Кредитний зашморг для України
Міжнародний валютний фонд (МВФ) видав Україні кредит, який повинен допомогти нам уникнути дефолту. Про це в одному зі своїх останніх інтерв'ю виданню «Біржовий лідер» 27 березня розповів Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк. Арсеній Петрович пояснив, що транш фінансової допомоги МВФ дозволить уникнути дефолту, нормалізувати нинішню економічну ситуацію та курс національної валюти.
Прем'єр «відрапортував» також, про проведення низки жорстких реформ, на яких так наполягали міжнародні кредитори. Реформами названо у 6 разів підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, скорочення близько 10% держслужбовців та «перекриття низки податкових лазівок», щоправда, прем'єр, не вказав яких ...
Затягування зашморгу на шиї пересічних українців, знищення середнього класу, існування якого, і до того було досить номінальним, повна бездіяльність на фінансовому ринку, що спричинила за собою зростання цін на товари при заморожених зарплатах та пенсіях, - це, вочевидь, і є так звані реформи? Те, заради чого країна входить в затяжні боргові зобов'язання на багато років вперед? При цьому уряд бере в борг заради погашення зовнішнього боргу який був раніше, та йде на такі заходи по відношенню до власних громадян, які не тільки не оживлять економіку, а заведуть її в ще більшу бе́зви́хідь.
Що дають (як кажуть в Одесі) пересічному українцю кредити МВФ? Стабілізація гривні повинна спричинити також стабілізацію цін на товари першої необхідності. Враховуючи зниження курсу долара, за ідеєю, повинен подешевшати й імпорт. Але попередній досвід життя в Україні, де величезний вплив на розмір цін роблять великі мережевики (за якими стоять вітчизняні олігархи) показує, що чекати падіння вартості товарів першої необхідності - наївно. Можливо, подешевшає, відповідно до курсу долара, імпорт. Однак для пересічного громадянина навіть у цьому випадку ситуація не покращиться через зростання тарифів, заморожених пенсій, зарплат та скороченням витрат на соціальні виплати. Низка експертів стверджує, що черговий оберт інфляції неминучий, коли величезний пласт громадян звернеться за оформленням субсидій на непомірні комунальні послуги. Тоді уряду необхідно буде або придумати привід для відмови якоїсь частині людей в наданні пільг (а це може спричинити соціальний вибух), або всіх задовольнити, друкуючи гроші та продовжуючи цим плодити інфляцію.
Потім, скоріш за все, спробують отримати черговий транш фінансової допомоги МВФ,та напевно - знову на дуже жорстких умовах (тобто, знову зашморг на шиї рядового українця затягнуть) й під найсуворішим контролем Міжнародного валютного фонду. Але якщо МВФ вирішить, що Київ не виконує зобов'язань, то наступного траншу просто не буде, і зрозуміло - дефолт неминучий. Так звані «реформи», які поки що призводять лише до серйозного погіршення рівня життя простих українців та зростання зовнішнього боргу, але не закладають підґрунтя, необхідного для оздоровлення економіки, дуже люблять порівнювати з програмою шокової терапії у Польщі після падіння комуністичного режиму. Тоді ця маленька європейська країна пережила найсильнішу інфляцію, зубожіння великого прошарку населення, банкрутство підприємств, проте кілька років по тому піднялася. Ідеолога реформ Бальцеровича спочатку ненавиділи, а в 2005 році оголосили національним героєм. Арсеній Петрович, ймовірно, бачить себе таким собі київським Бальцеровичем, на якого в майбутньому буде молитися квітуча європеїзована Україна. Але варто розуміти, що аналогії з програмою шокової терапії у Польщі абсолютно неспроможні. Польща на початку 90-х просто відмовилася від планової економіки, значно зменшила частку держвласності та відпустила ціни за законами ринку. Тобто «шокова терапія» була переходом від планової до ринкової економіки. Ми це давним-давно проходили - такий же процес в 90-х відбувся в Україні, щоправда, за своїм сценарієм. Так, Польща кредитувалася грошима ЄС. Але ці гроші були спрямовані на підтримку малого та середнього бізнесу, освітні програми та кредити для підприємців. Тобто, на розвиток. Звідки Україні брати гроші на розвиток, та яким шляхом вона має намір розвиватися - про це ніхто не говорить. Наші правителі намагаються маневрувати (як правило, невдало), не пояснюючи цілей та мотивів своїх дій. У тому хаосі, в який занурилася Україна, інвестицій в нашу економіку чекати не варто. Але Україна - не єдина в сучасній історії держава, яка проводила реформи економіки в умовах війни. Є приклад Ізраїлю середини 70-х-початку 80-х років та вдалої реалізації національного стабілізаційного плану. Правда, все, що відбувається в нашій країні показує, що у нинішніх українських правителів не вистачає, як мінімум, політичної волі для реалізації схожого сценарію. Багато чого в Україні залежить від невеликого прошарку дуже багатих людей, які рідко демонструють свою соціальну відповідальність. Якби цей прошарок спрямував свої сили та кошти не тільки на особисте споживання, а ще й на розвиток країни, тоді Україна отримала б реальний шанс вистояти. Чекати, що вони зроблять це добровільно - утопія ... А тому - затягаємось в сценарій з кредитами МВФ, дуже негативний сценарій.
Точка зору автора може не збігтися з точкою зору редакції
Поділитися: