Чому я став противником Європейського Союзу?

4 липня хлопці з київської міської організації «Українського вибору» провели свій черговий пікет супротив нав’язуванная українцям так званого європейського вибору. Хоча гасла під голландським посольством були здебільшого економічними, активісти знову, як і в попередні рази, підняли питання цінностей. Тих самих цінностей, задля яких вітчизняні інтегратори наполягають на вступі до Європейського Союзу.

Про що розказують наші євроінтегратори? Про справедливий суд, соціальні гарантії, страхування, відсутність корупції, прозорість влади, демократію. Але чи є такі «цінності» суто європейськими? Облиште, хіба, наприклад, в Південній Кореї або Японії немає справедливих судів, демократії і боротьби з корупцією?.. Зате здебільшого європейська країни є пропагандистами зовсім інших цінностей – агресивного гомосексуалізму, наркоманії, неповаги до сімейних цінностей, розпусти. 

Порівняємо. Одностатеві шлюби офіційно дозволені в 13 країнах світу. 9 з них – європейські, жодної – пострадянської чи азійської. Так звані громадянські партнерства між гомосексуалістами (по суті, це теж форма шлюбу) дозволені ще більш ніж в десяти країнах Старого Світу. Фактично – гомосексуальні «пільги» є візитною карткою сучасної Європи.

Візьмемо інший аспект – релігійний. Згідно соціологічних опитувань, атеїзм скоро стане найбільш поширеною релігією в Європі. В першій десятці найбільш невіруючих країн, знову ж таки, 7 – європейські.

В мене питання до галичан. Чи є цінності гомосексуалізму, богоборства, наркоманії рідними для українців? Для нас, галичан. Чи для цього ми зовемо себе «форпостом європейства» в Україні?

Висновок я можу зробити наступний. Як колишній член і «Народного руху», і «Нашої України», і багатьох патріотичних рухів та організацій можу заявити: єдиною причиною, по якій мої друзі, знайомі, більшість політиків у моєму рідному Львові виступають за європейську інтеграцію є любов до української мови та панічний страх перед Росією. В усьому іншому – ми, галичани, набагато більше консерватори, євразійці, народники (називайте як хочете), ніж східняки. Цінності релігії, родини, моральності, поваги до старших для нас значать однозначно більше за свободу сексуальної розпусти, збочень та особистої наживи. Наша свобода – в дотриманні наших цінностей.

Останнім часом галицькі цінності значно різняться від європейських. Проте Європу вже не зміниш, а от Росію та Євразію – ще можна переінакшити під себе. Може, варто спробувати, поки не запізно?

Сергій Гуляк