Олена Березовська: Жертвою виявилася Україна, яка стала розмінною монетою в боротьбі Западу за світове панування

Це був дуже важкий рік. Він починався тривожно, з заворушень на Майдані та небезпечно зростаючої агресії. Але тоді ще ніхто й подумати не міг, у що все це виллється, якою кров’ю буде сплачено.

Зараз навіть важко згадати той формальний привід, з якого все починалося в листопаді 2013-го, коли просто було відкладено підписання угоди про Ассоціацію з ЄС. Можна проводити паралелі з початком першої світової, її століттям та сьогоднішнім днем, коли світ балансує на межі нової війни. Рік 2014-й став часом випробувань, моментом істини та зворотнім пунктом в історії – а такі події нечасто минають без трагедій та жертв.

Далі пружина почала розгойдуватися, руйнуючи все на своєму шляху. Крапка неповернення була пройдена в Одесі: після жахливих подій в Будинку профсоюзів стало зрозуміло, що на Майдані вже не просто акції протесту, це неофашизм. І доки одні приходили до тями від шоку, інші жили далі, як ні в чому не бувало. Бо це сталося не з ними. Але й тоді ще ніхто не міг подумати, що все скінчиться громадянською війною. Ніхто, крім західних ляльководів: вони хотіли війни, вони її готували.

Висновки року: тисячі вбитих та десятки тисяч поранених з обох боків, сотні тисяч біженців, зруйнований Донбас, кінцевий розпад країни. Так, вона ще існує у своїх колишніх кордонах (виключаючи назавжди Крим, що пішов), але по суті країни більше немає. Ні у соціально-економічному, ні в політичному, ні в ментальному контексті. Економіка на межі дефолту. Соціальні пільги або відмінять, або вже відмінені. Країна фактично віддана в зовнішнє управління, зв’язана боргами та вбивчими зобов’язаннями перед МВФ. Уряд – під контролем Заходу, і навіть ключові пости для більшої зручності віддані іноземцям. Населення розколоте ненавистю та війною.

Таке неможливо зробити з єдиною, цільною, сильною країною. Таке не може статися раптово – значить, назрівало роками, а може бути, й століттями, починаючи з Австро-Угорщини та Бісмарка, продовжуючись Шухевичем та Бандерою, підтримкою нацизму в роки Великої Вітчизняної, звірствами УПА. З розпадом Союзу процес був активований на повну котушку – а ми й не помічали. В 90-ті роки усе доросле населення країни було заклопотане проблемою виживання, а вихованням підростаючого покоління займалася школа. Батьки не дуже вдивлялися, за якими підручниками вчаться їхні діти, яку історію їм викладають, як стрімко Україна перетворюється в антиросійський проект Заходу. Не помічали цього, звісно не всі. Але більшість.

Рік, що минає, приніс багато горя та страждань жителям України. Він став дуже важким і для Росії. Але, ймовірно, все це було неминучим, тому що це не локальний конфлікт в окремій країні, а велика геополітична гра, яку затіяли США чужими руками й на чужинній території, за тим самим сценарієм, що й в Югославії, Лівії, Сирії.

Але на цей раз війна йде на кордоні з Росією – а це вже зовсім інший розклад. Захід можливо робив ставки на війну з Росією, але не очікував, що на шляху розповзаючої загрози встане непокірний Донбас. Розбитий бомбуваннями, без світла та води, з тисячами жертв та вимушених переселенців, Донбас сім місяців тримає оборону проти київської хунти, а за суттю – проти загарбницьких планів США.

Не тільки Росія допомагає Донбасу – Донбас сьогодні теж захищає Російський Мир. За ці сім місяців ми дізналися про десятки назв населених пунктів Донецької та Луганської областей, по яким пройшла війна, і де сьогодні у крові та муках народжується Новоросія. Може статися, 2014 рік стане крапкою відліку нового державного утворення, що народилося в цьому аду та оплаченого самою високою ціною – людським життям. Але це буде означати, що жертви були не марними.

Однозначно 2014 рік став щасливим для мешканців Криму. Після довгих років надії, віри та очікувань кримчани повернулися додому, у Росію. Й ні санкції Заходу, ні неминучі складності перехідного періоду, ні вимкнення світла та води не затьмарять радість возз’єднання з Батьківщиною. Крим повернувся «до рідної гавані, до порту постійного приписання», поставивши жирний хрест на планах НАТО про військові бази на своїй території. Півострів ще не раз можуть намагатися використати як яблуко розбрату – це нічого не змінить: він витримав свою третю оборону, яка тривала довгі 23 роки.

2014-й рік заклав поворот і в світовій історії. Змінюється геополітичний розклад: Росія розвернулася на Схід, створюючи потужний конгломерат з новими партнерами, Євросоюз починає прозрівати, розуміючи, що стає маріонеткою в руках США, що схиляють європейців платити за кризу в Україні; у Європі назрівають протестні настрої, а в Росії – сплеск патріотизму та єднання, як це завжди буває з росіянами у важкі часи. Після інспірованого Заходом розпаду СРСР та безпрецедентного розкрадання, розчленування країни у 90-ті, зміцніла в «нульові» Росія набирає сили та розвертається на всю міць. Цей процес вже не зупинити.

А в наступаючому році хочеться кожному побажати самого нагального. Миру – жителям Донбаса. Возз’єднання – усім здоровим силам в Україні. Прозріння та каяття – всім іншим. Стійкості та терпіння – Севастополю та Криму. Міці, мудрості та сили – Росії. Нехай 2015-й рік стане часом добрих змін. З наступаючим!

Олена Березовська

Джерело: «РИА Новости»