Гра в демократію у перервах між обстрілами
В той час, коли Путін шепотівся в Кремлі з Олландом і Меркель, Порошенко тиснув сльозу з вразливою публіки на Мюнхенській конференції з безпеки. І оскільки ми навряд чи дізнаємося, про що йшла мова на значно важливішій зустрічі у Москві, давайте хоч поглянемо на дипломатичні маневри Петра Олексійовича. Природно, найбільш значущою заявою Порошенка слід вважати визнання, що через 24 роки існування Україна нарешті готова до референдуму з питання мови й федералізації.
Як слід розуміти такі заяви? На перший погляд може здатися, що Порошенко хоче зобразити максимальне бажання йти назустріч у питанні врегулювання гострих питань, які спричинили громадянський конфлікт та переросли у військове протистояння. Хтось навіть сприйняв його висловлювання, як своєрідну капітуляцію і відступ від первинних принципів - адже він неодноразово висловлювався повністю в протилежному ключі. Буквально 3 лютого, в Харкові, він говорив зовсім інакше: «Україна не буде федеративною, а залишиться унітарною державою. Європейський вибір - не підлягає дискусії, а єдиною державною мовою є і буде українська ». Ось так от демократично й сказав. Що хочу - те роблю. Жодних дискусій.
Але хіба прихильники російської мови не пропонували референдум всі ці роки? Хіба прихильники федералізації не пояснювали до знемоги, що федералізація - це не сепаратизм і ніхто не пропонує нічого незаконного - просто проведіть референдум. І якщо дивитися масштабніше, хіба не через глухоту влади до цього питання назрів конфлікт, який тепер перейшов у гарячу фазу? Так чому ж незмінна відповідь «Ні», без жодних дискусій, раптово змінилася на «Так»?
Справжню причину раптового нападу прихильності Петро Олексійович навіть не вважає за потрібне приховувати. Причина в тому, що він знає результат. Або думає, що знає. І суть тут не в тому, що, нібито, український народ злився в єдиному патріотичному пориві громадянської єдності. Звичайно, нам посилено будуть втирати саме таку версію, але на практиці ми бачимо, що якщо народ і єдиний в чому-небудь по-справжньому, так це тільки в ненависті до сьогоднішньої влади. Природний баланс між синьою та помаранчевою, російською та українською, ватяною та укропною Українами, який багато років коливався то в один, то в інший бік, сьогодні порушений. Це всього лише математика. Математика плюс технологія, що вже виправдала себе на президентських і парламентських виборах. Немає ніякого секрету, що перемога в першому турі президентських виборів була можливою тільки тому, що з виборчого процесу були виключені свідомо ворожі для Порошенка регіони, а саме - Крим і Донбас. Решта регіонів Південного Сходу були позбавлені кандидатів, деморалізовани і залякані. Додайте сюди адмінресурс і покривання з боку європейських спостерігачів та рецепт голосування готовий.
Те ж саме чекає нас і на майбутньому референдумі з питання федералізації та державного статусу російської мови, звичайно, якщо до нього дійде справа. Якби у Порошенка не лежали на столі папірці з цифрами, що дозволяють йому судити про те, що його фахівці зможуть «намалювати» потрібний результат, якби в кишені у нього не лежала індульгенція на те, що він може проводити референдуми в тій формі, в якої йому буде зручно і ніякі порушення в «потрібну» сторону не будуть помічені, то він ніколи не набрався б сміливості на такий крок.
Це єдиний спосіб демократичного волевиявлення, досяжний сьогодні в нашій країні. Вам дадуть слово тільки в тому випадку, якщо ви будете говорити те, що корисно владі. Звичайно, певною мірою ризик є, і Порошенко йде на нього не від гарного життя. До того, несподіваний удар президент може отримати не тільки від якимось невідомим чином об’єднаного Південного Сходу, а й від традиційно лояльних областей, де сьогодні вже не хочуть війни і підуть на компроміс набагато швидше, ніж офіційний Київ. Ймовірно, Порошенко враховує ці ризики і підготовив відповідні контрзаходи. Таким чином, якщо цьому референдуму судилося бути, швидше за все, нас чекає найбрудніша і сама однобока агітаційна компанія з усіх, які ми коли-небудь бачили, плюс величезна кількість маніпуляцій. Вимушені переселенці, контрактники і ті, хто знаходиться під загрозою призову, забезпечують неоране поле для всіляких брудних махінацій з явкою й примусовим волевиявленням. Ви чули про референдуми під дулами автоматів? Тепер ми зможемо побачити, як це відбувається насправді.
Поділитися: