Проект про заперечення російської агресії: за Оруеллом або за Фрейдом?
9 лютого 2015 депутат Артюшенко від «Блоку Петра Порошенка» вніс до Верховної Ради ідіотичний сенсаційний законопроект про кримінальну відповідальність за заперечення російської агресії проти України.
Якщо він дійсно стане законом, то за публічне заперечення «російської агресії» в Україні будуть судити, а у вигляді покарання - пропонується штраф на суму від п'ятисот до тисячі неоподаткованих мінімумів прибутків громадян, арешт на строк до 6 місяців, або ж тюремний термін до 3 років. У разі ж повторного заперечення здійснення «заперечення думок» або вчинення цього посадовою особою (зокрема - шкільним вчителем), то термін вже від 3 до 5 років.
Вельми цікавою є пояснювальна нотатка до законопроекту. Там виявляється така от пафосна «родзинка»:
«Суспільна небезпека публічного заперечення або виправдання військової агресії полягає в тому, що такі дії не мають нічого спільного з правом особи на свободу слова, оскільки спрямовані проти законодавчо встановлених основ нинішнього суспільного ладу України, згідно з якими Росія є агресором, мають прямим наслідком порушення миру в Україні і ставлять під сумнів ключові засади світового порядку ».
Виявляється, що, на думку депутата, заперечення державної пропаганди не має відношення до права на свободу слова.
Таке заперечення, виявляється, підриває засади олігархічного раю суспільного ладу України. І навіть, більш того - ті, хто має сумніви щодо російської агресії, зазіхають на КЛЮЧОВІ ПРИНЦИПИ СВІТОВОГО ЛАДУ.
Вбачаючи цю «велич правової думки» депутатів, складно уявити, що буде зі свободою слова, якщо визнати за людьми право на вільну критику української влади. Нічого іншого, крім підриву засад «демократичної європейської влади», встановленої Майданом, помітити важко. А якщо задуматися над долею встановленого цією владою суспільного ладу, то що з ним буде, якщо він не буде ґрунтуватися на тезі про російську агресію? Висновок невтішний - він просто завалиться, як картковий будиночок після подиху вітру. Тому в законопроект вже краще дописати, що термін надається за заперечення прогресивності «демократичної революції», мудрості «європейського вибору» і непогрішності чинної влади.
Тому спочатку можна подумати, що в особі автора законопроекту ми маємо справу з персонажем Оруелла, адже він вважає, що свобода слова полягає в її жорсткому обмеженні. Однак читаючи далі, вже приходить думка, що це обмовки за Фрейдом. Ось тому й коливання виникають: судити це «геніальне створіння» за Оруеллом або за Фрейдом?
Поділитися: