Український суверенітет, або як міжнародні фонди поважають нашу країну
Різноманітні міжнародні фонди, інститути, відділи в Україні вже давно стали частиною вітчизняного політичного процесу, його активними діячами та фінансистами. Часто керівники цих структур вільно коментують політичні події в житті нашого суспільства, більше того, претендують на право бути "вчителями України" щодо питань відкритості та демократичності. Обсяг фінансування міжнародним організаціями різноманітних курсів, тренінгів, конференцій, тощо в Україні щороку сягає десятків мільйонів гривень і не піддається точному обрахунку та аналізу їх, щодо відповідності національним інтересам.
Саме тому, у липні 2011 р. я звернувся до українських представництв міжнародних фондів із проханням надати інформацію щодо напрямків та розміру фінансування українських державних структур, приватних фондів, громадських організацій, фізичних осіб, інших головних набувачів такого фінансування за період з 1991 р. до червня 2011 р.
Також у своєму зверненні я попросив поінформувати з яких ресурсів фондами було отримано кошти на конкретні проекти, програми, які були реалізовані у минулому та заплановані на майбутнє в Україні. В листі було підкреслено законність подібного запиту відповідно до ст. 6 Закону України "Про статус народного депутата України" та ст. 17 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Таке звернення було надіслано до 12-ти українських та міжнародних структур, а саме до таких:
1. Національний Демократичний Інститут (Київське представництво),
2. Міжнародний Республіканський Інститут (Київське представництво),
3. Міжнародний фонд "Відродження",
4. Представництво Британської Ради в Україні,
5. Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні, Молдові і Білорусі,
6. Міжнародна громадська організація "Дім Свободи Україна",
7. Фонд сприяння демократії (відділ преси, освіти та культури при посольстві США в Україні),
8. Фонд Фрідріха Еберта (представництво в Україні),
9. Фонд Конрада Аденауера (представництво в Україні),
10. Фонд "Євразія" (Київське регіональне представництво),
11. Фонд Ганнса Зайделя (представництво в Україні),
12. Програма розвитку ООН (представництво в Україні).
Із цих 12 організацій та фондів відповідь надали лише 5. При тому, що ігнорування депутатського запиту більшістю організацій та фондів із вищенаведеного переліку є прямим і грубим порушенням законодавства України – Закону України "Про статус народного депутата України" та Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Але й отримані відповіді просто вразили своєю зневагою до українського законодавства та органів влади.
Так представництво Британської Ради в Україні надіслало відповідь лише у серпні 2011 р., пояснивши таке запізнення двомісячним відрядженням директора Представництва, у той час як законодавством України передбачено 10-денний строк для надання відповіді. При цьому нам було відправлено детальний опис діяльності лише за останні 7 років, аргументований тим, що за правилами їх внутрішнього документообігу архів зберігає документи не довше ніж за останні 7 років. Майже вся зазначена у листі інформація стосувалася історичних етапів становлення організації, які є абсолютно зайвими у офіційному листі.
Щодо свого офіційного статусу, було надано один абзац такого змісту: "Ми є позавідомчим державним органом, що зареєстрований у Сполученому Королівстві як найбільша благодійна організація...ми не є ні неурядовою організацією, ні агентством по видачі грантів для інших організацій". Щодо шляхів фінансування Британською Радою було зазначено: "Наш позавідомчий статус визначає природу наших відносин з Міністерством закордонних справ Великої Британії, що виступає основним урядовим департаментом, який спонсорує нашу діяльність та несе за неї відповідальність перед Парламентом Великої Британії".
Крім того лист містив нескінченний перелік різноманітних культурних заходів, таких як Фестиваль британського кіно, концерти різних британських груп, виступи британських театрів, виставки. Разом з тим звертає увагу те, що за пільговими програмами безкоштовні мовні курси пропонувалися офіцерам у відставці, військовослужбовцям, міліціонерам, прикордонникам. Хоча й на 1 рік таких курсів за кошторисом було витрачено менше коштів, ніж на один концерт невідомої в Україні британської музичної групи.
Ще менш коректна відповідь надійшла від Представництва в Україні німецького Фонду Конрада Аденауера. В листі керівник Представництва Ніко Ланге відмовився надавати запитувану Народним депутатом України Вадимом Колесніченко інформацію, навіть незважаючи на Закон України "Про доступ до публічної інформації". Єдине, що було зазначено у листі – це те, що "з моменту своєї реєстрації в Україні в 1994 році Фонд Конрада Аденауера взагалі не фінансує державні структури, приватні фонди, громадські організації та приватних осіб". Як показало наше дослідження на сайті Фонду не надано НІЯКОЇ інформації про майбутні та минулі заходи – лише їх назви! Але достатньо самих назв, щоб впевнитись у дуже вузькому напрямку діяльності даного Фонду: направленість на підтримку опозиції, оскарження вироку Тимошенко...
Вже не кажучи про коректність, над якою Фонду Конрада Аденауера ще треба працювати: надіславши нам один (вирваний із загального контексту) розділ річного звіту за 2010 рік НІМЕЦЬКОЮ мовою, керівництво Фонду просто втратило нашу повагу.
Якщо деякі фонди відповідаючи на депутатський запит надіслали хоча б більш-менш об'ємні відповіді, то Представництво Фонду Фрідріха Еберта в Україні обмежилося стислим посланням із трьох рядків: "До Вашої інформації щодо світової діяльності Фонду Фрідріха Еберта, прикладаю річний звіт Фонду". Мова видання – німецька, товщина – 107 сторінок, кількість ілюстрацій – на кожній сторінці. Мовляв, самі копирсайтеся, якщо вам цікаво. Але це ще не все: найбільша оригінальність була в тому, що прикладений річний звіт був за 2009 (!) рік. Просто без коментарів.
Ми все таки вирішили трохи розвіяти цей таємничий димок і зайшли на сайт Фонду Фрідріха Еберта в Україні. Там на нас чекав сюрприз-загадка: як дістатися інформації щодо участі в заходах, зазначених у календарі подій? Крім сторінки контактів та одного телефонного номера, по якому ніхто не брав слухавку – іншої форми зворотного зв'язку ми так і не знайшли. Проаналізувавши перелік запланованих заходів, ми побачили, що всі вони мають лише одне спрямування – вектор на європейську інтеграцію. Тих, хто дивиться трошки вбік – не буде допущено навіть на поріг Представництва
Міжнародний фонд Відродження відповів на депутатський запит, окресливши мету своєї діяльності наступним чином: "сприяти становленню відкритого, демократичного суспільства в Україні...". Проте проекти фінансовані "Відродженням" в Україні присвячені дуже-дуже вузького вектору, назва якому – націоналізм. Проаналізувавши ВСІ проекти та ініціативи, які були підтримані фондом, ми побачили, що всі вони мають націоналістичний ухил. Переконатися в цьому можна, відвідавши сайт Фонду та переглянувши архів та календар заходів.
Щоправда, до честі Фонду, їхню відповідь можна хоча б "відповіддю" назвати.
На противагу цьому, представництво Фонду Ганса Зайделя в Україні мабуть раніше ніколи не зіштовхувалося з подібними запитами інформації. Адже надіслало лише довідку про діяльність Фонду Ганса Зайделя в Україні, яка за обсягом та оповідною структурою дуже нагадує шкільну реферативну доповідь.
При цьому в наданні офіційної інформації щодо фінансування та його джерел керівництвом представництва Фонду було відмовлено, нібито через те, що "статистика щодо розмірів фінансування... починаючи зі дня реєстрації... не ведеться". Досить дивна практика, чи не так? Німецький фонд, який не веде статистику та облік – чи це не казка?!
Такими були невтішні результати першого звернення.
Лише 5 із 12 фондів та організацій, до яких звернувся Народний депутат України з депутатським зверненням прислали хоча б що-небудь. Інші 7 – Національний Демократичний Інститут (Київське представництво), Міжнародний Республіканський Інститут (Київське представництво), Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні, Молдові і Білорусі, Міжнародна громадська організація "Дім Свободи Україна", Фонд сприяння демократії (відділ преси, освіти та культури при посольстві США в Україні), Фонд "Євразія" (Київське регіональне представництво), тощо, – просто проігнорували норми української Конституцій та законів.
Що б перевірити чи це є тенденція й умисні дії, чи професійне недбальство, у листопаді 2011 року на адреси цих фондів було направлено повторне депутатське звернення – результат той самий.
9 лютого 2012 року як Народний депутат України втретє звернувся до усіх 12 фондів. При цьому адреси цих структур були взяті з їх офіційний Інтернет-сторінок, а звернення направлено замовним листом, про що свідчать представлені чеки та роздруківки. Результат не змінився.
Міжнародні фонди в порушення базових принципів демократії та прозорості, грубо ігноруючи законодавство України, відмовляються звітуватися перед нашим суспільством і посадовими особами про свою діяльність на території нашої держави.
Абсолютна зневага до українського законодавства і посадових осіб, що не допускається в будь-якій іншій країні світу – загальний почерк діяльності таких організацій в Україні. На жаль, усі відповіді, які ми отримали, неухильно свідчили про одне: кожен фонд, кожна благодійна організація працює лише на інтереси свого "господаря".
Тому, враховуючи вищенаведене, мною як народним депутатом України уже направлено звернення до Генерального прокурора України щодо порушення цими організаціями законодавства України – Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про статус Народного депутата України", тощо, та перешкоджання діяльності Народного депутата України, що, відповідно до статті 351 Кримінального кодексу України, тягне за собою відповідальність у вигляді позбавлення волі до 3-х років.