Гіркий дим табачниковської відставки
Відставки «честі і совісті української інтелігенції» міністра освіти і науки, молоді і спорту Дмитра Табачника не сталося. Виявляється, на прес-конференції голови президентської адміністрації Сергія Льовочкіна журналісти неправильно зрозуміли суть сказаного: той мав на увазі, що усі чиновники рано чи пізно покинуть свої посади, а не тільки персонально Табачник. Чому увагу громадськості притягнув саме можливий демарш Дмитра Володимировича цілком зрозуміло: йому готують звільнення ще з дня призначення.
Спочатку так звана «антитабачна кампанія», що прокотилася по країні, учасниками якої в основному були студенти західноукраїнських областей, потім страшне невдоволення опозиції, що намагалася звільнити непідходящого міністра кілька разів через Верховну Раду, потім гострі висловлювання близької до Януковича Ганни Герман, нарешті - не така вже давня вимова самого Віктора Федоровича. Здавалося, доля Табачника на волосині, і від суперечливої фігури ось-ось позбавляться. Але той як і раніше сидить на високому урядовому посту - один серед небагатьох, хто зберіг за собою місце ще з весни 2010 року, коли Азаров тільки сформував Кабмін.
Багато аналітиків передбачають, що звільнення від Табачника піде тільки на користь Януковичу і Азарову. Рейтинг у влади зараз не дуже високий, а звільнення «українофобського» міністра понизить градус напруги в суспільстві і трішки підправить ситуацію в західних областях, де популярність Януковича впала до мінімуму. Але відставки Табачника усе немає й немає, і причини її відсутності криються в інших чутках, які стали активно курсувати разом з вістями про прийдешнє усунення міністра. Табачник, мовляв, збирається створювати власну політичну партію, яка буде недвозначно проросійською і орієнтуватися на південний схід країни (та і на центр теж), де ідеї інтеграційного союзу з Росією користуються величезною популярністю.
Ось тут верхівка «регіоналів» затурбувалася не на жарт. Втрата нинішнього міністра може трохи й розрядить негативну ауру, що створилася навколо владної команди, але чи потрібно ризикувати виборцями традиційно прорегіоналівських областей, де якійсь новій амбітній партії варто серйозно заговорити про Митний Союз, відмові від вступу до ЄС, гарантованому статусі російської мови, боротьбі з націоналізмом - як відразу можна отримати далеко не п'ять і не десять відсотків. Сюди ж, до речі, додамо і провальну економічну політику Януковича, послідовна критика якої дасть потенційній політсилі ще більше очок.
До речі, організацію такого роду, «Собор цивільної згоди», Табачник став формувати відразу після свого призначення, на випадок звільнення - в неї увійшли на вільних началах представники інтелігенції, наукових кругів, бізнесу, молодіжні лідери, були визначені куратори в регіонах, з недавнього часу неганебним накладом в 20000 примірників випускається газета руху – «Слов'янські новини». Активних публічних дій організація доки не робить, але треба лише сказати їй передвиборний «фас», поповнити склад ще парочкою якихось відомих політиків, як підготовлена машина заробить на повну.
Звичайно, Партія регіонів не може піти на подібний ризик, тому відставку діючого міністра освіти найближчим часом ми навряд чи побачимо. Тільки ось чи не віддасть перевагу сам Табачник над урядовим кріслом, що хитається, лідерству в новому і ризикуючому зірвати електоральний куш політичному проекті?
Артем Бузіла
Джерело - http://www.politcom.ru/12538.html