Україна-ЄС: проміжний підсумок перед Вільнюсом
Зустріч ЄС у верхах, яка завершилася нещодавно у Брюсселі, стала по-своєму примітною - не обговорювалася тема європейських перспектив України. Це досить показовий елемент в новій конфігурації стосунків по лінії УКРАЇНА-ЄС: Євросоюз посилає Україні все більше позитивних сигналів і обнадійливих обіцянок відносно підписання угоди про асоціацію у Вільнюсі. Триває тенденція, відмічена ще на недавній зустрічі у Братиславі. Причому зміни політики спостерігаються на ключовому для України напрямі - німецькому.
Знаковим був візит до Києва міністра закордонних справ Німеччини Г. Вестервелле. Офіційна Німеччина останні 2 роки старанно ігнорувала Януковича і взагалі все, що пов'язано з діючою українською владою. І ось після подібного «холоду» стосунків несподівано в Києві з'явився голова німецького МЗС. І хоча сайт президента України на подив був лаконічний щодо результатів візиту, проте у своєму коментарі виданню «Лігабізнесінформ» Вестервелле відмітив, що основним предметом переговорів була доля Тимошенко. Він підтвердив, що Німеччина і далі пропонує варіант відправки Тимошенко на лікування в його країну.
Більше того, на питання, чи буде цього вистачати для підписання асоціації, він відповів: «Це складні переговори. І сама ситуація непроста, але ми готові здійснювати конструктивний вклад у цю справу, щоб було знайдено позитивне вирішення цього питання». Нехай і в алегоричній формі, але це явно можна розцінювати як позитивну відповідь. Крім того, після його зустрічі з Леонідом Кожарою, який попросив Німеччину «допомогти Україні виконати ще незроблені завдання по підписанню асоціації» стало відомо, що 2 липня відбудеться їхня зустріч, вже в Німеччині.
З урахуванням того, що до вирішення питання Тимошенко підключилася Німеччина, можемо зробити припущення, що питання дійсно вийшло на фінальну стадію. Те, що за наполяганням германської сторони на червневому саміті ЄС до порядку денного не були включені «конфліктні питання», дає основу припустити, що Німеччина дійсно знаходиться в активній фазі переговорів з Києвом і не бажає, щоб її змушували публічно формулювати свою позицію по листопадовій зустрічі у верхах у рамках «Східного партнерства».
24 червня з робочим візитом у Люксембург на засідання Ради з питань співпраці Україна - ЄС відправився Микола Азаров, з явною метою закріпити переміщення в цьому напрямі. Відбулися зустрічі з верховним представником ЄС у закордонних справах К. Ештон, міністром закордонних справ Ірландії Е. Гілмором і комісаром ЄС з питань розширення і європейської політики сусідства Ш. Фюле. На зустрічах прозвучали цілий ряд позитивних для офіційного Києва ноток, які можуть бути розцінені як сигнал готовності ЄС підписати угоду про асоціацію у Вільнюсі.
Голова МЗС Ірландії (країни, головуючої в ЄС) прямо заявив, що «Ірландія підтримує підписання угоди про асоціацію на саміті у Вільнюсі в листопаді і швидке завершення процедур у створенні зони вільної торгівлі між Україною і ЄС». Аналогічну позицію висловив і прем'єр-міністр Люксембурга Ж.-К. Юнкер.
Втім, найбільш важливою тут була позиція К. Ештон. Але і вона була на подив прихильна до перспектив зустрічі у верхах у Вільнюсі: «Зараз ми фокусуємося на тому, щоб у нас був успішний саміт у Вільнюсі. Ми дійсно хочемо, щоб цей саміт був самітом великого успіху і для того, щоб це сталося, ми тісно співпрацюємо з нашими партнерами. Буде і наступний етап процесу, і ми почали думати, що буде далі, як ми поглиблюватимемо наші відносини».
Стриманішим був Ш. Фюле, який звернув увагу М. Азарова на те, що для ЄС як і раніше є декілька ключових речей, які є наріжним каменем успіху у Вільнюсі : реформа виборчого законодавства, вирішення проблеми виборчого правосуддя і продовження реформ у рамках Порядку денного асоціації.
По першому пункту М.Азаров висловився практично відразу: «Від прийняття виборчого кодексу у нас не відмовлялися; його проект від 2010 року двічі подавався на розгляд народних депутатів і двічі не отримував потрібної кількості голосів». Можна не сумніватися, що якщо це стане критично важливим параметром асоціації, то голоси знайдуться.
По другому пункту явно намітився прогрес. Якщо Берлін і Київ знайдуть зручний для них формат вирішення ситуації навколо Тимошенко, то можна не сумніватися, що і ЄС у Вільнюсі не стане наполягати на чомусь більшому.
Третє питання – «Порядок денний асоціації» - дуже абстрактне при виконанні, так що тут ЄС буде досить складно пояснити, чи добився чогось Київ чи ні. Більше того, саме ця частина практично не стає предметом публічних дискусій між сторонами, з чого можна зробити висновок, що якраз у цьому напряму у сторін спостерігається певний консенсус.
В усій цій ситуації привертає увагу те, що в Києва явним чином намітилося потепління стосунків з Брюсселем і Берліном, а Польща, яка в період похолодання активніше за усіх «тягнула» Україну в ЄС, несподівано вибухнула відразу декількома коментарями своїх політиків відносно зовсім не блискучих перспектив Києва у Вільнюсі.
Ще напередодні візиту Азарова в Люксембург один з колишніх міністрів закордонних справ Польщі А. Ротфельд дав інтерв'ю українському інформагентству УНІАН, де відмітив, що Україна явно невірно оцінює свою роль у світових процесах: «Головна проблема українців у тому, що вони вважають Україну дуже важливою державою, про яку всі повинні турбуватися. Звідси і стратегія, яка базується на тому, щоб грати на інтересах тих країн, які хочуть Україну дістати, - тобто між ЄС і Росією. Повинен сказати, що це помилка». Говорячи ж про шанси України на асоціацію, він прямо сказав, що для цього треба звільнити Тимошенко, інакше ніякої асоціації не буде.
Якщо думка Ротфельда - це все ж думка колишнього чиновника, то 25 червня різкішу заяву зробив нинішній голова польського МЗС Р. Сікорський: «Наскільки я знаю, в Україні реформи не проводяться, тому сьогодні висновок може бути тільки один: Україна не готова до підписання угоди». У ключі подібних заяв цікаво прозвучала пропозиція голови МЗС Естонії У. Паета щодо бажання його країни на саміті у Вільнюсі добитися конкретних результатів відносно створення єдиного економічного простору Європейського союзу з державами, які беруть участь у програмі «Східного партнерства». Насправді подібну пропозицію варто розглядати якраз в контексті можливого непідписання асоціації між Україною і ЄС у Вільнюсі. Цей новий «ЄЕП Східного партнерства» може стати певною заміною і зміною формату відносин між Україною і ЄС, про який також останнім часом немало говорилося.
Проте, незважаючи на все вищесказане, ЄС (чи як мінімум його наднаціональна бюрократична верхівка) явно змінила свою політику по відношенню до Києва.
Резюмуючи можна відмітити наступне.
По-перше, у відносинах по лінії Україна - ЄС явно сталися зміни, які істотним чином підвищують вірогідність підписання угоди про асоціацію у Вільнюсі. Все більш реальною стає ситуація про яку колись говорив український політолог К. Бондаренко: до осені у ЄС залишиться тільки одно принципова вимога до України - приїхати у Вільнюс і підписати асоціацію.
По-друге, спостерігається певна зміна характеру відносин між Україною і Польщею. Очевидно, відчуваючи свою усунутість від потепління стосунків Україна - ЄС, що відбувається сьогодні, Польща намагається повернути собі ініціативу, показавши, що її рано списувати як несуттєвого гравця.
По-третє, хоча спостерігається певна ситуація зайвого «добросердя» відносно підписання асоціації в листопаді, проте ЄС все ще створює страхувальні варіанти розвитку подій, і заява естонського МЗС підтверджує це.
По-четверте, не виключено, що ближче до початку осені ЄС почне нову хвилю показового тиску на Київ з інших питань двосторонніх стосунків, маскуючи неготовність Києва по ними ж заявленим критеріям, але замінюючи їх новим форматом. Наприклад, темою захисту статевих збоченців на Україні.
Усі ці «проривні» стратегії Києва і ЄС в цілому абсолютно не пов'язані з тим, що, за останніми соціологічними дослідженнями, 40% громадян України віддають перевагу інтеграції в МС, а не в ЄС (таких 36%).
І «галопуючий темп», прийнятий українською владою по відношенню до форсування стосунків з ЄС, не укладається ані в логіку цих вимірів громадської думки, ані в результати економічних розрахунків фахівців відносно тих втрат, які понесе економіка України від такого вступу.
Андрій Новацький
Джерело - http://odnarodyna.com.ua/content/ukraina-es-promezhutochnyy-itog-pered-vilnyusom