Сирійські бунтівники, хто вони насправді?
Супротивники Башара Асада зараз займають декілька пропускних пунктів на кордоні з Туреччиною. У більшості своїй це - молоді люди, багато хто з яких ще нещодавно служив у армії. Але хто такі ці повстанці, які прагнуть повалити сирійський режим?
Не варто приймати мої слова за проурядову пропаганду режиму Асада, проте не можна не визнати, що сьогодні Сирія перетворилася на землю джихаду! На початку нинішніх подій протестний рух, дійсно, був мирним, і один тільки режим говорив про «тероризм», щоб виправдати тим самим свої криваві репресії. Проте, до теперішнього часу конфлікт прийняв абсолютно інший оборот, а регулярна армія і спецслужби втратили монополію на насильство. Ті, хто б'ються проти військ Асада, - це не лише військові-дезертири і призовники, але й загартовані боями ісламісти. З цим фактом згодні усі західні уряди, Москва та інші учасники процесу врегулювання сирійської кризи.
«Той, хто готує отруту, врешті-решт сам нею й отруїться». Ця східна приказка прекрасно підходить для сирійського режиму, який сам завжди був розпалювачем конфліктів у регіоні. Зараз Башар Асад пожинає плоди політики, якою він, як і його батько Хафез Асад, керувався в стосунках з сусідами Сирії.
Як озброюються бунтівники?
Згадати про це необхідно, щоб зрозуміти, що всі ті мережі, які в минулому використовувалися для транспортування зброї і бойовиків до Лівану і Іраку, сьогодні діють у зворотному напрямі. Зброя, боєприпаси, засоби зв'язку й людей перевозять усі ті ж клани і контрабандисти. Їхні мотиви, здебільшого, суто матеріальні і ніяк не пов'язані з політикою.
Ці мережі існують вже не один десяток років, і ними користуються такі країни, як Катар і Саудівська Аравія. Крім того, за винагороду вони нерідко отримують допомогу. Як тільки кордон пройдено, відстежити зброю вже неможливо. ЦРУ та інші спецслужби намагаються хоч якось відфільтрувати цю допомогу, щоб певні категорії зброї не потрапили до рук угрупувань, пов'язаних з «Аль-Каїдой». Цим і пояснюється присутність агентів на турецькому кордоні, де контроль за доставкою зброї здійснюється краще всього.
Вільна сирійська армія
Вільна сирійська армія (ВСА) переважно складається з молодих людей, які несли військову службу в різних армійських підрозділах. Ці призовники вирішили покинути свої частини, щоб приєднатися до повстання або повернутися в рідні міста та села. Спочатку вони прагнули захистити протестуючих від нападок влади або ж просто хотіли бути поряд з близькими. Потім вони почали завдавати вимотуючих ударів по армії Асада, а далі перейшли до відкритих зіткнень, яких з початку літа стає все більше.
Ці недосвідчені і погано озброєні люди й утворюють армію, яка, по суті, такою не є. За відсутності засобів зв'язку і командних структур для проведення зкоординованих операцій, ВСА є, швидше, просто групою людей, пов'язаних спільними ідеями. У кращому випадку - солдати, які втекли з регулярної армії, взяли з собою особисту зброю (автомати Калашникова або гранатомети РПГ-7) і трохи боєприпасів. Про транспорт, зрозуміло, говорити не доводиться. Деякі офіцери втекли з країни або приєдналися до повстання, проте про перехід на сторону повстанців цілого батальйону або бригади з бійцями і зброєю поки що не повідомлялось (за винятком бази ППО аль-Ганто недалеко від Хомса 10 червня цього року).
Які ісламістські угрупування б'ються в Сирії?
Режим Асада вказував на монархії Персидської затоки і говорив про примару «Аль-Каїди» - і тепер пропаганда стала реальністю. З листопада минулого року на територію Сирії проникли 6000 бойовиків «Аль-Каїди». Декілька лідерів організації «Джунд аш-Шам» покинули палестинські табори в Лівані і приєдналися до боїв на території Сирії. Новий лідер сирійської «Аль-Каїди» - уродженець Саудівської Аравії Маджед Мухаммед аль-Маджед. Трохи більше місяця тому він відправився в країну з палестинського табору на півдні Лівану. Аль-Маджед очолює Бригади Абдалли Аззама, який фігурує в знаменитому списку 85 терористів, що розшукуються саудівською розвідкою.
Ці угрупування розгорнули бурхливу діяльність на території між Ідлібом і турецьким кордоном: там розташовані тренувальні табори, куди стікаються бойовики з різних країн. Бойовики з Іраку, країн Персидської затоки і всіх зон бойових дій на Близькому Сході потоком хлинули в Сирію, щоб «битися з невірними». Існують відомості про присутність в країні й бійців з Африки, і «Аль-Каїди в ісламському Магрибі», а також талібів. Саме ці бойовики з прапором «Аль-Каїди» в руках обрушилися на пограничний пункт Баб ель-Хава і оголосили регіон «ісламським еміратом».
Крім того, вже більше місяця в районі Ідліба активно діє група сирійських і лівійських бойовиків на чолі із заступником голови військової ради Тріполі Мехді аль-Хараті і відповідальним за зв'язки з громадськістю в тій же раді Абделєм Хакімом аль-Машарі. Група була сформована на території Сирії і вже провела декілька успішних операцій. Лівійці займаються підготовкою бійців і діляться з сирійцями бойовим досвідом. Повідомляється також про присутність в Сирії лівійської бригади лікарів, яка має величезне значення для бунтівників, що не мають медичної інфраструктури.
Саме ці групи дають найкращих бійців і загартованих у боях підривників. Результати такої діяльності цілком відчутні, оскільки танк Т-72 був знищений явно не гранатометами РПГ-7.
Найгірший сценарій
Хоча всіх ісламістів і об'єднує боротьба проти урядових сил, це не означає, що в їх середовищі немає внутрішніх розбратів. Ще нещодавно найвпливовішою групою була «Джабхат ан-Нусра», проте її послаблення привезло до зміцнення позицій Бригад Абдалли Аззама. Відмінності між двома цими групами полягають у методах проведення операцій. Якщо «Джабхат ан-Нусра» з готовністю бере на себе відповідальність за теракти в міських зонах з жертвами серед мирного населення, то Бригади Абдалли Аззама відмовляються діяти так само. Вони прислухалися до заклику аль-Маджеда, який вимагає «не використовувати смертників і заміновані автомобілі в міському середовищі, щоб революція залишалася народною», і «пощадити християн і друзів, які зберігають нейтралітет в конфлікті».
Зараз між двома цими рухами йде справжня війна за вплив: вони обоє хочуть перемогти і стати представниками «Аль-Каїди» в Сирії. Не варто скидати з рахунків і тертя з ВСА, про які повідомлялося після появи «Аль-Каїды» в районі Телль-Калаха на початку 2012 року. Ліванець Валід аль-Бустані з групи «Джунд аш-Шам» і ще 34 бойовики були звинувачені в рекеті, викраденні людей і т. д., засуджені і страчені ВСА. Крім того, всередині самої ВСА існує боротьба за вплив між групами, які фінансують Доха та Ер-Ріяд.
Релігійний конфлікт
Усі гравці на сирійській арені одноголосно визнають неминучу небезпеку переходу зіткнень на релігійний грунт. Хоча нинішня ситуація ще не підійшла до схеми протистояння суннітів і шиїтів, жорстокість боїв і киплячі навколо конфлікту пристрасті цілком можуть призвести до кривавої бійні. Заклики до вбивства і знищення шиїтів і алавітів звучать щодня. Відео поспішних страт і силових допитів нагадують нам про найтемніші моменти конфліктів в Іраку і Лівані.
Сирія опинилася на початку довгого та всіяного ямами шляху. Кінець Башара Асада і його режиму зовсім не означає кінець несправедливості, що коїться в країні. Було пролито вже немало крові, і багато сирійців безпосередньо вплутані в конфлікт, який став як для одних, так і інших справжньою боротьбою за виживання. Біженці, які хлинули до сусідніх країн, - це не лише сунніти, що втікають від режиму, але й шиїти, і алавіти, які рятуються від бунтівників. У країні встановилася атмосфера невпевненості і підозрілості. Падіння режиму, безумовно, не стане запорукою встановлення сяючої демократії, а швидше приведе до війни між різними угрупуваннями. Як усі прекрасно розуміють, громадянська війна - це неконтрольована пожежа. Втеча іракських християн з Сирії назад у Багдад і групи шиїтів, що відправилися у Бейрут, - наочне свідоцтво того, що страх перекинувся на інший табір, і що на Сході ситуацію ніколи не можна сприймати тільки в двох кольорах - чорному й білому.
Васім Наср