Гривня померла
Як довго триватиме валютна паніка на Україні і як далеко вона заведе гривню - я пророкувати не беруся. Але з символу європейської гідності вона перетворилася на символ ганьби - ще один «котел» на валютному ринку.
Жили на світі Рубль та Гривня. Гривня була велика-превелика. Рубль був у порівнянні з нею просто коротуном. Горда висока Гривня задирала перед Рублем носа та відразу давала зрозуміти, що вона та ще європейська штучка, не йому, дерев'яному, подружжя.
Коли ти вперше опинявся в Києві або в будь-якому іншому українському місті, але особливо, звичайно, в квітучому Києві, по якому ходять розкішні, що буквально пахнуть еротикою, підфарбовані дівчата та їдять чудове м'яке морозиво на Хрещатику, ніщо так не принижувало, як це співвідношення валют.
Строго кажучи, неможливо було навіть зрозуміти, скільки саме коштує рубль в порівнянні з гривнею. Зрозуміло було, що мало, але от скільки конкретно? Мені особисто жодного разу не вдалося осягнути цієї премудрості. Доводилося вчитися перераховувати в долари.
У них все було досить точно - більшу частину минулої епохи долар коштував вісім гривень, сотня - 800. Іноді дрібні економічні пертурбації, начебто епічних боїв Віті та Юлі, піднімали долар до некруглої та непривабливою цифри у 8,6. Але рублю це все одно не допомагало - він як і раніше був бідним родичем у суперечці великих європейських валют.
Я ніяк не міг зрозуміти логіки. При всьому багатстві та багатолюдності України, при всьому тому, що вся країна була заклеєна рекламою «Київстару», яка гордо повідомляла, що ти знаходишся не бозна-де, а в найбільшій країні Європи, було вочевидь, що українська економіка бідніша за російську, що ми - країна неляканих нафтодоларів, з величезним сировинним та індустріальним потенціалом, що при бажанні ми хоч весь світ пошлемо та проживемо самі.
А Україна - неласкаве теля між російською та європейською матками. Навіть якщо зібрати всю Україну і скласти до купи, разом з чорноземом і камінням дніпровських порогів, цих багатств не вистачить, щоб забезпечити такий курс гривні.
І все-ж таки цей підвищений курс був реальністю. У ньому полягала ціла філософія - філософія заможної, самовдоволеної «єуропейської держави», незалежної від москалів та спрямованої до євроінтеграції та мереживних трусиків.
Цією заможністю, ситою упевненістю, трохи ледачим, незважаючи на політичні струси, спокоєм повинно було слезити «в Україні» все - і насамперед, звичайно, гривня, яка вища за політичні баталії, вище чехарди з Тимошенко й Януковичем, вище нервозності божевільних людей з прапорами , що роками знаходилися на Майдані Незалежності.
Київ майже полонив цією атмосферою ситої впевненості. Начебто все було і не за вищим ґатунком, якесь трохи потерте, фанерне та кривувате. Але не було тієї холодної пронизливості величезних порожніх просторів, яка вчувається у нас навіть в розкоші.
Потертість здавалася європейською патиною, а Київ - центральноєвропейським містом: це не Прага, звичайно, але пристойніший за Варшаву. Ансамбль Володимирської вулиці, незайманий з XIX століття, засвідчував - ти точно в Європі. І виникало навіть легке відчуття заздрості до українців, які повільно, крок за кроком, але в свій Євросоюз підуть, в той час як нам так і жити між чайханами Москвабаду.
І раптом європейське післязавтра закінчилося. Над вогким Києвом віє сміттєвий вітер, що так до кінця і не прочистив залишену Майданом бруд та кіптяву. Тисячі матерів чекають із «зони АТО» - ні, не похоронок, а хамського повідомлення: «Ваш син дезертирував зі своєї частини і пропав безвісти» - так простіше «списувати» втрати.
Пройшов вже рік, а шалені гобліни продовжують вештатися по Україні й то люструють лікарів під час операції, то відловлюють чергових російських шпигунів, то засновують в школах комісії з нагляду за непривітанням з 8 березня ...
Ну а головне - гривня померла. Та, що була прапором та індикатором неминучого кращого майбутнього, гривня скотилася на спід ганьби. На чорному ринку на момент, коли я пишу ці рядки, за долар дають уже цілого Грушевського - 50 гривень.
Ще трохи - і станеться фатальна зустріч з рублем у співвідношенні 1:1. Але рубль тільки похитнувся після санкцій та митних маніпуляцій ЦБ, але все ж встояв, рубль економіки, яку навряд чи можливо зруйнувати повністю навіть ядерним ударом, а ось гривня – висловлює спрямованість кудись до зімбабвійського трильйона доларів одним папірцем. Циніки підраховують, що мінімальна зарплатня на Україні вже нижча, ніж в Бангладеш, Замбії і Чаді - на цілих два долари.
Як довго триватиме валютна паніка на Україні і як далеко вона заведе гривню - я пророкувати не беруся. Я не економіст. Але як іміджевий феномен - гривня померла. З символу європейської гордості вона перетворилася на символ ганьби - ще один «казан» на валютному ринку.
Точно якоюсь таємничою рукою гривня виявилася Перелічена, Зважена і знайдена дуже легкою. Далі в Біблії було загадкове слово - чи то «упарсін», чи то «фарес». У будь-якому випадку воно означало «розділене».
Нічого дивного, втім, немає. Україна в радянські часи була одним із феноменів «плекання» околиць. Не так добротно розгодованих, як Прибалтика, але все ж щедро, від душі. На мастких чорноземах вирощували вгодованого, трохи сального мешканця, вкладаючи в його благополуччя ресурси всієї величезної країни.
Мешканці сусідніх областей не раз і не два дивувалися тому, яку магічну силу мала навіть наприкінці 1980-х, не кажучи про більш ранні часи, українська республіканська межа - «там» все було. Може бути, вони і перебільшували про «все», але відчуття накопиченої добротної субстанції було в наявності.
Україна в'їхала в незалежність з цим жирним економічним сальником, і його мало б вистачити, щоб доплентатися до надійного євросоюзівського узбережжя. Тим більше, що Росія продовжувала підгодовувати. Продовжує навіть зараз.
Достатньо було просто нічого не руйнувати і проїдати запаси, нічого не трусити і чекати результатів повзучої українізації, щоб Україна вся разом, цілком допленталася саме туди, куди хотів Євромайдан.
Україна пішла б до Європи - якби не Євромайдан. І якби я був українським свідомим патріотом і шукав би усюди ворогів, я б припустив, що «агенти Москви» - це не Янукович і Азаров, не ті, кого в Києві звуть «сепаратистами», а саме діячі Майданів всіх рівнів - від Порошенка до останнього крикуна про перемогу, який приїхав з Тернополя до Одеси «палити колорадів».
Саме їм вдалося обнулити блискуче розрахований «європейський проект» Україна якоюсь нелюдською концентрацією божевілля. Всього за рік Україна пішла зі Східної Європи в Центральну Африку, і для повноти фарб не вистачає хіба що епідемії Еболи.
Того світу, де королівною лукавого прибутку була гордовита гривня - більше немає. Думаю, українцям треба перейменувати свою валюту. Наприклад, в «майдан» (в кінцевому рахунку, майдан - це ринкова площа).
- Що вам, бабусю?
- Мені б плавленого сирочку.
- Ось, візьміть. З вас тридцять мільйонів майданів.
Єгор Холмогоров
Джерело: http://vz.ru
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції