Нижній Прут або Нижній Дунай - і хто сьогодні «нижчий»?
Бессарабія - це не тільки південь Одеської області, але ще й південна Молдавія, зовні абсолютно схожа на Українське Придунав'я: все ті ж степи, поля, а також яблуневі та персикові сади, виноградники. Населення - мирне та дуже працьовите, однак, незважаючи на ці якості та сприятливий клімат південної Молдавії, гідний рівень життя тут пішов у забуття разом з розвалом Союзу. Пам'ятаю, років 12 тому, побувавши проїздом в цьому регіоні, я була здивована бідністю населених пунктів, особливо в контрасті зі столичною гожістю Кишинева. Україна того періоду, з бізнесом, що стрімко розвивався та зростаючим ВВП, була для Молдови своєрідним орієнтиром ... Хто б міг подумати, що через трохи більше десятиліття все обернеться зовсім іншим чином...
На вихідних в гагаузькій автономії, - прикордонному з Україною регіоні Молдови відбулися вибори Башкана - лідера автономії. Вперше за роки існування Гагаузії на цю посаду було обрано жінку. Це 40-річна представник соцпартії Ірина Влах.
«Гагаузія - унікальне територіально-адміністративне утворення, - говорить депутат Одеської обласної ради (єдиний в його складі гагауз, до слова), керівник депутатської групи «Бессарабія» Юрій Дімчогло. - Унікальна в тому плані, що статус автономії тут був отриманий безкровним, мирним шляхом. При тому, що населення Гагаузії здебільшого симпатизує Росії та орієнтується на співпрацю з Митним союзом, це не заважає йому мирно існувати з проєвропейським урядом і парламентом Молдови і, більше того, - брати участь у програмах Євросоюзу (наприклад, "Єврорегіон - Нижній Прут")».
Перемога Влах, як відзначають більшість політиків та аналітиків, була прогнозованою. Рівень наданої їй виборцями Гагаузії підтримки не має аналогів в історії автономії: 50% голосів.
З ім'ям Влах в Гагаузії пов'язують перспективу розширення експорту вина та плодоовочевої продукції - візитної картки регіону. Політик брала участь у перемовинах, за результатами яких низка молдавських виробників, в тому числі, і тих, що працюють на території Гагаузської автономії, знову отримали доступ на російський ринок - основний для цієї групи молдавських товарів. Вино і фрукти завжди були візитною карткою півдня Молдавії, проте після підписання угоди про асоціацію з ЄС, місцеві виробники опинилися в досить скрутному становищі. Ринок ЄС своїх гостинних обіймів Молдові не відкрив, в умовах і без того високої конкуренції, йому тільки молдавських вин та фруктів «не вистачало», незважаючи на якість і відносну дешевість. Європа впровадила квоти на продукцію цієї країни, традиційний російський ринок для неї теж закрився. А тому перемовний процес з Москвою, в якому брала участь Влах, став для виробників Молдови якщо не проривом, то серйозної надією на вирішення тупикової ситуації з експортом.
Вибори пройшли, і тепер важливі подальші кроки, які зробить новообраний лідер автономії. Багато людей в автономії бачать перспективу у співпраці з Росією, є й ті, хто вважає за необхідне співпрацю з іншими партнерами. На думку Ю. Дімчогло, для Гагаузії дуже важливі конструктивні взаємини, в першу чергу, з центральною владою Молдови. А також зміцнення зв'язків з Туреччиною, найбільшим інвестором в Гагаузії. Діалог з цією країною заради подальших перспектив інвестування повинен міцніти...
Думається в самій автономії готові співпрацювати і з турками, і з росіянами, і якщо лідер Гагаузії виявиться здатною вести гнучку і конструктивну політику у відносинах зі своїми стратегічними партнерами, то це виявиться цілком можливим.
«Теж мені, орієнтир знайшли - Гагаузію», - прогнозована реакція на ці рядки в Україні, де звикли як приклад приводити як мінімум Польщу. Парадокс в тому, що ми по своїм ресурсам, дійсно здатні не тільки наздогнати, а й опинитися попереду всіх результатів польської шокової терапії. Гіпотетично. Бо терміни передбачуваної терапії добігають кінця, а у нас з усього переліку процедур тільки клізму зробили, та й то - незграбно якось...
Але в ситуації з Гагаузією примітно інше. А саме те, що лідером автономії стає політик, який абсолютно не боїться орієнтирів, відмінних від офіційного Кишинева. Погано це чи добре, - зрештою розсудить історія. У нас же регіональних лідерів, які хоч спробували б слідувати власній позиції, а не присягати «під козирок» кожній новій команді центральної влади України, фактично не знайдеш. А без таких інтереси регіонів будуть залишатися на задвірках ...
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Поділитися: