Крім того, особистий рейтинг Наливайченка в кращому разі складає 0,2%-0,3% й знаходиться в межах похибки. А в умовах участі у компанії «Нашої України» в виборчій компанії його сміливо можна множити на нуль.

Приєднання Наливайченка демонструє також певну боротьбу спецслужб за вплив на Кличка, і тактичну перемогу однієї зі сторін. Очевидно, що хтось переконав Кличка, що Наливайченко може очолити силовий блок - заповнити сектор взаємодії зі спецслужбами в «Ударі», який до цього був прогалиною в роботі партії, та, таким чином збалансувати команду.

Разом з тим, як не парадоксально, але приєднання Наливайченка до Кличка має влаштовувати практично усіх політичних гравців… крім, можливо, самого Кличка (але він зрозуміє це пізніше).

Наливайченко задоволений, бо отримав гарні шанси потрапити в парламент й продовжити свою амбітну політичну кар’єру.

США, Європа та опозиція сподіваються, що таким чином отримають серйозний інструмент ідеологічного, інформаційного та організаційного виливу на Кличка.

Партія регіонів з радістю використає приєднання Наливайченка, який має імідж правого політика, є одним з провідників теми ОУН-УПА, Голодомору, репресій тощо, для подальшого «зіштовхування» Кличка в праву політичну нішу, в якій вже «осіли» і експлуатують «Наша Україна», «Свобода», БЮТ, Фронт Змін, тощо.

Кличко ж унікальний в історії України (може і не тільки) політик, який регулярно примудряється під час виборчої компанії не тільки піднімати свій рейтинг, а навпаки – втрачати.

З чи не найвищим рейтингом позитивного сприйняття, причому, що найголовніше, практично однаковим в усій Україні – і на сході, і на заході, Кличку треба було займати нішу центристських партій, «об’єднувати Україну». В такому разі в «Удару» були усі шанси повністю «проковтнути» залишки рейтингів Народної партії Литвина, СПУ, Грищенка, щонайменше «споловинити» результати Партії регіонів та об’єднаної опозиції. Це розуміли всі, … окрім Кличка, в якого, в черговий раз, не вистачило чи то сміливості, чи то політичного досвіду.

Джерело