Не можна розраховувати на моральність політиків

Кажуть, що розумні вчаться на чужих помилках. У цьому сенсі, приклад того, як не повинно бути, нам показала Румунія зі своєю невдалою спробою домогтися відставки президента Траяна Басеску через всенародний референдум.

87% від тих, хто зробив волевиявлення, висловилися за процедуру імпічменту, проте цього виявилося недостатньо. Як так вийшло? Влада, яка проводила всі організаційні приготування щодо народного референдуму, постаралася, щоб чисельність виборців у списках виявилася набагато більшою за їхню реальну кількість. Аж до того, що в число виборців потрапили люди, які емігрували з країни ще в 70-і роки минулого століття. У чому сенс такої маніпуляції? Зараз поясню. На ділянки приходить вісім з половиною мільйонів громадян Румунії - це більше, ніж половина від реальної чисельності виборців, але менше, ніж половина за списками. А згідно із законом, якщо проголосувало менше 50%, референдум визнається недійсним.

Я в жодному разі не хочу, щоб почали говорити, мовляв, український політик втручається у внутрішні справи Румунії. Це дійсно не наші проблеми. Нехай румуни самі розбираються зі своєю владою і зі своїм президентом. Для мене цей приклад цікавий тільки в тому аспекті, що однією з цілей ініційованого мною громадського руху «Український вибір» є створення нової якості управління державою через механізм референдумів за народною ініціативою. І нам треба уникнути повторення помилок сусідів. Якщо суть референдуму зводиться, зрештою, до контролю над діяльністю чиновників і органів держуправління, то не влада повинна організовувати і стежити за процедурою. Ці функції треба передавати ініціативним групам з народу, а не чиновникам від влади.

Не можна розраховувати виключно на моральність політиків, хоч саме про це всі вони говорять на кожних виборах. Вибір між владою і честю занадто складний, щоб залишити його на особистий розсуд чиновника або державного діяча. Приклад Румунії цікавий саме тому, що в даному випадку ідея такого вибору зведена до фарсу. Після сфальсифікованого, фактично, референдуму президент виходить до громадян і дякує за те, що вони не пішли на виборчі дільниці, і тим самим запобігли державному перевороту.

Я по собі знаю, як легко відчути себе непогрішним і як складно змусити підкорятися об'єктивним вимогам суспільства, якщо ти маєш можливість відхилитися від їх виконання. Мені доводилося приймати подібні рішення. Будучи першим віце-спікером Верховної Ради, я сам поставив на голосування питання про свою відставку. Хоча можна було почекати якийсь час та втриматися в кріслі. Після поразки на парламентських виборах я добровільно відмовився від керівництва СДПУ(о). Так, в людині має бути внутрішній контроль, але потрібний і контроль зовнішній. Я б хотів, щоб мене зрозуміли саме так, а не шукали в моїх словах якийсь прихований зміст.

Про свою моральність вам говоритиме кожний, але мені, як юристові, набагато легше уявити, що політик чесно служитиме народу тільки в тому випадку, якщо він вимушений неухильно дотримуватися закону. Саме закон повинен лежати в основі всього - у тому числі й в основі народного контролю. Навіть якщо вимоги закону здаються формальними і несуттєвими. Наприклад, народна ініціатива в сусідній Молдавії, спрямована на те, щоб організувати референдум по приєднанню до Митного союзу Росії, Білорусії та Казахстану опинилася загубленою через неувагу до дрібниць, - спосіб заповнення підписних листів виявився не відповідним до формальних вимог закону. Роботу, яку ініціативні групи робили майже півтора роки, ЦВК просто викинула до кошику. Хоча перед цим до них підходили, запитували: «В такій формі буде нормально?» Відповідали, що нормально. А потім викинули. Це важкий урок, але нашим сусідам доведеться його засвоїти.

З подібними «уроками» свого часу довелося зіткнутися й нам. Коли за помаранчевої влади ми проводили збір підписів на підтримку референдуму з питання членства в НАТО або в Єдиному економічному просторі з Росією, Білорусією і Казахстаном, я в прокуратуру ходив так само часто, як на роботу. Ми виграли декілька десятків судів у тодішнього президента Ющенка. І, врешті-решт, ми відстояли законність. По суті, тепер референдум може бути ініційований будь-якої хвилини - терміну давності у підписів немає. Я сподіваюся, що наш досвід буде корисним для організаторів подібних ініціатив як в Україні, так і за її межами. А ми, в свою чергу, цю тему з участю України в ЄЕП ще доведемо до логічного завершення. Я в цьому аніскільки не сумніваюся, тому що ми діємо виключно в межах закону і за підтримки більшості українського народу.

Віктор Медведчук,
юрист

Джерело - http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/viktorvmedvedchuk/a73898