Свято кохання чи блюзнірство над високим почуттям
Сьогодні значна частина молоді і підлітків святкуватимуть, вітаючи один одного, свято святого Валентина або як ще його називають день закоханих. Це лише одне з "свят", яке нав'язливо пропонує святкувати нам західна цивілізація. На перший погляд, що тут поганого? Молоді люди, і не тільки, вітають один одного, дарують валентинки чи інші знаки уваги, освідчуються в коханні. Але на Заході, а відповідно і у нас, все більше і більше це свято має присмак непристойності, бо стає святом кохання одного дня (ночі). Навколо його святкування створено величезну комерційну індустрію з викачування грошей.
Якщо в середні віки в Європі день святого Валентина католики святкували, як день, який нагадував в першу чергу про сімейні цінності, про велику шану та любов між чоловіком та дружиною, то тепер ніхто про це і не згадує. Чи хтось чув, щоб в день закоханих говорилося про сімейні цінності, про сім'ю як місце – де саме плекається кохання? Ні. Ми лише чуємо заклики про кохання між двома безликими особами, про кохання, яке не несе ніякої подальшої відповідальності, кохання одного дня чи ночі. Як результат завдяки таким "святковим дням" діти та молодь втрачають істинне розуміння значення таких понять як кохання та сім'я. Тому, в подальшому вони ставляться до цих фундаментальних речей не серйозно – сьогодні люблять один одного, а завтра вже ні, сьогодні одружуються, а завтра розлучаються, сьогодні люблять одного завтра іншу. І в результаті, в державі збільшується кількість розлучень, кількість неповних сімей. І що найжахливіше, збільшується кількість дітей, які через такі відношення "закоханих батьків" стають сиротами при живих батьках. І знову "цивілізований Захід" тут як тут. У вас проблеми з сім'ями, проблеми з дітьми, то вам потрібно цю проблему вирішити, і вона вирішується з допомогою впровадження "ювенальної юстиції". Органи ювенальної юстиції проконтролюють, все вирішать і навіть зможуть забрати дитину у "нерадивих батьків", і відправлять її туди, де за нею приглянуть зовсім чужі люди. Але чи стане дитина щасливішою без батьків, найрідніших людей?
І виникає питання: то де ж в цьому святі кохання? Де ж сімейні цінності? І головне питання – чи потрібні нам, українцям ті свята, які нас крок за кроком, планомірно знищують, нівелюють ті духовні норми, які виховували в нас наші славні предки століттями? Навіщо ж нам запозичувати чужі сумнівні свята, якщо у нас є свої православні традиції. Так, 8 липня Православна Церква святкує день пам'яті благовірних князів муромських Петра і Февронії. Їхнє життя є прикладом справжнього та відданого кохання. Що ж спонукає нас сліпо навчатися чужого, маючи такі багаті традиції та приклади для наслідування! Чому ж ми забуваємо свою віру, віру наших предків?!
Україні є своя національна традиція святкування Дня любові і вірності – Дня святих Петра і Февронії.
Ще з часів Київської Русі і до 1917 року, День святих Петра і Февронії відзначався на території України надзвичайно широко, адже вважалося, що святі Петро і Февронія є покровителями сім'ї та шлюбу, а також символами любові і вірності. В цей день було прийнято ходити до церкви, де, хто просив любові, а, хто сімейну благодать.
Як каже Повість про Петра і Февронії Муромських (літературна обробка якої відноситься до періоду середини XVI століття), князь Петро був другим сином Муромського князя Юрія Володимировича. Він зійшов на престол в 1203 році. За кілька років до князювання Петро настільки важко захворів, що ніхто не міг його вилікувати. Одного разу князь побачив сон про те, що його може зцілити дівчина Февронія.
Февронія була красива, благочестива і добра, до того ж вона була мудрою дівчиною, знала властивості трав і вміла лікувати недуги. Князь полюбив Февронію і дав обітницю одружитися на ній після зцілення. Дівчина вилікувала князя, проте він не дотримав свого слова. Тоді хвороба вдруге здолала князя і Февронія знову його вилікувала. І на цей раз князь одружився на дівчині.
Після смерті брата Петро успадкував престол. Бояри поважали свого князя, але гордовиті боярські дружини не злюбили Февронію, не бажаючи мати правителькою над собою селянку. Бояри зажадали, щоб князь залишив її. Петро, дізнавшись, що його хочуть розлучити з коханою дружиною, вважав за краще добровільно відмовитися від влади і багатства, і відправитися з коханою у вигнання. Так, Петро і Февронія покинули Муром.
Незабаром в Муромі почалася смута, бояри пересварилися, борючись за князівський престол. Тоді бояри схаменулися, зібрали раду і запросили князя і його дружину назад. Князь і княгиня повернулися, а Февронія зуміла заслужити любов у городян. Вони правили довго і щасливо.
У похилих літах Петро і Февронія прийняли постриг у різних монастирях і просили Бога, щоб їм померти в один день. Заповідали поховати їх в спеціально приготованому труні з тонкою перегородкою посередині.
Петро і Февронія померли кожен в своїй келії в один день і годину – 8 липня 1228 року. Але люди визнали нечестивим ховати їх в одній труні і порушили волю покійних: їх тіла були покладені в різних обителях. Але вже на наступний день вони опинилися разом. Двічі їх тіла розносили по різних храмах, але двічі вони дивним чином опинялися поруч. Так і поховали подружжя разом в місті Муромі близько соборної церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
З того часу, історія подружжя Петра і Февронії є уособленням незгасної любові і вірності, а кожен рік 8 липня Православна церква прославляє пам'ять святих Петра і Февронії.
Тому з моєї ініціативи у Верховній Раді Україні раніше вже було зареєстровано Постанову "Про відзначення в Україні Дня любові і вірності" N8687 8 липня щороку.
Гарно, що ця ініціатива була сприйнята Президентом України В.Ф. Януковичем, відповідно до Указу якого 8 липня в Україні стало Днем сімї.
У сучасному глобалізованому світі для України вкрай важливо зберегти свою ідентичність – формувати свої власні традиції зі справжнім українським й слов'янським корінням, а не примітивно запозичувати їх як це сталося, приміром, з багатьма святами, в тому числі, з Днем Св. Валентина.
Голова міжфракційного
депутатського об'єднання в підтримку
Канонічної православної церкви
Вадим Колесніченко