА» таких грошей немає. А ось у «Свободи» ці гроші є. Хочеться запитати - звідки? Якщо це така народна партія, яка вся з народу і за народ, - звідки в них такі фінанси? Тепер ми бачимо, як ЦВК блокує моє висунення по округу, де балотується один з лідерів «Свободи». Це, безумовно, наводить на певні роздуми.
І тут можна згадати, що ходять дуже настирливі чутки про те, що «Свободу» підтримують цілком певні українські олігархи, які роблять це для того, щоб позбавитися в західних регіонах від інших політичних сил, - таких, як БЮТ, НУНС тощо.
Все це стало для мене великим розчаруванням. Проте я дуже вдячний людям, які підтримали мою ідею, які були готові допомогти мені в ході виборчої кампанії.
Юрій Ткачов
Джерело - http://snipr.com/24yzntj