В Грузії демократії не було

Вибори в Грузії завершилися провалом правлячої партії, неформальним лідером якої є Михайло Саакашвілі. Такі результати - це побічний ефект реформ Саакашвілі. Процеси, які відбуваються в Грузії, абсолютно логічні. Михайло Ніколозович проводив реформи в економіці, в соціальній сфері, але при цьому в Грузії в політичній сфері фактично панувала диктатура і монопольна влада Саакашвілі.

Як такої демократії не було, а було щось інше, що з демократією слабо асоціюється. Плюс до всього стало зрозуміло, що наступного року Саакашвілі вже не зможе стати президентом. Його президентські повноваження закінчуються, і за законодавством Грузії після відходу Саакашвілі влада перейде до рук парламенту. І народ зрозумів, що зараз якраз той час, коли можна щось змінити, можна передати владу іншій команді, яка, як вважають грузини, може бути успішнішою в політичному плані, яка може розвивати демократичні свободи, а не тільки економічні показники.

В принципі, така доля всіх реформаторів: вони проводять реформи, а потім йдуть, іноді не під оплески, а під свист та улюлюкання. За все доводиться платити. Приклад Саакашвілі показує, що для проведення реформ потрібний деякий відступ від демократії, тому що при дотриманні усіх елементів цього політичного режиму процеси реформування йдуть досить туго. Реформи повинні проводитися сильною, залізною рукою, цілеспрямовано, системно, інакше вони приречені на провал. Але при цьому кожен реформатор має бути готовий до того, що у кінці він буде приречений на програш.

Михайло Саакашвілі виконав свою історичну місію, він залишиться елементом історії. Зараз перед Грузією стоїть завдання демократизації, Саакашвілі навряд чи міг його виконати, враховуючи його особистість, характер і ментальні особливості.

Попередні результати виборів ні в якому разі не говорять про поразку кольорової революції, просто грузини перевернули ще одну сторінку історії. Це не поразка, не перемога революції, це об'єктивна закономірність.

У Грузії пішли безповоротні процеси, і навряд чи країна повернеться в орбіту Росії. Якщо й буде зближення між Грузією і Росією, то тільки економічне. Хоча вже зараз російські фірми непогано почувають себе в Грузії. Чубайс, наприклад, нікуди звідти й не йшов. Я вже не говорю про інших великих російських бізнесменів, які інвестують в цю країну. Останнім часом поновився діалог між Грузією і Росією. Але в той же час повна нормалізація стосунків між двома країнами можлива тільки після вирішення осетинського і абхазького питань.

Кость Бондаренко,
керівник Інституту української політики

Джерело - http://bondarenko.from-ua.com/view/3172