Ростислав Іщенко: Вікно можливостей для української влади вже закрилося
ЄС ще сам не знає, чи підпише він угоду про асоціацію з Україною (навіть, якщо Янукович відпустить Тимошенко лікуватися в Німеччину). Підписанням угоди вирішується тільки одна проблема - остаточне блокування вступу України в Митний Союз. Але з цим Янукович і сам добре справляється. До того ж, насправді нічого не буває зовсім вже остаточним, тим більше, у нашому світі, що швидко міняється. Інших бонусів у ЄС немає - тільки витрати. Угода не працює як засіб знищити українську економіку. З цим Ющенко-Тимошенко-Янукович теж прекрасно впоралися. Угода не працює, як захоплення нового ринку збуту. Для наявності ринку потрібний платоспроможний попит. На Україні він відсутній, і угода з ЄС не лише його не створить, але і посилить ситуацію. Ну і до того ж, Янукович і так готовий на першу вимогу ЄС добити залишки української економіки і віддати те, що залишилося від внутрішнього ринку. Тобто, Євросоюзу немає сенсу переймати на себе відповідальність за Україну, а угода про асоціацію таку відповідальність на ЄС неформально покладе, оскільки Україна стане його васалом: і фактично, і юридично. За васалів же сеньйори відповідають.
Тому витрати великі. По-перше, Україна, що розвалюється, зривається в громадянську війну, просто компрометуватиме ЄС: не встигли підписати угоду, і що вийшло? Адже нікому адже не потрібно доводити, що політична, економічна, фінансова і соціальна ситуація на Україні після підписання угоди буде значно гірша, ніж до. Адже гірше вже нікуди - влада висить на волосині, а опозиція не може запропонувати ніякої альтернативи. По-друге, дії ЄС на Україні Росія сприймає як недружні. Очевидно, що якщо вони прийдуть до логічного завершення у вигляді підписання угоди про асоціацію, то до бабки не ходи, Німеччина, як країна, що приймає рішення в ЄС, нарветься на асиметричну, але від цього ще хворобливішу відповідь Путіна. Та й іншому Євросоюзу доведеться рахувати втрати. У гіршому для ЄС випадку - остаточній переорієнтації Росії на азіатську стратегію і її міцної союзної зв'язки з Китаєм, втрати для ЄС можуть стати непоправними. А саме таке рішення «проблеми європейської України» було б єдиним способом для Росії уникнути негативних для себе геополітичних, воєнно-стратегічних, економічних і дипломатичних наслідків здачі України ЄС. Тобто, російський розворот в Азію у разі заходу ЄС на Україну прораховується. Чи буде він реалізований, і якщо так, то якою мірою – невідомо (хоча деякі кроки, зокрема в нафтогазовій сфері вже зроблені і дуже вдарили по ЄС, поки по його периферії), але така можливість реальна, природна, і будь-який адекватний політик в ЄС з нею повинен рахуватися, оскільки її реалізація означатиме: «Європа пробач! Європа прощай!», - без можливості що-небудь переграти.
Так що ЄС постарається вижати з Януковича все, що можна, до підписання, але дуже серйозно думатиме над тим, чи варто взагалі щось підписувати з Україною, тим більше - з Януковичем.
Що стосується МС, то вікно можливостей для української влади вже закрилося. Якщо два-три роки тому, навіть рік і півроку, Янукович ще міг почати вступ в МС і, схопившись на підніжку від’їжджаючого потягу отримати кошти на виправлення соціально економічної ситуації і потужну підтримку наддержави проти своїх внутрішніх і зовнішніх опонентів, то зараз, по-перше, МС вже розвивається без України, вже зайшов досить далеко, і Україні вже просто доведеться приєднуватися до готового комплексу документів, як у разі вступу в ЄС (пряники закінчилися). По-друге, в Москві усвідомили, що Янукович не розуміє того простого факту, що його правління вже перетнуло рису кризи і давно вже тримається тільки дивом. Янукович і компанія думають, що Україну ще можна доїти, а це такий неліквідний актив, який вже і даром ніхто не бере. Геополітичну боротьбу між Москвою і Вашингтоном (останній веде її руками ЄС) за контроль над стратегічно важливою територією Янукович сприймає як боротьбу за конкретні багатства, які ще можна вкрасти, тільки ось він не знає, де лежить клад, а росіяни і європейці з ним не хочуть ділитися. Це його сприйняття дійсності. З такими правителями Москві домовлятися нема про що. Але, усвідомивши, що з Януковичем і регіоналами вони не домовляться, росіяни зрозуміли й те, що у них взагалі немає угодоздатного партнера на Україні. Тобто, все гірше. Їм залишається тільки спостерігати за розвитком подій, бути готовими зайти на Україну, коли тут все посиплеться (бажано не дуже пізно), і сподіватися на диво, в результаті якого присмерковий розум української еліти просвітліє, і з ким-небудь тут можна буде вести ділову розмову.
Таким чином, на сьогодні, основні партнери втратили надію на можливість досягнення конструктивних домовленостей з українською владою (у ЄС теж розуміють, що якщо угоду про асоціацію тільки цього року сподобилися перекласти з англійської, то ніхто в українській владі не читав те, що збирається підписувати, тобто не збирається виконувати) і зайняли вичікувальну позицію, намагаючись тільки не допустити стрімкого погіршення ситуації (для себе, а не для України або Януковича) і вичавлюючи з Києва дрібні тактичні поступки. Одночасно українська влада, яка давно вже втратила можливість зовнішньополітичного маневру, почала втрачати й керованість внутрішньополітичними процесами, при різкому посиленні протестних настроїв у суспільстві і практичному вичерпанні не лише ресурсної бази економіки, але й соціальної бази цієї політичної системи.
При цьому, ані влада, ані опозиція не розуміють усієї глибини і системності кризи, що охопила країну, і продовжують гризтися за номінальні владні повноваження. Більше того, розпад політичної системи пішов далі - наростають внутрівидові протиріччя в опозиційному середовищі і всередині Партії регіонів, де внутрішньоелітні угрупування вже практично почали відкриту війну один проти одного (всі проти всіх).
У такій ситуації говорити про можливість приймати адекватні рішення на державному рівні - означає бути непоправним оптимістом. У такій ситуації віруючі люди моляться про дарування дива, а атеїсти п'ють водку.
Джерело - http://www.ruska-pravda.com/mneniya/44-st-mneniya/21578-okno-zakrito.html