Ой, не смішіть нас, мадам Європо!..
Про велику політику (особливо міжнародну) у нас чомусь не пишуть простою, зрозумілою і доступною мовою. Адже цікаві ж речі відбуваються навколо нас.
Ось днями в якомусь інтерв'ю міністр закордонних справ Франції Алан Жюппе заявив про те, що якщо Юлія Тимошенко не буде допущена до участі в наступних виборах, то європейська спільнота може поставити під сумнів їхній результат. І усі опозиційні ЗМІ зарябіли заголовками і коментарями, закликами і «аналітикою» - попри те, що велика частина авторів цих опусів не відрізняє Агреман від Гаррімана.
Я ж тихо порадів за нашу владу - вони дипломатично і значущо промовчали. Це, безумовно, свідчить про високий рівень демократії в Україні і ліберальному відношенні навіть до сміхотворних витівок окремих європейських політиків.
Можна не сумніватися, що якби мосьє Жюппе заїкнувся в тому ж тоні відносно Михайла Ходорковського і прийдешніх виборів в Російській Федерації, то дуже скоро для Франції вартість кубометра газу ТМ «Газпром» виросла б до ціни декалітра духів ТМ «Шанель»... А вертольотоносці для Чорноморського флоту будувалися б не на Луарі, а на Ельбі...
Очевидно, що вказувати нам, українцям, кого допускати до виборів, а кого - ні, не зовсім коректно. Ми ж не диктуємо Франції вимогу в обов'язковому порядку виставити на президентських виборах кандидатуру Домініка Стросс-Кана, чи не так? В принципі, те, що зробила з українською економікою команда Юлії Тимошенко, цілком порівнянно з тим, що зробив з покоївкою мосьє Домінік (у сенсі цинізму і доцільності). Не подобається паралель? Згоден, не зовсім коректно: із Стросс-Кана усі звинувачення зняті, а ось стосовно Юлії Тимошенко доказова база нікуди не випарувалася - на відміну від грошей на боротьбу зі шкідливими випарами, отриманими у рамках Кіотського протоколу...
Тоді змусимо французів голосувати за Жака Ширака - він зараз теж під судом, і процес в самому розпалі! І теж екс-політик найвищого рангу! На жаль, теж не підійде: незважаючи на очевидність правопорушень, захист Ширака цілком успішно будується. А ось Юлії Володимирівні до пенсії ще, як Україні - до євроінтеграції, років п'ять-десять, не менше...
Можна було б взагалі утерти ніс мосьє Жюппе, делікатно нагадавши йому, що саме під час перебування помічником з фінансів Жака Ширака (тоді ще мера Парижу) він можливо зловживав комунальними фінансами, використовуючи їх для фінансування рідної партії. Не нагадує «соціальну рекламу» уряду «Вони»?
Правда, на відміну від Юлії Володимирівни, мосьє Жюппе призвали до відповіді і за подібні фокуси. У 2004 р. він був засуджений до півтора років позбавлення волі (умовно, звичайно, 59-річного розтратника просто пожаліли), п'яти років ураженння в громадянських правах і десятирічної заборони балотуватися у виборні органи влади. Пізніше терміни обмеження політичних прав були скорочені, але сам вирок залишений в силі. Цілком закономірно, що Ален Жюппе позбувся постів мера Бордо і голови правлячої партії. Хороший «адвокат», нічого сказати!
Я взагалі розчулююся неофіційними заявами деяких офіційних осіб! Якщо мосьє Жюппе так турбує ситуація з правами людини в Україні, він міг внести свій проект звернення до світової спільноти - через Європарламент, ООН або ОБСЄ. При цьому не філософствувати, а чітко сформулювати жорстокі штрафні санкції проти України - наприклад, відмовитися від імпорту волинських равликів або заборонити експорт в нашу країну виробів ТМ «Луї Віттон»...
Але мосьє Жюппе не поспішає писати документ, щоб його не підняли на сміх співвітчизники. Він вважає за краще коментувати.
Якщо французький політик так хоче, щоб у наступних виборах в Україні брав участь кандидат від опозиції з судимістю, то він може особисто перейти з французького громадянства в українське і створити власну політичну силу. А що, гроші є, так що під них можна проект заснувати - наприклад, «Ліга Алена Жюппе». Врешті-решт, якщо створили «БЮТ», то чом би й не бути «ЛАЖі»? Втім, Жюппе і так вже досить «облажався».
Щоб зрозуміти абсурдність ситуації, потрібно просто представити суть того, що відбувається в простих і зрозумілих образах.
Припустимо, живе по сусідству з вами інспектор ДАІ. Коли він тверезий і у формі регулює вуличний рух, ми сприймаємо його серйозно - як-не-як, людина при виконанні. Ми, звичайно, чули, що він раніше мав проблеми із Законом, а в його просторому єврокотеджі проживають двоє престарілих родичів - один підозрюється в розтраті, а інший служить живою ілюстрацією прислів'я «Сивина у бороду - біс в ребро». Але нас це не хвилює - це його сімейні справи, і ми в них не втручаємося. Ми не обурюємося, коли сусід виганяє зі свого двору циганів, і якось дивно відноситься до арабів: одних лупцює нещадно, з іншими обнімається.
Але коли серед ночі наш сусід вийде на балкон в одних трусах і почне «регулювати рух», розмахуючи напівпорожньою пляшкою шампанського, ми з ним сперечатися не станемо - просто проігноруємо, чи не так?
Саме так і варто відноситися до безвідповідальних заяв мосьє Алена Жюппе, ні в якому разі не ототожнюючи його особисту думку з позицією Європейського Союзу.
Владислав Старинець,
член ради Вінницької міської організації Партії регіонів.
Джерело - http://r-u.org.ua/raznoe/5715-news.html