Потрібно припинити розповсюдження неонацистської та ксенофобської літератури
Як Народний депутат України, Співголова Міжнародного антифашистського фронту я звернувся до Генерального прокурора України з приводу видання та розповсюдження книги "Ватра. Версія 1.0". (Ватра. Версія 1.0 / Юрій Михальчишин, – Львів: Євросвіт, 2010. – 420 с.) серед громадян України, що вже встигла стати путівником для сучасних українських неофашистів та ксенофобів.
Ця книга носить яскраво виражений пропагандиський характер та ображає національну гідність людей, сприяє розпалюванню ворожнечі.
По-перше, упорядник видання Юрій Михальчишин є активістом Всеукраїнської організації "Свобода", та активістом Націонал-Соціалістичної партії України, що відомі своєю відвертою пропагандою ідей ксенофобії, націонал-соціалізму, нетерпимістю до представників інших національностей, героїзацією пособників фашизму.
По-друге, на обкладинці книги разом з назвою розміщена стилізована емблема свастики, що символізує нацистський режим, жертвами якого стали десятки мільйонів людей в усьому світі.
По-третє, з статей, що розміщені у виданні, чітко простежується неприхована пропаганда ідей італійського фашизму, німецького нацизму, і їх українських різновидів, що заборонено в Україні та світі.
"Ватра. Версія 1.0", не є науковим виданням, тому що складається зі статей, розміщених на сайті http://www.vatra.org.ua, – сайті часопису "Ватра", що однобоко пропогандує певну суспільно-політичну ідеологію.
Видання неприховано пропагує неонацистські ідеї про даний факт свідчить, наприклад, стаття "Наша Ватра" на сторінці 419 видання "Ватра. Версія 1.0".
"Незалежний націонал-революційний часопис "Ватра" стоїть на платформі інтегрального українського соціал-націоналізму.
Учасники проекту – польові командири тотальної ідеологічної війни за Українську Україну...
Джерелами концептуальної бази "Ватри" є:
Традиційний український інтегральний націоналізм (Д.Донцов, Ю.Липа, М.Сціборський, Д.Мирон-Орлик, С.Бандера);
Український соціал-націоналізм (М.Міхновський, Я.Стецько, С.Рудницький, платформа журналу СНПУ "Орієнтири" наприкінці 1990-х років);
Концептуальний арсенал німецької консервативної революції (Е.Юнгер, А. Мьоллер ван дер Брук, О.Шпенглер, О.Штрассер, К.Шмітт) ;
Італійський інтегральний корпоративізм (Дж.Боттаї, У.Спіріто, С.Паннунціо).
Наші прапороносці та герої – це... Євген Коновалець і Петро Болбочан, Дмитро Білас і Василь Данилишин, Юліан Головінський і Юрій Березинський, Микола Лемик та Зенон Коссак, Степан Бандера та Роман Шухевич, Хорст Вессель і Вальтер Штеннес, Італо Бальбо та Діно Гранді, Хосе-Антоніо Прімо-де-Рівера та Леон Дегрелль, Корнеліу Кодряну та Освальд Мослі...
Ми вважаємо толерантність злочином... Ми цінуємо правду духу й крові понад успіх і статки. Ми небезпечні, бо віримо в те, що кажемо...
Ми йдемо!"
Перелічені "герої" насправді були ідеологічними послідовниками нацизму та фашизму, їх українських варіантів. Так, Євген Коновалець – перший Голова Організації Українських Націоналістів; Дмитро Білас і Василь Данилишин – бойовики ОУН; Юліан Головінський – крайовий провідник ОУН; Степан Бандера – ідеолог українського націоналістичного руху ХХ століття, після розколу Організації українських націоналістів голова Проводу ОУН-Б; Роман Шухевич – командир військового підрозділу "Нахтігаль" в складі іноземних легіонів Вермахту (1941-1942); Хорст Вессель та Вальтер Штеннес – нацистські активісти, штурмфюрери СА; Італо Бальбо -один за ватажків фашистської італійської банди чорносорочечників; Хосе-Антоніо Прімо-де-Рівера – засновник партії Іспанська Фаланга на основі фашистських ідей Муссоліні; Освальд Мослі – засновник Британського союзу фашистів.
Також вступна стаття "Наш Бандера" містить очевидні заклики до вчинення насильства над людьми іншої національності.
"З того боку – модний заклад, де культурно проводять дозвілля працелюбні "успішні українці" та всі належні атрибути: російськомовна братва... Бандера завершив би цю філософську суперечку радикальними оргвисновками. Тихою скромною посмішкою, ударом в сонячне сплетіння та кулею межи очі. За ясні зорі і за тихі води... За Львів бандерівський, який нам належить здобути і відстояти. Так має розпочатись соціал-національна революція.
Підпис: Нахтігаль & Зірка з Неба".
"Нахтігаль" – перший з іноземних легіонів Вермахту, створених у Німеччині до початку радянсько-німецької війни. У легіоні були переважно українці. "Нахтігаль" та "Роланд" були єдиними легіонами зі східних європейців, які брали участь у нападі на Радянський Союз із самого початку війни. Більшість учасників легіону після його розпаду в 1942 році стали бойовиками та командирами УПА.
Для пропаганди діяльності нацистського батальйону "Нахтігаль" Юрій Михальчишин присвятив ще статтю "В серці у нього лунко співав "Нахтігаль" Фрідріх Вільгельм Гайнц", в якій "Нахтігаль" називає "славетнім українським батальйоном. Фрідріх Вільгельм Гайнц – німецький майор, здійснював загальне керівництво батальйоном.
Ю. Михальчишин також розмістив в виданні власний переклад програмного твору німецьких нацистів, авторства головного пропагандиста Третього рейху Пауля Йозефа Геббельса – "Маленької абетки націонал-соціаліста". Самого Геббельса Юрій Михальчишин називає "новатором в сфері зв'язків з громадськістю".
В перекладі постійно вживаються ксенофобські вислови та мова ворожнечі щодо представників інших національностей, такі як "жид", "жидівство" тощо.
"Жид і німець
Хто пише сьогодні більшість німецьких газет?
Жид!
Хто повинен писати їх у майбутньому?
Німець!
Хто керує нашим німецьким театром?
Жид!
Хто повинен керувати ним у майбутньому?
Німець!
Хто становить значний відсоток наших університетських викладачів?
Жид!
Хто в майбутньому матиме право стати викладачем у німецькому університеті?
Німець!
Хто нині є провідником німецького робітництва?
Жид!
Хто має стати провідником робітництва в майбутньому?
Адольф Гітлер!
Хто має нині право обирати депутатів до німецького райхстагу?
Кожен, хто має німецьке громадянство та кому виповнилось 20 років.
Хто матиме право обирати депутатів нашого майбутнього німецького парламенту?
Кожен трудівник, народжений німцем".
Також в виданні представлені переклади Програмних засад NSDAP (Націонал-соціалістична німецька робітнича партія) і PNF (національна фашистська партія в Італії) (1919-1921), Програми фашистського руху (1919), Італійського расового маніфесту, Програми NSDAP – 25 пунктів, Програми Національної фашистської партії (1921) тощо.
В упоряднику наведено статті одного із основоположників ідеології українського соціал-націоналізму М. Сціборського, що також вживає ксенофобські образи до представників інших національностей. Про що свідчить назва однією зі статей – "Український націоналізм і жидівство".
Разом з текстами програмних установ фашистських, нацистських партій, з статтями світових та українських класиків націоналістичних та расистських ідеологій, в збірник для пропагування включенні сучасні установки соціал-націоналістів України, які посягають на територіальну цілісність держав та провокують міжнародні конфлікти.
Так, в виданні розміщені "Орієнтири зовнішньої політики. Грудневі тези" (01.12.2008), в яких говориться:
"Коли ми прийдемо в міністерство закордонних справ, то керуватимемося в своїй скромній повсякденній праці наступними орієнтирами:
...2. Україна зобов'язується повернути всі втрачені етнічні українські землі.
...8. Україна керується принципом примату національних інтересів у політиці, визнаючи пріоритетність норм українського внутрішньодержавного права перед нормами міжнародного права.
9. Україна не вважає ратифіковані міжнародні договори частиною свого внутрішнього права...
"Ватра""
В програмі соціал-національної партії України зазначено, що "Російська держава є причиною всіх бід на Україні".
Всього у видання 53 статті, що ідеологізують фашизм, нацизм, український інтегральний націоналізм, пропагують неофашизм, неонацизм. Дане видання доступне у найбільших бібліотеках України, таких як Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Національна Парламентська бібліотека України тощо.
Розповсюдження даної літератури порушує норми міжнародного та українського законодавства.
Стаття 24-та Конституції України забороняє дискримінацію за будь-якою ознакою: "Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками".
Розповсюдження видання – це прояв дискримінації по відношенню до представників інших національностей громадян України, іноземців, адже відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Також, Декларація прав національностей від 1991 року зазначає: "Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні і культурні права. Дискримінація за національною ознакою забороняється і карається за законом (стаття 1 Декларації).
Поширення ксенофобського видання є суспільно небезпечним злочином, що відповідно до статті 161 Кримінального кодексу Україні кваліфікується як навмисні дії, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, а також на обмеження прав громадян за політичними переконаннями, етнічним походженням, місцем проживання, мовними та іншими ознаками. Такі дії караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п'яти років.
Розповсюдження видання через бібліотеки, організації та вільний продаж сприяє формуванню зневаги, почуття ненависті і жорстокість, до громадян України, які за національністю не є українцями, а до їхніх традицій, культури, способу життя.
Також поширення даного видання порушує Закон України "Про захист суспільної моралі" у частині заборони виробництва та розповсюдження продукції, яка пропагує фашизм та неофашизм, принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою (Стаття 2 Закону).
На даний момент Україна все ще залишається повноправним членом Організації Об'єднаних Націй, що зобов'язує нашу державу і надалі виконувати міжнародні зобов'язання даної міжнародною організацією.
Стаття 1 Загальної декларації прав людини ООН 1948 року проголосила: "Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства".
Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, без якої б то не було різниці, як-то щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, майнового, станового або іншого становища.
Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті (стаття 2-я Декларації).
31-го жовтня 1995 року Україна стала повноправним членом Ради Європи, про що свідчить Закон України "Про приєднання України до Статуту Ради Європи" від 31.10.1995 N398/95-ВР.
Безпосередньо у статті 3 Статуту Ради Європи говориться, що кожен член Ради Європи обов'язково повинен визнати принципи верховенства права та здійснення прав людини і основних свобод всіма особами, які перебувають під його юрисдикцією. Крім цього, Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в статті 12 чітко встановлює заборону дискримінації за будь-якою ознакою.
Ставши 30 січня року учасницею ОБСЄ, Україна прийняла на себе зобов'язання також перед даною міжнародною організацією.
Пункт 19-й Хартії ОБСЄ з європейської безпеки вказує, що держава-учасниця ОБСЄ бере на себе зобов'язання протистояти таким загрозам безпеки як порушення прав людини та основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії та переконань, і прояви нетерпимості, агресивного націоналізму, расизму, шовінізму, ксенофобії та антисемітизму. Тому Україна, як держава-учасниця ОБСЄ, зобов'язана усунути такі порушення як розповсюдження ксенофобського, антисемітського видання.
У пункті 9 Стратегії ОБСЄ з протидії загрозам безпеки і стабільності в XXI столітті від 2003 року зазначено, що найбільш поширеною категорією загроз для держав-учасниць і безпосередньо для людей залишаються загрози, які породжуються міждержавними і внутрішньодержавними конфліктами.
Пункт 12-й Стратегії вказує, що практика, пов'язана з дискримінацією та нетерпимістю, не тільки загрожує безпеці окремих осіб, але й здатна служити причиною більш широкомасштабних конфліктів і насильства. Вона може полягати в таких явищах, як етнічна та релігійна напруженість, агресивний націоналізм, шовінізм і ксенофобія, а також виникати на ґрунті расизму, антисемітизму, агресивного екстремізму і відсутності поваги до прав осіб, які належать до національних меншин.
Отже, як народний депутат України, Співголова Міжнародного антифашистського фронту я звернувся до Генерального прокурора України з вимогами:
По-перше, провести розслідування фактів видання, торгівлі та поширення книги "Ватра. Версія 1.0", публікації ксенофобських, неонацистських матеріалів на інтернет-порталі "Ватра";
По-друге, порушити кримінальні справи за статтею 161 Кримінального кодексу Україні щодо авторів та поширювачів видання та інтернет-публікацій; притягнути їх до відповідальності;
По-третє, внести прокурорське подання до органів внутрішніх справ України щодо вилучення видання в місцях його продажу, з бібліотек та інших організацій, установ.
Крім того, вказане звернення направлене в Європейську комісію проти расизму і нетолерантності, ОБСЕ, Європейський парламент, ООН, Раду Європи.