Боротьба за Бєльці. Хто стоїть за уніоністами?
Про те, що уніоністи збираються влаштувати «марш переможців» у Бєльцях, було відомо. Не зупинили їх ані попередження з боку лівих партій, ані відмова Бєльцької мерії видати їм дозвіл на проведення маршу, ані жорстка реакція в Інтернет-мережах. Уніоністи були повні рішучості «проінформувати» жителів північної столиці про те, що «Бесарабія - це румунська земля», що такої нації, як молдавани, не існує і що всі російськомовні - це окупанти.
Непроханий гість - гірше за татарина
Невже ці пани тримають усіх за дурнів? Хіба бєльчани не знають тих «істин», які вже впродовж 20 років уніоністи намагаються нав'язати їм за допомогою телеканалів і газет? Хіба в школах, викладаючи історію румун, не про те ж саме говорять, цинічно забиваючи подібні концепції в мізки дітей і підлітків? Уніоністські марші - це «інформування» громадян або банальна провокація? Марш за визначенням не може бути «інформуванням» - в класичному значенні слова. Марш - це демонстрація сили, волі, перемоги. Це символічний акт захоплення деякої території або її «розмітки».
Якщо уніоністи дійсно бажали проінформувати жителів Бєльц, то могли б написати серію статей, провести зустрічі та «круглі столи» з бажаючими в університетах і школах, де б і виклали в цивілізованій манері свої погляди, обгрунтували б у спорах свою позицію. І якщо вони - такі полум'яні борці за «румунську єдність», чому ж не відправилися у Бендери, Тирасполь та Рибницю, щоб інформувати тамтешніх громадян про свої погляди, створювати відчуття деякої символічної єдності румунських територій? Тоді їх би зрозуміли, а деякі вразливі громадяни, можливо, навіть і почали б поважати! Ах, так, там немає молдавської поліції, яка захищає їх, немає молдавського СІБа, що «прикриває» уніоністів. Одним словом, там просто можуть дати по морді. Ось чому вони прийшли туди, де їх не чекають, де були гарантовані сутички, скандал, а можливо й кров. Вони йшли під прикриттям дітей і камер журналістів, маючи перед собою колони молдавського спецназу, за спинами якого вони мужньо показували бєльчанам середній палець.
Дивує й те, що в таких маршах брали участь легіонерські, відверто неофашистські організації, наприклад «Noua Dreaptă», яка бореться проти демократії, нацменшостей, європейської інтеграції, абортів і т. д. І це їх захищають наші «демократи», це їм дають свободу слова, затикаючи роти опозиції. Адже рух «Noua Dreaptă» не зареєстрований в країні, як і сама «Acţiunea – 2012», чия головна організація знаходиться в Румунії!
До речі, більшість тих, хто прибув для участі в марші були громадянами Румунії. Чому влада не зреагувала? Адже це - пряма загроза національної безпеки. Незважаючи на все своє похваляння, гроші, медійну і політичну підтримку, уніоністи насилу зібрали близько сотні прибічників. Це ще раз говорить про їхню «потужність»!
Як державники захищали Бєльці
5 серпня соціал-демократи разом з соціалістами, комуністами, патріотами, гагаузьким десантом на чолі з башканом з'явилися у Бєльцях. СДПМ, Ліга російської молоді та «Патріоти Молдови» були в перших рядах. Соціалісти - в других. Комуністи чи то відійшли, чи то сховалися чимдалі від «бойових дій». Провели показовий мітинг, «засудили» марш уніоністів і мирно розбіглися. Потім звинуватили СДПМ та інші партії в тому, що ті напоїли, а потім «перетягнули» в них громадян, спровокувавши на додаток і зіткнення. Мовляв, метою соціал-демократів були провокації, внаслідок яких влада і «ляльковод» заборонили б ПКРМ. Ці звинувачення не позбавлені підстави. Чутки про зв'язки СДПМ і НЛП з Плахотнюком ходять давно. Але що повинні були робити в такому разі державники? Сидіти склавши руки і дивитися, як уніоністи принижують бєльчан, вказуючи їм, хто тут хазяїн? І звідки взялася упевненість, що камені кидали представники СДПМ, ПМ, Ліги російської молоді, а не провокатори з табору уніоністів або співробітники спецслужб? І що, заборона Партії комуністів - це найбільша проблема, заради якої можна кинути громадян напризволяще? А навіщо тоді взагалі потрібні такі партії, які всякий раз ховаються в норку і сидять нижче трави, тихіше води? Так, Шелін несе частину провини за те, що сталося. Але те, як на нього накинулися після мітингу майже всі ліві партії, викликає почуття гидливості. Як висловлюються в місцях не дуже віддалених, Шеліна «вирішили злити», щоб врятувати свої шкури.
Позиція ПКРМ - взагалі «жорстка» і, головне, «принципова». Так само Партія комуністів вчинила у 2002-2003 роках, злякавшись мітингів Рошки, внаслідок чого історія Молдови і російська мова так і не були введені. Так само було 5 квітня 2009-го, коли, маючи, згідно з даними ЦВК, 61 мандат, ПКРМ, злякавшись загроз ЛДПМ і ЛПМ, подарувала «золотий голос» опозиції. Вже промовчимо про 7 квітня, коли символи державності були віддані на відкуп вандалам. Те ж саме сталося і в грудні 2011-го, коли на мітингу комуністи пригрозили, що станеться не дай Бог що, якщо парламент не буде розпущено. Не розпустили - і що? 16 березня 2012 року, коли АЄІ обирав президента, Партія комуністів за традицією мирно «протестувала» в центрі Кишинева. Адже могла, окрім маршів, організувати наметове містечко, заблокувати головні транспортні артерії столиці і країни, як це колись зробив Рошка. Потім - саботаж рішень влади, громадянська непокора, запрошення усіх політичних сил брати участь в Цивільному конгресі. 16 березня могли оточити парламент, блокувати парламентські трибуни, протестувати в режимі нон-стоп і так далі. Поведінка ПКРМ нагадує ситуацію, коли насильник уривається в будинок, б'є дітей, «цікавиться» дружиною, а чоловік мирно протестує на кухні...
Відставка Кіртоаке?
20 липня фракція ПКРМ в муніципальній раді Кишинева заявила про необхідність відставки мера столиці. Ми тоді написали про появу загального фронту ПКРМ-ПСРМ проти примара. Проте пізніше деякі лідери партії відмовилися підтримати ініціативу ПСРМ про референдум з позбавлення влади Кіртоаке. Аргумент «солідний»: «Ми не знаємо про наміри тих або інших мікроскопічних сил, які будь-якими способами намагаються зберегти свою присутність хоч би в одному куточку, хоч би в одному закутку виборчого простору. Тому я не хочу нічого коментувати», - така була відповідь одного з вождів партії.
Що ж, на нема й суду нема. Нехай мер і надалі підвищує тарифи, які й так є непосильними, віддає дитячі майданчики на відкуп будівельним фірмам, руйнує інфраструктуру столиці. Нехай громадяни й надалі терплять ліберальне беззаконня, оскільки патриціям-комуністам не хочеться «опускатися» до рівня плебсу і «мікроскопічних партій». Не царська це справа.
А хіба в 1999-му комуністи не створили блок з «мікроскопічними» аграріями і соціалістами, вперше перемігши на місцевих виборах? Що ж змінилося відтоді? Чи тоді влада їх ще не зіпсувала? І якщо для ПКРМ усі ліві партії (СДП, Партія регіонів, Народно-соціалістична партія, «Єдина Молдова») є продажними, підлими, мікроскопічними, то нехай не дивується, чому з неї йдуть не лише її депутати та мери, але й пересічні прибічники. Залишається сподіватися лише на політичне чуття Вороніна, бо позиція антуражу й так зрозуміла. Хоча чому бути, того не минути.
Богдан Цирдя
Джерело - http://ru.publika.md/link_602951.html